Кілька тижнів тому він перевів книгарню «Сяйво» до комунальної власності. Однак, якщо із приміщенням Попов розібрався, залишається відкритим питання, хто буде господарем магазину і чи збереже він свій профіль.

Ми провели опитування письменників і попросили їх відповісти на наступні питання:

 1.  Чи вважаєте ви справедливим рішення КМДА, безпосередньо пана Попова, щодо переведення приміщення книгарні «Сяйво» до комунальної власності Києва в статусі структури, підпорядкованої КП «Київжитлоексплуатація»?

 2. Яким може бути майбутнє «Сяйва»? Чи може культурна спільнота отримати гарантії, що у приміщенні і надалі буде книгарня?

 3. Чи підтримуєте ви позицію трудового колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво» щодо можливості подовження договору оренди для ТОВ з мінімальною орендною ставкою?

 4. Чи довіряєте ви долю книгарні «Сяйво» її трудовому колективу?

 5. Чи готові ви офіційно висловити свою позицію щодо тієї ситуації щодо об´єктів культурного спрямування та історичних пам´яток, що склалась за останній період в Києві?



Андрій Кокотюха, письменник:

1. Я не дуже добре розбираюся в бюрократичних формулюваннях, але в приміщенні, спеціально пристосованому під книгарню, тобто, такому, котре від самого початку будувалося, як книжковий магазин, нічого іншого бути не повинно. Якщо вже комусь треба підпорядковувати, то хай уже Управлінню культури.

2. Єдина гарантія, яка від 11 жовтня діє в нашій країні - особисте слово Януковича. Якщо він скаже, аби книгарню «Сяйво» не чіпали і в ній продавали книжки, в тому числі - авторства його і Ганни Герман, тоді за книгарню не варто боятися. В інших випадках культурна спільнота повинна боротися в міру своїх сил та можливостей.

 
3. Якщо це дасть можливість відкрити книгарню як книгарню, а не як їдальню чи секс-шоп - так, підтримую.

4. Так. Трудовий колектив точно знає, що таке книжка і книжкова торгівля.

5. А в який спосіб? Я постійно про це говорю та пишу. Зокрема, у книзі «Україна. Нова епоха 1991-2011» мого авторства проблемам книгарні «Сяйво» присвячена ціла сторінка, а книга описує найважливіші факти нашої новітньої історії. Можна сказати, що свою позицію у такий спосіб я висловив. Але якщо треба - висловлю ще.

Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів:

1. Я вважаю повним абсурдом відмову Київради та безпосередньо Олександра Попова повернути книгарню «Сяйво» ТОВ «Книгарня «Сяйво». Саме колектив славетної книгарні відстояв її від бюрократів-можновладців, які нині сидять в Київраді, і воодночас їм відмовили в поверненні туди, звідки їх викинули буквально на вулицю за прямою участю КМДА та її колишнього лідера Леоніда Черновецького.

2. Книжковим бізнесом мають займатися професіонали, а не чиновники. Результатом втручання в будь-яку сферу невігласів призводить до абсурду й в решті-решт - до знищення самого бізнесу. Тим паче, коли йдеться про протистояння людей, які довгий час працюють на книжковому ринку та банальних бюрократів. Гарантій бюрократи не давали й давати не будуть. Досвід та прямі факти демонструють нам протилежне - те, що потрапляє до рук бюрократів - знищується.

Не знаю, хто саме виступив в ролі консультантів Попова з приводу створення «книгарні-друкарні», але вважаю, що ці люди ніколи жодного стосунку до книжок не мали. З тим самим успіхом КМДА могла поставити в приміщенні обладнання з нарізання рулонів туалетного паперу із зображенням голови міськадміністрації та всіх депутатів Київради.

3. Так, підтримую.
4. Книгарня має буди повернена колективу ТОВ «Книгарня «Сяйво»!

5. В травні я особисто звернувся із листом до Олександра Попова з проханням про зустріч з членами Правління Української асоціації видавців і книгорозпосюджувачів для обговорення «книжкових проблем» столиці. Мій лист був переадресований якійсь пані О.Збітневій, що працює в КМДА. Їй я передав перелік запитань для обговорення з Олександром Поповим, отримав від неї відписку про те, що з часом мене проінформують про зустріч. Але дотепер ця зустріч так й не відбулася. Бажання підтримувати діалог з культурною спільнотою у пана Попова немає.

Щодо активної позиції із захисту культурних цінностей, то я завжди її відстоював та й надалі буду це робити.


 

Ірен Роздобудько, письменниця:

1. Все залежатиме від того, якою буде міська влада. Поки що «віртуальна» реальність цієї команди не дає підстав їй довіряти будь що, тим більше - долю книгарень.

Таке рішення - чудовий, я навіть сказала б - заздалегідь підготовлений, привід на майбутнє зробити в цьому приміщенні черговий бутік чи ресторан.   

2. Мабуть, на таке питання можуть відповісти герої програми «Битва екстрасенсів».

Але, якщо припуститися «пророцтв» на майбутнє - вони, як на наш час, не дуже втішні... Можливо, щоб замилити око «культурній спільноті», книгарня ще трохи пофункціонує. А потім «на законному рішенні» перейде в руки інших власників.  Добре, якщо ці власники будуть займатися книжками і не виженуть на вулицю «стару добру гвардію», що працювала в магазині. А «культурна спільнота»  може мати лише одну гарантію: жити з честю, думати головою і робити правильний вибір... 

3. Я взагалі підтримую позицію книгарень, які мають орієнтацію на вітчизняного виробника і споживача.         

4. В даному випадку, так. Але розмова про українські книгарні - довга, серйозна і невтішна і для українських письменників, і для видавців... Від колективу залежить дуже багато. Адже працівники книгарень не лише - продавці, а й «бійці ідеологічного фронту».  

5. Так.




Марія Матіос, письменниця:

1. Я не бюрократ й не розбирають в бюрократичних хитросплетіннях, але, як на мене, подібне рішення абсурдне.

2. Про які гарантії може йтися? Зараз у Києві відбуваються жахливі речі, Хрещатик - центр міста, зачищається від культурних об´єктів та наповнюється бутіками та рестораціями. Навіть за фашистської окупації в Києві працювали книгарні, музеї та театри, а сьогоденні варвари безсоромно знищують наші культурні надбання.

3. Так. Всі розвинені країни світу підтримують операторів культурної галузі, чому в нам має бути інакше?!

4. Так. Це - абсолютно логічне рішення. Колектив книгарні роками доводив свій професіоналізм. А зараз доводить ще й свою відданість справі.

5. Я особисто, поки в мене вистачає сил, буду активно чинити супротив знищенню знищувачам національних культурних цінностей.

Брати Капранови, письменники, видавці:

1. Все дуже просто - була собі книгарня, на неї налетіли розбійники. В результаті довгої війни розбійників прогнали. Запитання - хто має бути у відвойованому приміщенні? Чи не ті, хто його захистив? Тим більше, що не йдеться про передачу їм приміщення у власність, а тільки - в оренду. Це все одно, що з вашої квартири вкрали гроші, ви самі знайшли злодія, здали його в міліцію, а міліція каже - дякуємо, але гроші ми вам не повернемо, а залишимо собі.

2. На нашу думку, до приміщення мають бути повернуті люди, які багато років торгували там книжками і мають відповідний досвід, історію та реноме. Адже книжковий ринок - не такий вже простий, для того, щоб створити добру книгарню, одних грошей мало, потрібні професіонали, які орієнтуються на ринку, потрібна традиція, потрібні контракти з постачальниками, не кажучи вже про фінансові вливання для старт-апу. Усього цього не може забезпечити КМДА навіть у своїх мріях. Тому нам здається, що усі розмови про якусь там друкарню з кавою - не більше, ніж операція прикриття для того, щоб віддати приміщення в інші руки.

3. Влада в Києві міняється. Але чомусь кожен наступний керівник КМДА намагається перевершити попереднього у кількості знищених книгарень. Міняються способи, але залишається мета - залишити киян без книжок. Певно, дурні кияни вигідніші - їх можна купити за гречку.

4. Якщо ці люди працювали у книгарні стільки років, то гріх було б шукати інших. Звісно, книгарня «Сяйво» не була ідеальною - і дехто це весь час підкреслює. Але скажіть, що краще - мати в центрі Києва неідеальну книгарню чи не мати жодної?

5. Ми весь час висловлюємо свою позицію щодо цього. При владі в Києві знаходяться варвари. Стільки нашкодити місту не зміг свого часу навіть Андрій Боголюбський. КМДА, певно, вже змагається з Батиєм.

Олександра Коваль, президент Форуму видавців:

1. Я думала, що приміщення книгарні «Сяйво» і раніше було в комунальній власності Києва. А кому ж воно належить?

2. Якщо Київрада і КМДА і сам пан Попов готові підписати відповідний меморандум, укласти угоду оренди з колективом книгарні терміном хоча б на 10 років. Можливо, я не зрозуміла запитання?

3. Звичайно, всі книгарні мають платити мінімальну орендну ставку. Їх треба прирівняти до закладів культури, як це колись зробили в Польщі. Книгарень і так стає щораз менше, за цей рік закрилося понад 40 по Україні. Висока оренда і малий попит їх вбивають. У Львові всі книгарні, які орендують комунальне майно, сплачують за оренду по 1 грн. Так само має бути в Києві.

4. Я - довіряю. Люди, які працюють в книгарні, за роки протистояння з владою довели, що їм ця книгарня справді потрібна. Вони будуть продавати книжки.

5. Звичайно. І постійно це роблю.