Re: цензії

03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка
Головна\Події\Культура

Події

12.07.2021|15:19|Богдан Смоляк

Наслухаючи «Дзвін»/2021, № 4

Принагідні нотатки

Поезія: Ігор Павлюк, Володимир Корнійчук, Микола Савчук, Іван Фідик, Денис Голубицький, Данута Бартош (переклад з польської Світлани Бреславської), Світлана Антонишин (для дітей); проза: Петро Ходанич, Ольга Яворська, Михайло Буджак, Сергій Дзюба; есеїстика, публіцистика: Дмитро Чобіт, Оксана Ровенчак, Роман Береза; літературознавство, критика: Віктор Азьомов, Ярослав Поліщук, Микола Дупляк; мистецтвознавство: Юлія Здибель, Ірина Салій, Тетяна Слободянюк; графіка і малярство: Едвард Міляр.

Маємо пожиточний матеріал для роздуму про, скажу, душу (метафора, симфора) і дух (буттєве наставлення) вірша – міру їх близькості чи віддаленості, окремішнього існування. Так, в І. Павлюка енергійно, аж до усамостійнення, вивищується метафора. Натомість у Д. Голубицького і Д. Бартош, особливо в першого, акцентується своєрідне поєднання болючої родової екзистенції з вітальним відчуттям часу…

Проза П. Ходанича цікава ледь прихованою проблематикою перевихованих спільнот і недовихованих осіб; колізії його роману «Тиха моя Вітчизна», в якому персонаж-буковинець, уникаючи повторного, цього разу насильного, винародовлення, втікає зі своєї материнської російської глибинки, дуже надаються для театральної сцени. Приваблює сюрреалістичне насвітлення сирової тематики (українські вибори) в оповіданні М. Буджака «Ін᾿єкція». А сповненого вигадки й доброчинства «Ловця снів» С. Дзюби таки справді варто читати перед сном.

У публіцистиці Д. Чобота щодо історичного позову України з Польщею вчуваєш, як наполегливо гримає життя до бляшаної брами владних інтересів; однак справедливість без взаємної доброти – глуха…

Проникливий В. Азьомов, мабуть, перевершив себе, доводячи, що «Лісова пісня» Лесі – і «ораторія вітаїзму», і «лакримоза цивілізації» (у назві тексту вони протиставлені); що правдиву класику слід не переоцінювати, а завше дооцінювати; його розвідці будуть раді якщо не академічні знавці красного письменства, то обдаровані шкільні словесники.

У зшитку дуже добре представлено творчо універсальну, щедру особистість художника, педагога й мислителя із Хмельницького Е. Міляра.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери