Пропонуємо добірку віршів цьогорічного лауреата Нобелівської премії з літератури шведського поета Тумаса (Томаса) Транстрьомера у перекладі Юлії-Ванди Мусаковської.
Minnena ser mig
En junimorgon då det är för tidigt
att vakna men för sent att somna om.
Jag måste ut i grönskan som är fullsatt
av minnen, och de följer mig med blicken.
De syns inte, de smälter helt ihop
med bakgrunden, perfekta kameleonter.
De är så nära att jag hör dem andas
fast fågelsången är bedövande.
Спогади бачать мене
Червневий ранок, ще вставати рано,
але запізно, аби знов заснути.
Я мушу вийти з дому в зелень, повну
спогадів, що мене проводять поглядами.
Їх не помітно, бо вони зливаються
із фоном, бездоганні хамелеони.
Вони так близько, аж чую їхнє дихання,
хоча й пташині співи оглушують.
*
Storm
Plötsligt möter vandraren här den gamla
jätteeken, lik en förstenad älg med
milsvid krona framför septemberhavets
svartgröna fästning.
Nordlig storm. Det är i den tid när rönnbärs-
klasar mognar. Vaken i mörkret hör man
stjärnbilderna stampa i sina spiltor
högt över träden.
Шторм
Раптом подорожній тут зустрічає
старий великий дуб, який - мов скам´янілий лось із
кроною завширшки з милю, перед чорно-зеленою
фортецею вересневого моря.
Північний шторм. Це в той час, коли зріють
грона горобини. Прокинешся у темряві й чуєш:
сузір´я б´ють копитами у стійлах
високо над деревами.
*
C-dur
När han kom ner på gatan efter kärleksmötet
virvlade snö i luften.
Vintern hade kommit
medan de låg hos varann.
Natten lyste vit.
Han gick fort av glädje.
Hela staden sluttade.
Förbipasserande leenden -
alla log bakom uppfällda kragar.
Det var fritt!
Och alla frågetecken började sjunga om Guds tillvaro.
Så tyckte han.
En musik gjorde sig lös
och gick i yrande snö
med långa steg.
Allting på vandring mot ton C.
En darrande kompass riktad mot C.
En timme ovanför plågorna.
Det var lätt!
Alla log bakom uppfällda kragar.
До-мажор
Коли він ішов по вулиці після побачення,
сніг кружляв у повітрі.
Зима прийшла,
поки вони кохалися.
Ніч світилась білим.
Від радості він ішов швидко.
Ціле місто схилялось перед ним.
Усмішки перехожих -
всі усміхалися за піднятими комірами.
Було так вільно!
І всі знаки питання оспівували присутність Бога.
Так він думав.
Музика звільнилась
і вийшла у шалений снігопад
довгими кроками.
Все було на шляху до ноти «до».
Тремтячий компас вказував на «до».
Година понад стражданнями.
Було так легко!
Всі усміхалися за піднятими комірами.
*
Morgon och infart
Havstruten, solskepparen, styr sin väg.
Under honom är vattnet.
Nu slumrar ännu världen som en
mångfärgad sten i vattnet.
Outtydda dag. Dagar -
som aztekernas skrivtecken!
Musiken. Och jag står fångad
i dess gobeläng, med
höjda armar - lik en figur
ur allmogekonsten.
Ранок і в´їзд
Морська чайка - шкіпер сонця - скеровує політ.
Під нею - вода.
Зараз світ іще дрімає,
мов кольоровий камінь у воді.
Незрозумілі дні. Дні -
наче письмо ацтеків!
Музика. І я стою, ув´язнений
у цьому гобелені,
з піднятими руками - як фігура
з народного мистецтва.
*
Allegro
Jag spelar Haydn efter en svart dag
och känner en enkel värme i händerna.
Tangenterna vill. Milda hammare slår.
Klangen är grön, livlig och stilla.
Klangen säger att friheten finns
och att någon inte ger kejsaren skatt.
Jag kör händerna i mina haydnfickor
och härmar en som ser lugnt på världen.
Jag hissar haydnflaggan - det betyder:
"Vi ger oss inte. Men vill fred."
Musiken är ett glashus på sluttningen
där stenarna flyger, stenarna rullar.
Och stenarna rullar tvärs igenom
men varje ruta förblir hel.
Аллегро
Я граю Гайдна в кінці чорного дня
і відчуваю легке тепло в руках.
Клавіші прагнуть. М´які молоточки б´ють.
Звук - зелений, живий і тихий.
Звук говорить, що свобода існує,
і хтось не платить імператору податків.
Я кладу руки у свої гайднівські кишені,
як той, хто спокійно споглядає світ.
Я підіймаю гайднівський прапор - це значить:
«Ми не здаємось. Але хочемо миру.»
Музика - це скляний будинок на схилі,
на який летить каміння, котиться каміння.
І каміння прокочується крізь нього,
але кожна шиба залишається цілою.
*
Från berget
Jag står på berget och ser ut över fjärden.
Båtarna vilar sommarens på yta.
"Vi är sömngångare. Månar på drift."
Så säger de vita seglen.
"Vi smyger genom ett sovande hus.
Vi skjuter sakta upp dörrarna.
Vi lutar oss mot friheten."
Så säger de vita seglen.
En gång såg jag världens viljor segla.
De höll samma kurs - en enda flotta.
"Vi är skingrade nu. Ingens följe."
Så säger de vita seglen.
З гори
Я стою на горі і дивлюсь на затоку.
Кораблі спочивають на поверхні літа.
«Ми сомнамбули. Мандрівні місяці.»
Так кажуть білі вітрила.
«Ми прокрадаємось сплячим будинком.
Ми повільно розчиняємо двері.
Ми притуляємось до свободи.»
Так кажуть білі вітрила.
Якось я бачив, як пливли бажання світу.
Вони тримали той самий курс - єдиним флотом.
«Ми тепер розпорошені. Ніхто не йде за нами.»
Так кажуть білі вітрила.
*
Svarta vykort
I
Almanackan fullskriven, framtid okänd.
Kabeln nynnar folkvisan utan hemland.
Snöfall i det blystilla havet. Skuggor
brottas på kajen.
II
Mitt i livet händer att döden kommer
och tar mått på människan. Det besöket
glöms och livet fortsätter. Men kostymen
sys i det tysta.
Чорні листівки
І
Календар закінчився, майбутнє незнане.
Кабельне мугикає народну пісеньку нізвідки.
Снігопад у свинцево-тихому морі. Тіні
борються на пристані.
ІІ
У житті трапляється, що смерть приходить
і знімає мірки з людини. Ці гостини
забуваються, і життя продовжується. Але костюм
шиється в тиші.
*
Efter någons död
Det var en gång en chock
som lämnade efter sig en lång, blek, skimrande kometsvans.
Den hyser oss. Den gör TV-bilderna suddiga.
Den avsätter sig som kalla droppar på luftledningarna.
Man kan fortfarande hasa fram på skidor i vintersolen
mellan dungar där fjolårslöven hänger kvar.
De liknar blad rivna ur gamla telefonkataloger-
abonnenternas namn uppslukade av kölden.
Det är fortfarande skönt att känna sitt hjärta bulta.
Men ofta känns skuggan verkligare än kroppen.
Samurajen ser obetydlig ut
bredvid sin rustning av svarta drakfjäll.
Після чиєїсь смерті
Одного разу стався шок,
який залишив по собі довгий, бляклий, миготливий хвіст комети.
Він прихищає нас. Він розмиває ТБ-зображення.
Назбирується холодними краплями на електродротах.
Можна так само плентатись на лижах під зимовим сонцем
між гаїв, де торішнє листя ще висить.
Воно схоже на сторінки зі старих телефонних довідників -
імена абонентів поглинуті холодом.
І так само приємно відчувати, що б´ється твоє серце.
Однак часто відчувається, що тінь реальніша за тіло.
Самурай виглядає дрібним
поряд зі своїм обладунком з луски дракона.
Переклад зі шведської Юлії-Ванди Мусаковської
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2011/10/06/214117.html
|
