Для Мелітополя, власне, як і для усього південно-східного регіону країни, він мав неабияке значення. Справа у тому, що презентації і просто творчі зустрічі з популярними українськими авторами тут мають відмітку нонсенсу. І якщо для західних і центральних областей подібні заходи є буденними, то для сходу і півдня це щось доволі незвичне, а тому вдвічі цікавіше.

Зустріч зі студентами від початку мала маркер презентації нового роману Андрія «Карбід». Але захід з перших хвилин перетворився на ознайомлення з творчістю поета і прозаїка загалом. В принципі, для згаданих регіонів це нормальна ситуація, бо перші і обережні кроки тут представники сучасної української літератури почали робити не так давно. Приблизно півроку тому поціновувачі укрліту мали можливість зустрітися з Юрієм Андруховичем і Сергієм Жаданом. Щоправда, їхні тури охопили в основному обласні центри, а от до районних, яким є Мелітополь, справа тоді, на жаль, не дійшла. Тому зустріч з Андрієм Любкою стала святом для прихильників поезії і прози.

Відвідувачів було не так багато, як хотілося б. Переважну більшість склали студенти і викладачі факультету. Публіка була би ще більшою, але свої п’ять копійок вставив розклад занять і підготовка студентів до сесії. Та й з місцем для презентації визначилися за два – три дні до заходу. Спершу Андрій мав зустрітися з публікою ввечері у клубі «KORIZZA». Але потім з’ясувалося, що дата зустрічі співпадає з Днем студента, тож захід у «KORIZZ’і» довелося скасувати на користь гулянь. А оскільки кафедра літератури пропонувала допомогу від самого початку, знайомство з автором влаштували у актовому залі факультету.

Динаміка, з якою Андрій декламував уривки своїх творів, приємно вразила багатьох. Півтори години позитивної енергії і піднесеного настрою. Ламаючи стереотипи про літературу, її шляхи і сприйняття, а ще систему освіти, автор, на мій погляд, викликав у присутніх бажання посперечатися. Та робити цього ніхто не став. І, гадаю, це один з мінусів заходу, до яких повернуся згодом.

Після ознайомлення з творчістю, справа дійшла і до «Карбіду». Письменник наголосив: сюжет іронічного детективу заснований на реальній події. І хоча дія відбувається у вигаданому закарпатському містечку, мешканці якого теж є витвором уяви, у основу лягла історія, що вразила багатьох жителів регіону. На першій сторінці міститься епіграф-посилання. Тому кожен може знайти її у Мережі.

Згадуючи плюси і мінуси заходу, з останніх можна виділити неготовність публіки до спілкування. Тобто зазначена «презентація-дискусія» одразу стала «презентацією-монологом» автора наприкінці якої були стандартні «питання-відповіді». Не обійшлося і без курйозів. Так, у одному з Андрієвих віршів студентка філфаку побачила «образу почуттів віруючих». Звісно, вона про це сказала, а потім засипала автора звинувачуваннями. Цікавою була ситуація і з іншими студентами. Багато хто поводився, наче солдати в армії: ловлячи не завжди коректні вислови у написаному, вони іноді позирали у бік викладачів, ніби питаючи, можна їм сміятися чи ні. З плюсів можу виділити позитив і майстерність, з якою письменник провів захід. А ще увагу і зацікавленість відвідувачів у новому. Це дає великі надії на те, що друге за розміром місто Запорізької області можна позначити на мапі літературного процесу, як місце, куди треба приїздити з презентаціями і просто творчими зустрічами.

Хочу нагадати, Андрій Любка став першим автором мистецького проекту «MERIDIAN CZERNOWITZ», який відвідав Мелітополь. Сподіваюся, зустріч була не останньою. Таких заходів бажається якнайбільше, бо хоч би що там писалося у маргінальних пабліках у Мережі, а схід і південь – це Україна. Вона єдина. Отож, творімо разом.