Minnena ser mig

 

En junimorgon då det är för tidigt

att vakna men för sent att somna om.

 

Jag måste ut i grönskan som är fullsatt

av minnen, och de följer mig med blicken.

 

De syns inte, de smälter helt ihop

med bakgrunden, perfekta kameleonter.

 

De är så nära att jag hör dem andas

fast fågelsången är bedövande.

 

Спогади бачать мене

 

Червневий ранок, ще вставати рано,

але запізно, аби знов заснути.

 

Я мушу вийти з дому в зелень, повну

спогадів, що мене проводять поглядами.

 

Їх не помітно, бо вони зливаються

із фоном, бездоганні хамелеони.

 

Вони так близько, аж чую їхнє дихання,

хоча й пташині співи оглушують.

 

*

 

Storm

 

Plötsligt möter vandraren här den gamla

jätteeken, lik en förstenad älg med

milsvid krona framför septemberhavets

svartgröna fästning.

 

Nordlig storm. Det är i den tid när rönnbärs-

klasar mognar. Vaken i mörkret hör man

stjärnbilderna stampa i sina spiltor

högt över träden.

 

Шторм

 

Раптом подорожній тут зустрічає

старий великий дуб, який - мов скам´янілий лось із

кроною завширшки з милю, перед чорно-зеленою

фортецею вересневого моря.

 

Північний шторм. Це в той час, коли зріють

грона горобини. Прокинешся у темряві й чуєш:

сузір´я б´ють копитами у стійлах

високо над деревами.

 

*

 

C-dur

 

När han kom ner på gatan efter kärleksmötet

virvlade snö i luften.

Vintern hade kommit

medan de låg hos varann.

Natten lyste vit.

Han gick fort av glädje.

Hela staden sluttade.

Förbipasserande leenden -

alla log bakom uppfällda kragar.

Det var fritt!

Och alla frågetecken började sjunga om Guds tillvaro.

Så tyckte han.

En musik gjorde sig lös

och gick i yrande snö

med långa steg.

Allting på vandring mot ton C.

En darrande kompass riktad mot C.

En timme ovanför plågorna.

Det var lätt!

Alla log bakom uppfällda kragar.

 

До-мажор

 

Коли він ішов по вулиці після побачення,

сніг кружляв у повітрі.

Зима прийшла,

поки вони кохалися.

Ніч світилась білим.

Від радості він ішов швидко.

Ціле місто схилялось перед ним.

Усмішки перехожих -

всі усміхалися за піднятими комірами.

Було так вільно!

І всі знаки питання оспівували присутність Бога.

Так він думав.

Музика звільнилась

і вийшла у шалений снігопад

довгими кроками.

Все було на шляху до ноти «до».

Тремтячий компас вказував на «до».

Година понад стражданнями.

Було так легко!

Всі усміхалися за піднятими комірами.

 

 

*

 

Morgon och infart

 

Havstruten, solskepparen, styr sin väg.

Under honom är vattnet.

Nu slumrar ännu världen som en

mångfärgad sten i vattnet.

Outtydda dag. Dagar -

som aztekernas skrivtecken!

Musiken. Och jag står fångad

i dess gobeläng, med

höjda armar - lik en figur

ur allmogekonsten.

 

Ранок і в´їзд

 

Морська чайка - шкіпер сонця - скеровує політ.

Під нею - вода.

Зараз світ іще дрімає,

мов кольоровий камінь у воді.

Незрозумілі дні. Дні -

наче письмо ацтеків!

Музика. І я стою, ув´язнений

у цьому гобелені,

з піднятими руками - як фігура

з народного мистецтва.

 

*

 

Allegro

 

Jag spelar Haydn efter en svart dag

och känner en enkel värme i händerna.

 

Tangenterna vill. Milda hammare slår.

Klangen är grön, livlig och stilla.

 

Klangen säger att friheten finns

och att någon inte ger kejsaren skatt.

 

Jag kör händerna i mina haydnfickor

och härmar en som ser lugnt på världen.

 

Jag hissar haydnflaggan - det betyder:

"Vi ger oss inte. Men vill fred."

 

Musiken är ett glashus på sluttningen

där stenarna flyger, stenarna rullar.

 

Och stenarna rullar tvärs igenom

men varje ruta förblir hel.

 

 

 

 

Аллегро

 

Я граю Гайдна в кінці чорного дня

і відчуваю легке тепло в руках.

 

Клавіші прагнуть. М´які молоточки б´ють.

Звук - зелений, живий і тихий.

 

Звук говорить, що свобода існує,

і хтось не платить імператору податків.

 

Я кладу руки у свої гайднівські кишені,

як той, хто спокійно споглядає світ.

 

Я підіймаю гайднівський прапор - це значить:

«Ми не здаємось. Але хочемо миру.»

 

Музика - це скляний будинок на схилі,

на який летить каміння, котиться каміння.

 

І каміння прокочується крізь нього,

але кожна шиба залишається цілою.

 

*

 

Från berget

 

Jag står på berget och ser ut över fjärden.

Båtarna vilar sommarens på yta.

"Vi är sömngångare. Månar på drift."

Så säger de vita seglen.

 

"Vi smyger genom ett sovande hus.

Vi skjuter sakta upp dörrarna.

Vi lutar oss mot friheten."

Så säger de vita seglen.

 

En gång såg jag världens viljor segla.

De höll samma kurs - en enda flotta.

"Vi är skingrade nu. Ingens följe."

Så säger de vita seglen.

 

З гори

 

Я стою на горі і дивлюсь на затоку.

Кораблі спочивають на поверхні літа.

«Ми сомнамбули. Мандрівні місяці.»

Так кажуть білі вітрила.

 

«Ми прокрадаємось сплячим будинком.

Ми повільно розчиняємо двері.

 

Ми притуляємось до свободи.»

Так кажуть білі вітрила.

 

Якось я бачив, як пливли бажання світу.

Вони тримали той самий курс - єдиним флотом.

«Ми тепер розпорошені. Ніхто не йде за нами.»

Так кажуть білі вітрила.

 

*

 

Svarta vykort

 

I

 

Almanackan fullskriven, framtid okänd.

Kabeln nynnar folkvisan utan hemland.

Snöfall i det blystilla havet. Skuggor

brottas på kajen.

 

II

 

Mitt i livet händer att döden kommer

och tar mått på människan. Det besöket

glöms och livet fortsätter. Men kostymen

sys i det tysta.

 

Чорні листівки

 

І

 

Календар закінчився, майбутнє незнане.

Кабельне мугикає народну пісеньку нізвідки.

Снігопад у свинцево-тихому морі. Тіні

борються на пристані.

 

ІІ

 

У житті трапляється, що смерть приходить

і знімає мірки з людини. Ці гостини

забуваються, і життя продовжується. Але костюм

шиється в тиші.

 

*

 

Efter någons död

 

Det var en gång en chock

som lämnade efter sig en lång, blek, skimrande kometsvans.

Den hyser oss. Den gör TV-bilderna suddiga.

Den avsätter sig som kalla droppar på luftledningarna.

 

Man kan fortfarande hasa fram på skidor i vintersolen

mellan dungar där fjolårslöven hänger kvar.

De liknar blad rivna ur gamla telefonkataloger-

abonnenternas namn uppslukade av kölden.

 

Det är fortfarande skönt att känna sitt hjärta bulta.

Men ofta känns skuggan verkligare än kroppen.

Samurajen ser obetydlig ut

bredvid sin rustning av svarta drakfjäll.

 

Після чиєїсь смерті

 

Одного разу стався шок,

який залишив по собі довгий, бляклий, миготливий хвіст комети.

Він прихищає нас. Він розмиває ТБ-зображення.

Назбирується холодними краплями на електродротах.

 

Можна так само плентатись на лижах під зимовим сонцем

між гаїв, де торішнє листя ще висить.

Воно схоже на сторінки зі старих телефонних довідників -

імена абонентів поглинуті холодом.

 

І так само приємно відчувати, що б´ється твоє серце.

Однак часто відчувається, що тінь реальніша за тіло.

Самурай виглядає дрібним

поряд зі своїм обладунком з луски дракона.

Переклад зі шведської Юлії-Ванди Мусаковської