Re: цензії
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Події
Новинки перекладної літератури до Форуму видавців від DISCURSUS
Новинки видавництва DISCURSUS до цьогорічного Форуму видавців у Львові.
Озрен Кебо. Сараєво для початківців [пер. з Боснійської Катерини Калитко; дизайн Романа Романишин та Андрій Лесів]. — Брустурів : Дискурсус, 2017. — 144 с.
Це досвід освоєння нового трибу життя, зшивання в ціле клаптиків колишньої топографії уродженцем Мостара, герцеговинцем Кебо, що свідомо обрав життя в Сараєві у найважчий період його новітньої історії. І саме тому має повне право написати про Сараєво саме так, як пише: зі сліпучою іронією, щирим стражданням і любов’ю, від якої стискається горло.
Уривок:
Перший воєнний квітень минає під знаком великого виходу. Мудрі панічно тікають. Менш мудрим навіть не відкривається розуміння тієї паніки. Місто гасне. (…) Минуло лише два тижні, відколи почали стріляти, і на той момент ніхто ще не знає, який насувається голод.
Наші позиції визначились аж наприкінці квітня, коли обруч довкола міста остаточно затягнувся. Лише тоді стало зрозуміло, що буде не мир, а війна, і що це буде не справжня війна, а виснажування. Вмикаю світло та записую на аркуші імена людей, яких уже немає в Сараєві. Географія розпорошених: Заґреб, Стамбул, Варшава, Лондон. Залишилося декілька друзів на різних кінцях міста. Диявол ховається в деталях. Деталей не видно за ілюзіями. Вимикаю світло. Поринаю в темряву тривалістю в три роки.
Платеро і я / Хуан Рамон Хіменес [переклад з іспанської Юрій Ананко]. — Брустурів : Дискурсус, 2017 — 176 с.
Українською мовою книга ліричної прози «Платеро і я» іспанського поета Хуана Рамона Хіменеса (1881-1958), нобелівського лауреата за 1956 р., уже перекладалася, але в Україні виходить уперше.
Коли влітку 1905 року після чотирилітнього лікування в санаторіях під Мадридом і в самій столиці од нервово-емоційного виснаження повернувся Хуан Рамон Хіменес до рідного Могера, невеличкого містечка в провінції Андалузія на півдні Іспанії, з’явився в нього віслючок сріблисто-сірої масті, на означення якої є в іспанській мові окреме слово — Платеро. Саме так і було звати нового поетового приятеля.
Поетові нікуди не дітись від самотности, так само ж нікуди йому не дітись від потреби в слухачі. Отож і став Платеро для Хіменеса і свідком його самотности, а водночас тим ідеальним слухачем, майже другим «я» поета.
Уривок:
Платеро — маленький, пухнастий, м’який, такий навіть пухкий він зовні, неначе суціль із вати й не
має кісток. Тільки агатові люстерця його очей тверді, мовби два чорні лискучі скарабеї.
На лузі я його відпускаю, і він пасеться, лащачись писком до рожевих, блакитних та жовтих квітів… Ніжно гукну його: «Платеро!» — і він біжить до мене так радісно, аж здається, ніби сміються-подзенькують розквітлі дзвіночки в траві…
З’їсть він, скільки не даси. А смакують йому помаранчі, мандарини, бурштиново-сяйні мускатні виногрона, сизий інжир із прозорою краплею меду всередині…
Лагідний, він горнеться, мов дитя, мов дівчинка, але міцний і дужий тілом, ніби кам’яний. Коли в неділю на ньому верхи виїжджаю за місто, святково вбрані й статечні селяни знавецьки озираються на нього:
— Неначе з криці…
Атож — немов із криці він. Із криці та місячного срібла водночас.
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві