Re: цензії

03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка
Головна\Події\Культура

Події

03.01.2021|21:29|Богдан Смоляк

Наслухаю «Дзвін» (2020, № 8)

Суб᾿єктивно-об᾿єктивні нотатки

Що спостеріг, читаючи поетичні добірки Любові Бенедишин, Ілька Колодія, Ірини Вовк, Олени Маляренко, Вікторії Абу Кадум; оду П᾿єра де Ронсара «До дівчини» (переклад із французької Маркіяна Якуб᾿яка); літпародії Мирослави Данилевської? Передовсім – активну втечу авторок від питомої жіночності, грайливо-руйнівну чи розпачливу патетику, зафіксовану, правда,  й у потрясущих взірцях (як вірш О. Маляренко «Літописи несамовитих самовидців»); на хвилі ліричної проникливості утримується хіба що І. Вовк; пересмішки М. Данилевської маскулінно-статечні; І. Колодій, натомість, легко вдається до новітнього патріотичного соц-арту; версія Ронсарового шедевру значно програє, скажім, Олесевому – «Сміються, плачуть солов᾿ї, І б᾿ють піснями в груди…»…

«За столом новеліста» – кільканадцять різного віку авторів короткої, вельми розмаїтої, прози (означення довільні): художнє спогадування  (Василь Горбатюк, Олександр Мінович, Любомир Сеник, Микола Береза, Мар᾿ян Красуцький, Андрій Ситай); динамічне конструювання сучасності (Вікор Терен, Віктор Гребенюк), ретро-екзистенціювання (Сєяре Кокче); лірошкіцування (Василь Марочкін), образне памфлетування (Роман Офіцинський), натуралізм (Наталія Хаммоуда), історичний біографізм (Олег Боньковський, Антоніна Царук), нармагічність (Людмила Метка), психологічне побутовивертання (Галина Скірська) тощо. Вони здебільша природні та вправні в обстоюванні перспективності, скажу, минулосучасного, через що й толерують усе, крім популярного нині дистилянту – нон-фікшину. Найближчий до нього, можливо, детективіст Сергій Дзюба, навіть у своїй фентезованій повістині «Вампір»…

Добротний нарис-розслідування Романа Пастуха «Таємна інформаторка УПА»; продовження штучнуватих, але й цікавих, діалогів Олеся Волі з особистостями світової слави (цього разу – Олександр Довженко).

Літературознавчі тексти з патиною хрестоматійності: Микола Зимомря й Марія Якубовська – до 80-ліття Л. Сеника, Василь Лизанчук – до 80-ліття Володимира Качкана, Левко Різник – про нову антологію поетичної патріотики; достоповні відгуки: Віктора Палинського – на книжку прози Віри Марущак, Миколи Мушинки – на тритомний каталог колекції екслібрисів Степана Давимуки. Незвичайна «Книга незамуленої пам᾿яті. Спроба реєстру особистостей мого земного життя» Богдана Чепурка – разючий вихлюп аксіологічних відчуттів автора-оригінала.

Ознайомчий нарис Ірини Матолич про галерейника Петра Грицюка, який у своїй творчості, вважаю, дуже добре поєднує стихії графічного копіювання  й інтуїтивного кольорування. Ілюстративна низка експресивних екслібрисів Ярослава Омеляна.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери