Re: цензії

18.01.2026|Ігор Зіньчук
Перевірка на людяність
16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зола натщесерце
16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцент
Фудкомунікація - м’яка сила впливу
12.01.2026|Віктор Вербич
«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
Витоки і сенси «Франкенштейна»
11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Доброволець смерті
08.01.2026|Оксана Дяків, письменниця
Поетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
30.12.2025|Ганна Кревська, письменниця
Полотна нашого роду
22.12.2025|Віктор Вербич
«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
22.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
«Листи з неволі»: експресії щодо прочитаного
Головна\Події\Презентації

Події

01.02.2022|11:53|Буквоїд

«Пан Ніхто» Ігоря Калинця повертається! Перевидано повість письменника-дисидента

У «Видавництві Старого Лева» перевидано казкову повість знакового письменника-дисидента Ігоря Калинця, яку він написав в ув’язненні на Уралі пів століття тому.

«Пан Ніхто» – це зимова історія, про дивного пана Ніхта, що оселився в загубленій рукавичці, хлопців Арчика та Янчика, а ще про синичку Ичку, сороку Року, горобця Беця та інших. Текст заохотить до родинного читання, адже безпосередні персонажі, смішні каламбури, гра слів, затишні ілюстрації Люсі Стецькович, а також додаткові сенси, закладені між рядків, зацікавлять книголюбів різного віку.

За участь у дисидентському русі Ігоря Калинця було засуджено на 6 років ув´язнення суворого режиму й 3 роки заслання. «Пан Ніхто» писався маленькими частинами на Уралі з 1974. Книжка вийшла друком вже в незалежній Україні 1994, з ілюстраціями Ольги Погрібної та Юрка Коха. На початку 2022 до читачів повернувся Ніхто з компанією, аби веселити пісеньками і змусити задуматись про важливість називати речі своїми іменами та правильно вживати заперечні частки, щоб не почалася плутанина. «Не я не можу не сказати» – відповідав на питання дітей головний персонаж, спробуй зрозуміти що він мав на увазі!



Ігор Калинець розповідає: «В ув’язненні я мав право писати додому один лист в місяць. До кожного листа додавав маленький розділ повісті про пана Ніхта. На щастя, історія пройшла цензуру, її не конфісковували, тексти доходили до батьків у Ходорові. Саме там жили два хлопчики, прототипи персонажів цієї довгої казки. Книжка в рукописі зберігалася в батьків, а коли Україна стала вільною, то надрукували величеньким накладом у видавництві в Стрию».

Редакторка відділу дитячої літератури «Видавництва Старого Лева» Наталка Малетич додає:

«Цю повістинку, або як ще її називає сам автор, «довгу казку» можна вважати класикою української дитячої літератури. Адже написана вона в далеких 70-их, коли сам автор, дисидент, перебував на засланні як політичний в’язень. Його двоє племінників на той момент були ще маленькими хлопчиками і стали прототипами й адресатами та найпершими читачами цієї казки.

Мені було надзвичайно приємно працювати над книжкою як відповідальній редакторці проекту: бачити, як по-новому втілюються уже знані персонажі (я колись давніше вже читала книжку разом із донькою і вона належить до моїх улюблених казок Ігоря Калинця, бо в ній багато мовної гри та несподіваних сюжетних перипетій), як чарівно й динамічно мандрує сторінками книжки загадковий пан Ніхто, що зненацька поселився у загубленій рукавичці Арчика, і що з того вийшло. Впевнена, що маленьким читачам ця зимова казка, сповнена дивовиж і несподіваних перетворень, дуже припаде до смаку. І, можливо, хтось із них теж захоче загубити рукавчику, аби в ній оселився пан Ніхто?..»

Журналістка, культурна менеджерка Богдана Неборак, яка пам’ятає цей текст з дитинства, зауважує: «Казка Ігоря Калинця «Пан Ніхто» – вона про парадокси, на які ми не зважаємо в дорослому віці. Ну скажімо подвійне заперечення, яке є в українській мові, як ось тут: «А хто щось знає? – Ніхто не знає». Коли починаєш вчити англійську, ошелешуєшся – чому там немає двох заперечних часток, таких звичних українському оку й вуху? Та звісно ж Ігор Калинець пише не про мовні норми, а про парадокси в житті – що комусь до душі, іншому може бути неприємним чи шкідливим. Не варто міряти інших за власними вподобаннями.

Дитячі герої Калинця зберігають наївність, при цьому міркуючи про найважливіші речі. І висновки роблять несогірші, як-от хлопчик Арчик. Герої «Пана Ніхта» виявляють, що не так і важливо переконати у тім, як має бути на чиюсь думку. Бо, як каже Арчик, жаліючи за зниклим паном Ніхтом: «Хай би розмовляв неправильно, aле хай би був!»»



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

14.01.2026|16:37
Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ
12.01.2026|10:20
«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік
07.01.2026|10:32
Поет і його спадок: розмова про Юрія Тарнавського у Києві
03.01.2026|18:39
Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Довгі списки
23.12.2025|16:44
Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН
23.12.2025|13:56
«Вибір Читомо-2025»: оголошено найкращу українську прозу року
23.12.2025|13:07
В «Основах» вийде збірка українських народних казок, створена в колаборації з Guzema Fine Jewelry
23.12.2025|10:58
“Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва
23.12.2025|10:53
Новий роман Макса Кідрука встановив рекорд ще до виходу: 10 тисяч передзамовлень
22.12.2025|18:08
«Traje de luces. Вибрані вірші»: остання книга Юрія Тарнавського


Партнери