Чеська письменниця Мирослава Томанова (по-чеськи: Miroslava Tomanová) народилася 9 жовтня 1906 року в місті Градец Кралове. Дівоче прізвище – Сакова (Saková). Виростала в родині інженера-хіміка, який працював на цукрових заводах, у державній адміністрації, в торговельній інспекції. Дитинство провела в Чернівцях на Буковині, яка, як і Чехія, тоді належала до Австро-Угорщини. Реальну гімназію почала відвідувати в Оломоуці, а закінчила в Празі, куди родина переїхала у 1921 році. Матуру здала у 1925 році, того ж року вийшла заміж за письменника Йозефа Томана, присвятила себе літературній співпраці з чоловіком, власній літературній праці. Із чоловіком побувала в Італії, разом із ним відвідала й інші середземноморські країни, у другій половині 1960-х років сама подорожувала по Радянському Союзу, відвідала низку інших країн. Брала активну участь у діяльності Спілки чехословацьких письменників. Померла Мирослава Томанова 25 квітня 1991 року в Празі.

Дописувала до часописів і газет «Трибуна» («Tribuna»), «Квіти» («Květy»), «Власта» («Vlasta»), «Світ соціалізму» («Svět socialismu»), «Прага–Москва» («Praha–Moskva»), «Життя партії» («Život strany»), «Сільськогосподарська газета» («Zemědělské noviny»), «Червоне право» («Rudé právo»), «Праця» («Práce»), «Молодий фронт» («Mladá fronta»), «Літературний місячник» («Literární měsíčník»), «Творчість» («Tvorba»). Співпрацювала з Чехословацьким радіо, була авторкою радіо-п’єс «Загибель Титаніка» («Zkáza Titaniku», 1939, спільно з Йозефом Томаном) і «На левів дамо золото, матінко!» («Na lvy dáme zlatou, maminko!», 1975).

В літературу Мирославу Томанову увів її чоловік Йозеф Томан. У 1930-х роках вони разом написали декілька п’єс, що базувалися на актуальній суспільній проблематиці та суспільно-критичних тенденціях, спрямованих проти капіталістичного суспільства та буржуазної моралі. Їхні драми критикують безробіття та недооцінку ролі жінок у суспільстві («Приятелька» – «Přítelkyně», 1936, прем’єра того ж року) та негативний вплив сільського багатія на життя села («Жаба у джерелі» – «Žába na prameni», 1938, прем’єра того ж року). У часи наступу фашизму та окупації також спільно писали п’єси, які своїми історичними паралелями та притчами мали на меті підтримувати національний дух. Так на замовлення Еміля Франтішека Буріана виникла п’єс про Вацлава IV «Народний король» («Lidový král», 1938), яка змогла бути поставлена лише після значних цензурних скорочень у 1951 році. Під заборону цензури потрапила і п’єса «Виноградник» («Vinice», 1941), перероблена й поставлена у 1946 році. Першою самостійною п’єсою Мирослави Томановоїбула романтична історія про суперництво у коханні, що відбулася в Празі за часів Рудольфа II, яка закінчується апофеозом баламкання нового дзвону, що було виявом оптимізму та любові до батьківщини («Дзвін мого міста» – «Zvon mého města», 1944).

У післявоєнний період подружжя Йозефа та Мирослави Томанів написало прозову книжку для молоді «Таборовий вогонь» («Táborový oheň», 1953, перероблено 1959) про дружбу піонерів з Чехословаччини та Німецької Демократичної Республіки. Спільно з Йозефом Томаном Мирослава Томанова написала роман «Там, де дідько каже на добраніч» («Kde lišky dávají dobrou noc», 1957) і подорожні нотатки «Італійська палітра» («Italská paleta», 1962). У пізніших виданнях роману Йозефа Томана «Сократ» («Sokrates», 1975) Мирослава Томанова була введена як співавторка, зокрема у словацькому виданні 1979 року та чеському 1987 року.

Сама Мирослава Томанова написала на початку 1950-х років комедію з сільського життя «Весільний торт» («Svatební koláč», 1951; тексти пісень написав В. Дубський, музику – Л. Пацак), а майже через два десятиліття – роман «Срібна рівнина» («Stříbrná pláň», 1971, перероблений 1981), присвячений темі участі чехословацьких з’єднань армії Людвіка Свободи у боях за Київ, у ньому поєднана воєнна та любовна тема з дидактичною ілюстративністю, прославляється героїзм воюючих жінок.

Українською мовою роман Мирослави Томанової «Срібна рівнина» і роман Мирослави Томанової і Йозефа Томана «Сократ» переклав Дмитро Андрухів (Срібна рівнина: Роман // Всесвіт. – 1972. – № 3–5; Сократ: Роман // Всесвіт. – 1979. – № 4–5; Сократ. – Київ, 1979).