Видання здійснено спільнокоштом за підтримки Київської міської ради. Серед авторів – поети, які хто як солдат, хто як волонтер, хто як парамедик чи психолог брали участь в АТО чи ООС від 2014 року. Це:  Олена Задорожна, Дар’я Зубенко, Олег Короташ, Олена Максименко, Сергій Пантюк, Ярослав Платмір, Оксана Романів, Роман Семисал, Влад Сорд, Тетяна Ярошенко.

В оформленні обкладинки використано фрагмент картини Івана Пішти «Перемир’я» (2015). За рейтингом Книжкової палати ім. І. Федорова, збірка «Рядки з передової. Антологія поетів, опалених війною»  входить до переліку 20-и кращих книг 2018 року.

 Модерували захід упорядники і співавтори збірки віршів Олена Задорожна і Сергій Пантюк.

Сергій Пантюк наголосив на тому, що вірші у збірочці не є часом довершеними, бо поетами автори ставали переважно за особливих обставин ― на війні. Але їхні щирі рядочки відбивають реальні події, відчуття, почуття, роздуми, проблеми, пов’язані із зануренням сучасної людини у пекло воєнного конфлікту між двома державами, між двома народами. Це дуже гострий, болісний і несподіваний досвід, який поет-воїн мусить проговорити і для самого себе, і для тих сучасників, хто того пороху не нюхав.

Олена Задорожна відзначила місію Сергія Пантюка, який має снагу до відшуковування, популяризації і підтримки обдарованих людей, що прагнуть Поезії і шукають свого шляху до неї.

На презентації виступила зі «#стихопсихотерапією» дебютантка збірки, військовий медик-психолог Тетяна Ярошенко. У віршах поетеса намагалася надати певного узагальнення тим емоціям, які вона відчувала під час співбесід з учасниками АТО, десь узагальнити проблему, десь поділитися своїми співпереживаннями, десь вилити болісні відчуття і важкі емоції після монологів-сповідей хлопців, що переживали неможливе…

***

Яка то страшенна неволя знати свою

Подальшу долю

Три роки. І ще один тиждень.

-         Не плач, мила, ну шо ти, тихіше, тихіше…

Вона ревла і хлюпала носом:

-         Господи, так все просто.

Просто не йди, не треба, чи мало місць

Під земним небом, де можемо бути разом?

Яким тобі заборонити наказом?

Очі такі мокрі і такі виразні

І відчайдушно:

-         Та що ти в тій війні знайшов?

Мовчки взувся.

Поцілував.

Пішов.

Роман Семисал у своїх віршах продемонстрував не лише сенси, але і прагнення до творення досконалої форми. Його твори невеликі за обсягом, мають короткі рядочки, чіткий ритм, хоч і мішану метрику («Це мій вирок і вибір: / я не покину борт; я не людина, я – кіборг, мій вимір – аеропорт»), що підсилюється анафорою чи рефренами («Я іду, зелено-плямистий, я – прибулець у себе вдома, це – моє й не моє місто, тут свої дими і синдроми, тут свої рахунки і втрати, тут свої болі і ліки… я вернувся до вас братом і, хотілося б, чоловіком»), насичені алюзіями, а також завершуються чіткою прикінцевою фразою.

***

А тоді полетіли міни,

А ми рвонули в окопи,

скажені Сини України

у диких степах Європи.

Били з боку заводу

Безкарно і професійно,

Здригались над нами колоди,

Тремтіли під нами коліна.

Хтось рахував розриви,

Хтось шепотів молитву,

Хтось потихеньку сивів,

Хтось попросив курити.

Хтось до землі прилинув,

Як на намаз мусульманин:

Дуже дорослий мужчина

Дуже хотів до мами.

Не люди вже, а мішені,

Вилазили ми з окопа,

Скаженим вогнем хрещені

У диких степах Європи.

Саме Роман Семисал ― актор, режисер, поет, доброволець російсько-української війни на Донбасі від  2014 року ― наголосив у своєму виступі на тому, що українські чоловіки на фронті – не герої і не страждальці. Вони просто роблять ту важку, брудну, криваву роботу, яку мусять робити на війні нормальні чоловіки. І їхня місія на війні – не подвиг, а робота: «Я намагаюся не ідеалізувати цю війну. Бо що незвичного в тому, що чоловік іде воювати, виконувати те, що йому закладено природою, ― захищати».

Так має право сказати тільки той, хто це пекло пройшов. Отакий своєрідний документ епохи створили небайдужі поети-воїни, патріоти.

Ця збірочка та подібні їй книги стали лідерами продажів на Книжковому арсеналі 2019, де вперше було створено окрему локацію «Ветеранський намет» і де було продано понад 4000 книг про війну. І покупцями такої літератури були переважно люди, які не мають безпосереднього досвіду цієї війни, але хочуть знати про неї правду.

Отож, міф про те, що суспільству байдужа російсько-українська війна 2014−2019 року, ― розвіяно. Війна важка, війна виснажлива, але без перемоги в ній справжньої незалежності українці не здобудуть.

Саме про це і пишуть ті, хто пройшов пекельні кола Донбасу.

В унісон до теми презентації зі своїми піснями виступили барди Володимир Пироженко, Віктор Нестерук, Ігор Двигало, Дмитро Лінартович.

Учасники заходу висловили щиро подяку Ірині Плеховій та працівникам кінотеатру «Ліра» за можливість і підтримку презентації.