Хорватська письменниця та літературознавець Дубравка Ораїч-Толич (по-хорватськи: Dubravka Oraić-Tolić) народилася 1 серпня 1943 року у місті Славонський Бродна лівому березі річки Сава. Студіювала філософію та російську мову і літературу на філософському факультеті Загребського університету (1962–1966) та Віденського університету (1967–1969). Захистила докторську дисертацію на тему «Цитатність. Універсальні типи та історичні моделі» («Citatnost. Univerzalni tipovi i povijesni modeli»). Від 1971 до 1998 року працювала в Інституті літературознавства філософського факультету Загребського університету. У 1997 році отримала звання професора на відділенні слов’янських мов і літератур, а в 2004 році – і на відділенні східнослов’янських мов і літератур філософського факультету Загребського університету. У 2013 році Дубравка Ораїч-Толич отримала премію Хорватської академії наук і мистецтв за найвищі наукові та мистецькі досягнення у Хорватії в галузі літератури – за книжку «Академічне письмо: Стратегія та техніка класичної риторики для сучасних студентів і студенток» («Akademsko pismo: Strategije i tehnike klasične retorike za suvremene studente i studentice»).

Дубравка Ораїч-Толич опублікувала понад півтора десятка книжок різних жанрів – від поезії до літературознавчої прози й есеїстики. Із поетичного доробку Дубравки Ораїч-Толич найвідомішими є дві поеми: «Крик Америки» («Urlik Amerike», 1981) і «Паліндромний апокаліпсис» («Palindromska apokalipsa», 1993). Друга з цих поем написана порядковими паліндромами. Характерним для поетики Дубравки Ораїч-Толич є тетраптих «Хорватське яйце», ось його перша частина (з епіграфом: Напередодні 500-ї річниці відкриття Колумбом Америки, 1991 р., і в самі роковини (1492–1992)):

Нові держави 

Як зорі з мряви 

Одразу після краху 

Постають 

Із праху

В чорному Всесвіті 

Тільки Хорватія

Витримує орбіти вперті

Надовкола себе

І надовкола смерті

(Переклав Дмитро Павличко).

Найвідомішими й найрезонанснішими книжками Дубравки Ораїч-Толич є такі: «Пейзаж у творчості А. Ґ. Матоша» («Pejzaž u djelu A. G. Matoša», 1980), «Теорія цитатності» («Teorija citatnosti», 1990), «Література й доля» («Književnost i sudbina», 1995), «Парадигми ХХ століття: Аванґард і постмодернізм» («Paradigme 20. stoljeća: Avangarda i postmoderna», 1996), «Двадцяте століття у ретровізорі» («Dvadeseto stoljeće u retrovizoru», 2000), «Чоловічий модернізм і жіночий постмодернізм: Народження віртуальної культури» («Muška moderna i ženska postmoderna: Rođenje virtualne kulture», 2005).

У 1992 році в Загребі вийшла двомовна (хорватською й англійською) книжка Дубравки Ораїч-Толич «Хорватські воєнні писання 1991/92: Повідомлення, свідоцтва, вірші» («Hrvatsko ratno pismo 1991/92.: Apeli, iskazi, pjesme / Croatian War Writing 1991/92: Appeals, Viewpoints, Poems»). У 1995 році вийшла книжка німецькою мовою «Цитата в літературі та мистецтві: Спроба теорії» («Das Zitat in Literatur und Kunst: Versuch einer Theorie», Відень – Кельн – Ваймар). У 2005 році у США у Портленді вийшла поетична книжка англійською мовою «Крик Америки. Паліндромний апокаліпсис» («American Scream. Palindrome Apocalypse»).

Дубравка Ораїч-Толич є авторкою понад сотні наукових та есеїстичних праць у хорватських і закордонних виданнях. До найпоказовіших належать такі: «Три кінці століття. До історії магакультури модернізму. Маленька метарозповідь» («Drei Jahrhundertenden. Zur Geschichte der Megakultur der Moderne. Eine kleine Metaerzählung», 1999, «Neohelicon», Будапешт), «Надлюдина і підлюдина» («Sverhčelovek i podčelovek», 1999, «Russian Literature», Амстердам), «Сміття в культурі ХХ століття» («Smeće u kulturi XX. stoljeća», 1999, «Studia Litteraria Polono-Slavica», Варшава), «Кінець реальності? Причинки до проблематики постмодерної есхатології» («Kraj zbilje? Prilog problematici postmoderne eshatologije», 1999, «Republika», Загреб), «Кінець століття. Міф і літературознавчий термін» («Kraj stoljeća. Mit i književnoznanstveni termin», 1999, «Umjetnost riječi», Загреб), «Парадигми візуальності в хорватській прозі ХХ століття» («Парадигмы визуальности в хорватськой позе ХХ века», 1999, «Studia Slavica Savariensia», Сомбатхей), «Аванґард як утопічна культура: Велимир Хлєбніков» («Авангард как утопическая культура: Велимир Хлебников», 2001, «Russian Literature», Амстердам), «Сучасна хорватська проза. Виклик дійсності» («Suvremena hrvatska proza. Izazov zbilje», 2001, «Republika», Загреб), «Чоловічий модернізм і жіночий постмодернізм» («Muška moderna i ženska postmoderna», 2001, «Kolo», Загреб), «Постмодерністська культура та війна» («Post-modernist Culture and the War», 2001, «Perspectives on Modern Central and East European Literature», Лондон), «Хорватська сучасна проза. Виклик дійсності» («Kroatische Gegenwartsprosa. Die Herausforderung der Wirklichkeit», 2001, «Kultur und Wissenschaft als Brücken in Europa», Єна), «Поетика нульової точки» («Poetika nulte točke», 2002, «Književna smotra», Загреб), «Культурні стереотипи і модерна нація» («Kulturni stereotipi i moderna nacija», 2003, «Forum», Загреб), «Хлєбніков і жінка. Про міфопоетичний андрогінізм» («Hljebnikov i žena. O mitopoetskom androginizmu», 2004, «Književna smotra», Загреб), «Віртуальний реалізм – хорватський пост-постмодернізм» («Virtualni realizam – hrvatski post-postmodernizam», 2005, «Zbornik zagrebačke stilističke škole», Загреб).

Дубравка Ораїч-Толич упорядкувала (співупорядник – Іво Франґеш) серію «Критичні портрети хорватських славістів» («Kritički portreti hrvatskih slavista») та «Енциклопедію хорватської літератури» («Enciklopedija hrvatske književnosti»).

Дубравка Ораїч-Толич переклала з російської роман Андрія Бєлого «Петербурґ», поезії Велимира Хлєбнікова, мемуари Валентина Катаєва «Трава забуття».

Українською мовою окремі вірші Дубравки Ораїч-Толич переклав Дмитро Павличко ([Вірші] // Всесвіт. – 1996. – № 8/9; Хорватське яйце // Мала антологія хорватської поезії в перекладах Дмитра Павличка. – Київ, 2008).

У першій декаді жовтня 2003 року в столиці Хорватії Загребі я був учасником (єдиним від України) 26-тихЗагребських літературних розмов.Хорвати, взагалі-то, полюбляють такі хитрі назви для симпозіумів та конференцій, як-от – літературні розмови. Хоча це був таки симпозіум – міжнародна зустріч письменників, яку організувало Товариство хорватських письменників. А темою стали рівні літературної ґлобалізації. Серед майже двох десятків учасників із понад десятка країн був там і я, меду-горілки не пив, зате говорив-балакав. Було на цих розмовах і достатньо гостинних хорватських літераторів, переважно – із Товариства хорватських письменників.У своїй доповіді «Слов’янські назви місяців у глобальному плані» не оминув я і своєї улюбленої паліндромії. А згадка про паліндромію спричинила і моє знайомство з Дубравкою Ораїч-Толич, авторкою єдиної в хорватській літературі паліндромної книжки. За такої нагоди я прийняв її до Планетарної Управи Паліндромії, скориставшись своїм правом Президента ПУП.