Сербський письменник Драган Драгойлович (по-сербськи: Драган Драгоjловић, Dragan Dragojlović) народився 11 жовтня 1941 року в селі Піліца біля міста Боїна Башта в окрузі Шумадія (Західна Сербія). Середню школу закінчив в місті Ужіце. Закінчив економічний факультет і післядипломні студії в Белградському університеті. Публікував праці з питань економічного розвитку та релігії. Драган Драгойлович був політиком маґістральної лінії епохи Мілошевича. У коментарях політичних аналітиків він був відомий під прізвиськом Незламний. За освітою економіст, за покликанням письменник, за переконаннями соціаліст, за посадою міністр релігійних справ. Як поет, піднімав найважливіші теми епох Тіто та Мілошевича. У колишній Югославії – про війну та революцію, а в мілошевичівській Сербії – про небесну Сербію. Його збірка «Небесна Сербія» («Небеска Србиjа», 1990) відображає ідеологічний злам двох епох. Йован Деретич у своїй відомій «Історії сербської літератури» відзначив у поезії Драгана Драгойловича виразне відчуття історичної перспективи. Драган Драгойлович завжди відзначався надзвичайним відчуттям політичних віянь. Своїми небесними поетичними темами він здобував пост міністра релігійних справ при різних урядах. З особливою увагою Драган Драгойлович ставився до сербської діаспори, деякий час навіть виконував функції міністра з питань діаспори. У 1997 році став послом Сербії в Австралії, на цій посаді пробув до 2001 року. Падіння режиму Мілошевича застав в Олімпійському селищі в Сіднеї, де опікувався сербськими спортсменами. Після повернення на батьківщину обійняв посаду управителя Фундації Іво Андрича (Задужбина Иве Андрића). Драган Драгойлович є заступником голови Спілки письменників Сербії. Живе в Белграді, часто подорожує по світу, переважно в літературних справах.

Драган Драгойлович видав чимало поетичних збірок, зокрема «Дім на небесному годиннику» («Кућа на сату небеском», 1974), «Дефіляди» («Мимоходи», 1976), «Третє обличчя війни» («Треће лице рата», 1978), «Стоянки» («Станишта», 1983), «Стовбур невидимого року» («Стабло невидљиве године», 1986), «Друга сторона неба» («Друга страна неба», 1986), «Календар снів» («Календар снова», 1987), «Сонце над Шумарицями» («Сунце изнад Шумарица»,1987), «Книга любові» («Књига љубави», 1992; 2-е вид. 1995), «Батьківщина смерті» («Завичаjсмрти», 1994), «Виклик Бога» («Дозивање Бога», 1995–1997, чотири видання), «За сьомою горою» («Иза седме горе», 1997), «Вибрані вірші» («Изабране песме», 1997, 2006), «На астральних брамах» («На астралним капиjама», 1998), «Усна повість забуття» («Усмена повест заборава», 2001), «Голоси далини» («Гласови даљине», 2005) та інші. Характерним для поетики Драгана Драгойловича є вірш «Коли життя почне нас ламати»:

Коли життя почне нас ламати,

коли світ почне скидатися на те,

чим він є насправді,

а не на те, що ми собі вимріювали,

коли на нашій вежі розтрощаться

і своїми уламками завалять

надію,

я твоє ім’я випишу

на оманливому небі,

де бачитиму його

і заплющивши очі.

(Тут і далі переклав Іван Лучук).

Багатьом віршам Драгана Драгойловича притаманна любовна домінанта. Прикладом може слугувати вірш «Уписане твоє ім’я»: «Уписане твоє ім’я / там, де життя ховало таємниці, / де його ніхто не може стерти. // Уписане по моєму тілі, / по радості, / на краплинах дощу, на вітрі, / якого осідлаю, як найкращого коня, / коли вирушу туди, де є твої / сади. // Уписане в моїх очах, / на день і ніч, / на грані сну, щоб незабудь / його оновлювала і плекала. // Уписане в моєму серці, / тут і смерть над ним не владна, / його удари тут оновлюють / і з вічністю поєднують». Для поета ім’я коханої є моделлю світобудови.

Після успіху першого роману «Під Південним хрестом» («Под Jужним крстом», 2002, 2-е видання 2003) Драган Драгойлович знову взявся за прозу й написав новий роман «Докторова любов» («Докторова љубав», 2009). Це роман урбаністичної тематики, у ньому тонко проаналізовано психологію головного героя, соціальні й психологічні трансформації якого висвітлені вельми переконливо.

Драган Драгойлович видав також збірку «Оповідання з Австралії» («Приче из Аустралиjе», 2004).

Для дітей Драган Драгойлович видав збірку оповідань «Женихання білкуна» («Веверанова женидба», 1985), друге видання якої вийшло під назвою «Син берези» («Брезин син», 2005), і написав роман «Велика, мала школа» («Велика, мала школа», 1986).

Драган Драгойлович є лауреатом літературних премій ім. Мілана Ракича, ім. Раде Драїнця, ім. Вука Караджича.

Поетичні збірки Драгана Драгойловича виходили в перекладі на багато мов. Збірка «Дефіляди» вийшла албанською мовою (1983); вибір із книжок «Стовбур невидимого року» та «Друга сторона неба» вийшов македонською мовою (1988); «Книга любові» вийшла румунською (Темішоара, 1996), німецькою (Берлін, 1997), італійською (Барі, 1997), англійською (Мельбурн, Австралія, 2000) мовами; збірка «Виклик Бога» вийшла італійською (1996), німецькою (Цюріх, Швейцарія, 1997), англійською (Чикаґо, США, 1998), румунською (1999) мовами. Збірка Драгана Драгойловича «Батьківщина смерті» вийшла англійською мовою у 1997 році в Белграді, а в 2013 році у США у видавництві «Curbstone Press» у штаті Коннектикут («Death’s Homeland»).

Українською мовою окремі вірші Драгана Драгойловича переклав Іван Лучук ([Вірші] // Кур’єр Кривбасу. – 2011. – № 258/259. – Травень-червень; [Вірші] // Лучук І. Позичена дримба: Переклади, версії, переспіви, варіації. – Тернопіль, 2012 [Електронний ресурс]).