Білоруський поет Максим Танк (по-білоруськи: Максім Танк; автонім: Євген Скурко) народився 17 вересня 1912 року в селі Пільковщина Вілейського повіту Віленської губернії Російської імперії (тепер Мядзельський район Мінської області білорусі). Формування майбутнього видатного поета проходило в умовах Першої світової війни та біженства в Росію. У 1914 році його родина була вимушена виїхати а евакуацію і певний час жила у Москві. Там Євген пішов до школи, прочитав свої перші книжки. Його рідна Пільковщина у 1921 році опинилася за кордоном – за умовами Ризького договору відійшла до Польщі. Восени 1922 року через голод в Росії родина Скурків повернулася в Пільковщину (рідну хату пильнував дід Федір Макарович). Восени 1923 року Євген вступив до першого класу польської початкової школи, яку закінчив через три роки; вчився у сусідніх селах Шкленікова і Сваткі. У 1926 році вступив до третього класу Вілейської російської приватної гімназії. Через два роки її закрили польські власті і Євген перевівся у віддаленішу Радашковицьку білоруську гімназію, де небавом вступив до підпільної комсомольської організації. За участь у страйку, організованому гімназистами на початку 1929 року, його звідти відрахували. Деякий час навчався у Віленській білоруській гімназії, з якої так само був відрахований за вільнодумство та непослух. Певний час відвідував меліораційні курси. Врешті влаштувався у Віленську російську гімназію ім. О. Пушкіна. Там разом з однокласником Я. Грохом видав у 1931 році рукописний часопис «Пролом» («Пралом») і помістив там під псевдонімом свої перші вірші. З 1932 року почав активно співпрацювати з нелегальними виданнями, різними газетами. Друкувався у «Часописі для всіх» («Часопіс для ўсіх»), газетах-одноденках «На переломі» («На пераломе») і «Білоруське життя» («Беларускае жыцьцё»). Газета «Білоруське життя» вийшла 7 квітня 1932 року у Львові, у ній був опублікований перший, підписаний псевдонімом Максим Танк, вірш «Застрайкували гіганти-комини» («Заштрайкавалі гіганты-коміны»). У березні 1932 року за участь у підпільній комсомольській роботі був заарештований і перший раз потрапив у віленську тюрму «Лукішки». Через місяць вийшов на волю. Восени того ж року під впливом радянської пропаганди нелегально перетнув польсько-радянський кордон і опинився в Мінську, але був заарештований і після двох тижнів тюремного ув’язнення був скерований назад до Польщі для здійснення нелегальної підривної діяльності на користь СРСР. Максим Танк почав займатися підпільною діяльністю. Працював інструктором ЦК комсомолу Західної Білорусі, провадив революційну діяльність на Віленщині та Новогрудщині. Неодноразово був арештований польськими властями. Із перервами Максим Танк просидів у тюрмах коло двох років. У «Лукішках» в кінці 1933 року за підтримки інших політв’язнів видавав рукописний часопис «Кроти» («Краты»), в якому поміщав свої вірші та твори інших в’язнів. Із другої половини 1930-х років на замовлення Компартії Західної Білорусі вів білоруську колонку у польському часописі «Попросту» («Poprostu»), а з грудня 1935 року – літературний відділ в газеті «Наша воля», потім у часописі «Білоруський літопис» («Беларускі летапіс»); співпрацював з часописами «Колосся» («Калосьсе») і «Молода Білорусь» («Маладая Беларусь»). У 1939–1940 роках працював в обласній газеті «Вілейська правда» («Вялейская праўда»), яка на початку 1940 року була перейменована на «Селянську газету» («Сялянская газета»). Одночасно обіймав посаду інспектора національних шкіл при обласному відділі народної освіти. У 1945–1948 роках працював літературним редактором сатирично-гумористичного часопису «Їжак» («Вожык»), у 1948–1966 роках – головним редактором часопису «Полум’я» («Полымя»). У 1966 році був призначений першим секретарем Спілки письменників Білорусі, а в 1971–1990 роках був головою правління цієї організації. За незалежності Білорусі Максим Танк признався, що не цурався біло-червоно-білого прапора. Перед смертю підтримував мову і національну символіку, виступив проти ганебного референдуму 1995 року. Помер Максим Танк 7 липня 1995 року у Мінську, похований у рідному селі.

Максим Танк видав такі поетичні збірки: «На етапах» («На этапах», 1936; факсимільне видання 1983), «Журавлиновий цвіт» («Журавінавы цвет», 1937), «Під щоглою» («Пад мачтай», 1938), «Вибрані вірші» («Выбраныя вершы», 1940), «Гостріть зброю» («Вастрыце зброю», 1945; вірші та поеми), «Через вогненний небосхил» («Праз вогненны небасхіл», 1945), «Вибрані вірші» («Выбраныя вершы», 1947), «Вірші» («Вершы», 1947), «Щоб знали» («Каб ведалі», 1948), «На камені, залізі та золоті» («На камні, жалезе і золаце», 1951), «У дорозі» («У дарозе», 1954), «Слід блискавки» («След бліскавіцы», 1957), «Мій хліб насущний» («Мой хлеб надзённы», 1962), «Лірика» («Лірыка», 1963), «Ковток води» («Глыток вады», 1964), «Вірші» («Вершы», 1967), «Ключ журавлиний» («Ключ жураўліны», 1972), «Хай буде свято» («Хай будзе святло», 1972), «Дорога, заколисана житом» («Дарога, закалыханая жытам», 1976), «Вірші» («Вершы», 1979), «Пройти крізь вірність» («Прайсці праз вернасць», 1979), «Лірика» («Лірыка», 1982), «За моїм столом» («За маім сталом», 1984), «Лірика» («Лірыка», 1987), «Дорога і хліб» («Дарога і хлеб», 1988), «Збір колосся: Вірші 1983–1988» («Збор калосся: Вершы 1983–1988», 1989), «Послухайте, весна іде» («Паслухайце, вясна ідзе», 1990), «Мій ковчег» («Мой каўчэг», 1994).

Вийшло декілька книжок віршів для дітей: «Гілка і горобець» («Галінка і верабей», 1946), «Книжка про ведмедя» («Кніжка пра мядзведзя», 1947), «Вірші» («Вершы», 1948), «Урочиста обіцянка» («Урачыстае абяцанне», 1949), «Серед лісів надніманських» («Сярод лясоў наднёманскіх», 1951, 1987).

Максим Танк є автором таких книжок казок: «Їхав казкар Бай» («Ехаў казачнік Бай», 1955, 1984), «Кінь і лев» («Конь і леў», 1955), «Казки. Легенди» («Казкі. Легенды», 1960), «Світлячок» («Светлячок», 1970), «Билина про космічну подорож мурашки Бадіни» («Быліна пра касмічнае падарожжа мураша Бадзіні», 1979),

Видав Максим Танк також поему «Нароч» («Нарач», 1937), збірку гумору «Оселедці з віршами» («Селядцы з вершамі», 1966), книгу-щоденник «Листки календаря» («Лісткі календара», 1970).

«Вибрані твори» Максима Танка виходили у 1952 і 1954 роках, виходили зібрання творів у двох томах (1958), у чотирьох томах (1966–1967), у шести томах (1978–1981), у тринадцяти томах (2006–2012).

Перекладав Максим Танк зі слов’янських і балтійських мов, зокрема, твори Павла Тичини, Максима Рильського, Олександра Пушкіна, Володимира Маяковського, Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Юліана Тувіма, Владислава Броневського, Тадеуша Ружевича, Андрея Германова, Антанаса Венцлови, Яніса Судрабкалнса та інших. Переклав лібрето опери Станіслава Монюшка «Страшний двір» для постановки 1952 року.

Максим Танк був лауреатом Сталінської премії ІІ ступеня (1948), літературної премії ім. Я. Купали (1959), Державної премії Білорусі ім. Я. Купали (1966), Ленінської премії (1978).

Максим Танк мав безліч відзнак і регалій; варто згадати бодай такі: Народний поет Білоруської РСР (1968), Герой Соціалістичної Праці(1974), кавалер чотирьох орденів Леніна, ордена Жовтневої Революції, ордена Червоного Прапора, двох орденів Трудового Червоного Прапора, ордена Вітчизняної війниII ступеня, ордена Дружби народів. Максим Танк отримав медаль Франциска Скорини, офіцерський хрест Відродження ПольщіIV ступеня, звання почесного громадянина Мінська.

Ім’я Максима Танка носить Білоруський державний педагогічний університет.

Українською мовою окремі вірші Максима Танка переклали Володимир Лучук, Роман Лубківський ([Вірші] // Жовтень. – 1961. – № 6; [Вірші] // Слов’янська ліра. – Київ, 1983; І. П. Котляревському // Лучук В. Друзі: Переклади. – Львів, 1987).