Хорватський письменник Луко Палєтак (по-хорватськи: Luko Paljetak) народився 19 серпня 1943 року у славному далматинському місті Дубровник, в якому закінчив восьмирічну школу, Педагогічне училище та два семестри Педагогічної академії (1962). Потім вирушив да Задара, в якому закінчив у 1968 році філософський факультет місцевого університету (відділення хорватської мови та літератури й англійської мови та літератури). До 1978 року працював асистентом на філософському факультеті Задарського університету, попри те у 1969–1973 роках працював режисером і драматургом у задарському Ляльковому театрі, був редактором часопису «Задарське рев’ю» («Zadarska revija»). У 1978 році повернувся до рідного міста, в якому досьогочас працює редактором і секретарем редакції часопису «Дубровник» («Dubrovnik»), який видає місцева філія Матиці хорватської. Докторську дисертацію на тему «Літературна творчість Анте Цеттінео» («Književno djelo Ante Cettinea») захистив у 1992 році на філософському факультеті Загребського університету. У 1968 році Луко Палєтак став членом Товариства хорватських письменників та Матиці хорватської, у 1975 році – членом хорватського ПЕН-центру, у 1977 році – членом Спілки хорватських перекладачів, у 1992 році – членом Товариства театральних діячів Хорватії, у 1993 році – членом братства (лицарем) Ордену св. Фортуната, у 1994 році – членом-кореспондентом Хорватської академії наук і мистецтв, а в 1997 році – її дійсним членом, у 1995 році – почесним членом Товариства словенських письменників, у 1997 році – членом Товариства приятелів Дубровницької старовини. Луко Палєтак отримав кілька десятків літературних премій і нагород.

Луко Палєтак видав велику кількість збірок віршів: «Дідько з троянди» («Nečastivi iz ruže», 1968), «Найближчий кінець світу» («Najbliži konac svijeta», 1968), «Фіолетові дощі» («Ljubičaste kiše», 1973), «Гральні кості для старої дами» («Kockice za staru damu», 1975), «Вірші високодостойній і все ж не цілком досконалій пані» («Pjesme mnogo hvaljenoj i ne baš sveusvemu zadovoljavajućoj gospi», 1977), «Божевільний спів у горах» («Ludo pjevanje u planinama», 1978), «Нічне полювання» («Noćni lov», 1981), «Строго конфіденційно» («Strogo pov.», 1983), «Сонети та інші замкнуті форми» («Soneti i druge zatvorene forme», 1983), «Вірші по-дубровницьки» («Pjesni na dubrovačku», 1984, 1990, 1997), «Тварини з Брема та інші вірші» («Životinje iz Brehma i druge pjesme», 1984), «Прихід малих господиньок» («Dolazak malih gospodarica», 1984), «Мушля» («Školjka», 1986), «Заувага про балаканину» («Opaska o cvrkutanju», 1986), «Східний пісок форте» («Sandosten forte», 1987), «Ірис у пляшці» («Perunika u boci», 1987, хайку), «На краю тіла» («Na rubu tijela», 1987, вибрані вірші), «У тумані дрібної синтетики» («U magli sitne sintetike», 1988), «Знижені двері» («Snižena vrata», 1989), «Блазенські вірші» («Klaunske pjesme», 1990), «Співак у жаб’ячому хорі» («Pjevač u žabljem zboru», 1991, хайку), «Руки» («Ruke», 1991), «Вечірня з Овідієм» («Večernja s Ovidijem», 1992), «Інвентар» («Inventar», 1993), «Ангелування» («Anđelovanje», 1993), «Чування» («Bdjenje», 1994), «Швейна машинка під снігом» («Singerica pod snijegom», 1994), «Виставка мінералів» («Izložba minerala», 1996), «Венеція» («Venecija/Venezia», 1997), «Хвиля» («Val», 1997), «Любов» («Ljubav», 1997), «Кохаючи тебе» («Voleći tebe», 1998), «Декілька сторінок» («Nekoliko stranica», 1998), «Теніс-хайку» («Tenis-haiku», 1998, з ілюстраціями автора), «Твій розділ» («Tvoje poglavlje», 1998), «Біла тьма» («Bijela tama», 2000, вибрані вірші), «Терплячі сходи» («Strpljivo stepenište», 2001), «Колінні острови» («Koljenski otoci», 2003), «Все по шість» («Sve po šest», 2003), «Кохати» («Voljeti», 2004, з ілюстраціями автора), «Сонетарний голос» («Sonetarni glas», 2005), «Неважливі вірші» («Pjesme koje nisu važne», 2005, із CD-ромом), «Лаврування» («Lovorenje», 2005, спільно з Мілою Павичевич), «Чорна хроніка» («Crna kronika», 2006), «Перемовини» («Pregovaranja», 2007), «Невидимий прапор» («Nevidljiva zastava», 2008), «Не пишу віршів ніде, лише там, де мене настигнуть» («Ne pišem pjesme nigdje nego tu gdje me stignu», 2011), «Шафа» («Armoire», 2012), «Принагідні сонети» («Nagazni soneti», 2013), «Нові тьми» («Nove tame», 2013) та інші. Характерним для поетики Луко Палєтака є вірш «Мистецтво володіння молотком»:

Ось коробка, з якої один за одним виймаю цвяхи,

і їх забиваю в себе, в нутрі, і вішаю на них прикраси,

картини, краєвиди, органи внутрішні,

і різні нотатки з мого тлінного, а може, вічного

життя (я завжди переплутую часи),

і так я працюю ненастанно, допоки сил стане,

і вистачить цвяхів, тобто доки їх буде досить,

щоб усе бажане створити; як надто сильно інколи вдарю,

шкіру мені цвях пробиває, бувало, потрапляє

сталева колючка і дряпає болісно, але то не страшно,

щоб тільки кров не текла, бо кров лякає людей,

а вони ж вірять, що я обростаю волоссям,

слабкою щетиною, а не цвяхами; а я ж волосся збриваю,

але цвяхи і шерсть однаковим способом забиваю

в себе, в нутрі, як я вже про це сказав, задля різних

потреб, просто звичайним ударом забиваю

в язик, у серце, в нутрі, і то страшенно допомагає

протіканню крові; і так поступово опановую

мистецтво володіння молотком, взагалі 

володінням 

(Переклав Дмитро Павличко).

Чимало віршів Луко Палєтака покладено на музику, вони стали окрасою дубровницької та загалом хорватської поп-культури; до найвідоміших належать, зокрема, «Я все ж тебе кохаю» («U svakom slučaju te volim») і «На Страдуні» («Na Stradunu»).

Збірка конкретної поезії Луко Палєтака вийшла в Монреалі англійською мовою («Love & Kisses Heart Book», 1979), а збірка віршів вийшла в Мюнстері німецькою мовою («Kein Platz in der Stadt», 2008). Дві двомовні поетичні збірки Луко Палєтака «Утеклі вірші» («Izbjegle pjesme/Ubežne pesmi», 1991, Любляна) і «Sacra» (2004, Загреб) вийшли хорватською та словенською, ще дві хорватською й італійською – «Венеція» (1997, Дубровник) і «Calle dei Ragusei» (2002, Мессіна). А збірка хайку «Перукар хризантем» витримала і двомовне (хорватською й англійською) видання («Frizer za krizanteme/Hairdresser for Chrysanthemums», 2004, Загреб), і тримовне з додатком словенських перекладів (2008, Любляна).

Луко Палєтак видав цілу низку книжок віршів для дітей: «Мишки й кішки перевертом для потішки» («Miševi i mačke naglavačke», перше вид. 1973, наступні – 1975, 1980, 1984, 1986, 1994), «Кондитер-оранґутан» («Slastičar orangutan», 1982), «Тато-льодомат» («Ledomat tata», 1985), «Вагітна лелека» («Roda u drugom stanju», 1988), «Левиці на кавусі» («Lavice na kavici», 1990), «Вибрані вірші для дітей» («Izabrane pjesme za djecu», 1996), «Слон на балконі» («Slon na balkonu», 1998), «Паперовий корабель» («Brod od papira», 2003, з ілюстраціями автора), «Чотири пори року» («Četiri godišnja doba», 2006), «Малий великий світ» («Mali veliki svijet», 2007), «Вірші до картинок» («Pjesme za slike», 2009). Луко Палєтак є автором текстів розмальовок для дітей «Стрибунець Стрибунько» («Skakavac Skočko», 2000), про відомого хорватського моряка, банкіра й мецената Міхо Працата (1522–1607) «Міхо Працат» («Miho Pracat», 2007), про видатного представника хорватської ренесансної літератури Марина Држича (1508–1567) «Марин Држич» («Marin Držić», 2009; вийшла в перекладі французькою мовою, 2010). Луко Палєтак видав прозову книжку для дітей «Оповідки з малої кімнати» («Priče iz male sobe», 1989), збірку драматичних творів для дітей «Духи зі Страхурну» («Duhovi sa Strahurna», 1995), книжку вибраних віршів і прози для дітей «Перевертом» («Naglavačke», 2000). Декілька книжок віршів і прози для дітей вийшло в перекладі словенською мовою.

Луко Палєтак видав книжку ліричної прози «Лірична прогулянка Дубровником» («Jedna lirska šetnja Dubrovnikom», 1993), яка була перекладена італійською мовою («Dubrovnik, scena di un sogno», 1998), прозову збірку «Ґлосарій малої людини» («Pojmovnik malog čovjeka», 2001), збірку коротких оповідань «Ґренландські метелики» («Grenlandski leptiri», 2006), яка була перекладена словенською мовою («Grenlandski metulji», 2009). У доробку Луко Палєтака є два романи: «Прихований сад» («Skroviti vrt», 2004) і «Марин, роман про Држича» («Marin, roman o Držiću», 2011).

Займається Луко Палєтак і драматургією, видав збірку п’єс «Три фарси» («Tri farse», 1982), драму «Після Гамлета» («Poslije Hamleta», 1997), яка була перекладена англійською мовою («Aft er Hamlet», 1999), збірку радіо-драм «Театр у повітрі» («Kazalište u zraku», 2001), драму «Три стрибки ящірки, або Життя Міхо Працата Лопудця…» («Tri skoka gušterice iliti život Miha Pracata Lopuđanina…», 2007).

Вийшло чимало книжок статей, есеїв, студій, оглядів Луко Палєтака: «Бурштинові гральні кості» («Jantarna kocka», 1982), «Огляди давньої й нової хорватської літератури» («Uviđaji iz starije i novije hrvatske književnosti», 1990), «Ляльковий театр з обох боків завіси» («Lutkarsko kazalište s obje strane paravana», 1991), «Картини з виставки» («Slike s izložbe», 1992), «Англійські теми» («Engleske teme», 1997), «Створення Орфея» («Sastavljanje Orfeja», 2005), «Внутрішній край» («Nutarnji rub», 2007), «Зовнішній край» («Vanjski rub», 2007), «Іво Войнович. Лападські сонети» («Ivo Vojnović. Lapadski soneti», 2009).

Луко Палєтак видав низку монографій: «Літературна творчість Анте Цеттінео» («Književno djelo Ante Cettinea», 1995), «Невенка Арбанас» («Nevenka Arbanas», 1997), «Хорватські теми» («Hrvatske teme», 1999), «Іван Ловренчич» («Ivan Lovrenčić», 2001), «Ляльки для театру та душі» («Lutke za kazalište i dušu», 2007), «Любовні вірші Владимира Назора» («Pjesni ljuvene Vladimira Nazora», 2010).

Луко Палєтак упорядкував чотири антології: «Панорама нової канадської поезії» («Panorama novije kanadske poezije», 1972), «Мореплавці. Хорватська поезія про море, моряків і кораблі» («Moreplovi. Hrvatska poezija o moru, pomorcima i brodovima», 1990), «Антологія поезії англійського романтизму» («Antologija pjesništva engleskog romantizma», 1996), «Кола, що розширюються: вибір зі світової лірики ХІХ і ХХ століть» («Krugovi koji se šire: izbor iz svjetske lirike19. i 20. stoljeća», 1997).

Перекладає Луко Палєтак з англійської, французької, італійської, іспанської та словенської мов. Переклав, зокрема, «Кентерберійські оповідання» Джеффрі Чосера, сонети та «Перікла» Вільяма Шекспіра, «Вірші, видіння, пророцтва» Вільяма Блейка, «Чайльд-Гарольда» Джорджа Байрона, «Португальські сонети» Елізабет Баррет Бравнінґ, «Чорного кота» Едґара По, казки та вірші у прозі Оскара Вайлда, «Улісса» ДжеймсаДжойса, «Бестіарій» Ґійома Аполлінера, «Малого принца» Антуана де Сент-Екзюпері, «Байки та легенди» Леонардо да Вінчі, «Піноккіо» Карло Коллоді, «Циганський романсеро» Федеріко Ґарсії Лорки, «Двадцять віршів про кохання й одну пісню відчаю» Пабло Неруди, «Зібрані вірші» Франце Прешернатощо.

Чимало віршів Луко Палєтака перекладено іншими мовами, зокрема й українською (Мистецтво володіння молотком // Мала антологія хорватської поезії в перекладах Дмитра Павличка. – Київ, 2008).