Сербський поет Стеван Раїчкович (по-сербськи: Стеван Раичковић, Stevan Raičković) народився 5 липня 1928 року в селі Нересніца біля Кучева. До гімназії ходив у містечках Сегеті, Крушевці, Смедереві та Суботиці, де й отримав атестат про середню освіту. Вчився на філологічному факультеті Белградського університету. Вже в сімнадцять років почав публікувати вірші в газетах «Књижевне новине» та «Политика», журналах «Књижевност» і «Младост». Від 1949 до 1959 року працював у літературній редакції радіо Белграда. До 1980 року Стеван Раїчкович працював редактором у видавництві «Просвета» в Белграді. У 1972 році обраний членом-кореспондентом Сербської академії наук і мистецтва, у 1981 році – її дійсним членом. Помер Стеван Раїчкович 6 травня 2007 року в Белграді.

Стеван Раїчковичопублікував більше двадцяти поетичних збірок, сім книжок для дітей, декілька збірок прози, мемуаристики й есеїстики. Першу збірку «Дитинство» («Детињство») видав у 1950 році, а вже наступна збірка «Пісня тиші» («Песма тишине», 1952) зробила його відомим. Згодом виходили, зокрема, такі збірки Стевана Раїчковича: «Балада про вечірні сутінки» («Балада о предвечерjу», 1955), «Пізнє літо» («Касно лето», 1958), «Тиса» («Тиса», 1961), «Кам’яна колискова» («Камена успаванка», 1963), «Вірші» («Стихови», 1964), «Пливе рікою човен» («Пролази реком лађа», 1967), «Облуди» («Варке», 1967), «Записи про чорного Володимира» («Записи о црном Владимиру», 1971), «Випадкові спогади» («Случаjни мемоари», 1978), «Колесо тортур» («Точак за мучење», 1981), «Паннонські оповідки» («Панонске приче», 1988), «Монолог на Тополі» («Монолог на Тополи», 1988), «Світ навколо мене» («Свет око мене», 1988), «Вірші зі щоденника» («Стихови из дневника», 1990), «Папка 1999/2000» («Фасцикла 1999/2000», 2001).

Перекладав Стеван Раїчковичросійських поетів (Анна Ахматова, Марина Цвєтаєва, Борис Пастернак, Йосиф Бродський), а в авторські антології «Сім російських поетів» («Седам руских песника», 1970; перше видання «Шість російських поетів» – «Шест руских песника») та «Слов’янські рими» («Славенске риме», 1976) включив і вірші сучасних російських поетів. Перекладав також любовні сонети Вільяма Шекспіра (1964) та Франческо Петрарки (1974); їхні сонетарії вплинули і на його власну творчість, адже до жанру сонета звертався досить часто. Одним із показових зразків сонетотворчості Стевана Раїчковичаможе слугувати сонет «Руки болю»:

Дай слово, мудріше од солі,

дай слово, мов кров, потрібне –

для спорожнілого болю

заломлених рук до півдня.

Дай слово найтяжче, що тоне

у сплячій плоті невинній,

хай груди вимолюють дзвоном

у неба останню краплину.

Дай слово м’язистого тіла,

де серце червоне в закутті, –

для всіх, хто чоло наболіле

поклав на всесвітнім розпутті,

дай слово, як меч-тополю,

рукам спорожнілого болю.

(Переклав Захар Гончарук).

Видав Стеван Раїчковичтакож книжки поетично-прозових нотаток: «Чари про Герцеґ-Нові» («Чаролиjа о Херцег-Новом», 1989), «Надмірний вірш» («Сувишна песма», 1991) та «Китайська оповідь» («Кинеска прича», 1995). Власне прозові вийшли дві збірки: «Інтимні мапи» («Интимне мапе», 1978) та «Золота гряда» («Златна греда», 1993). До есеїстичних і мемуарних належать такі видання Стевана Раїчковича: «Нотатки про поезію» («Белешке о поезиjи», 1978), «Портрети поета» («Портрети песника», 1987), «Щоденник про поезію» («Дневник о поезиjи», 1990), «Щоденник про поезію, ІІ» («Дневник о поезиjи ІІ», 1997), «Нульовий цикл» («Нулти циклус», 1998), «У товаристві поетів» («У друштву песника», 2000), «Слова й бесіди» («Слова и беседе», 2000), «Лінія туману» («Линиjа магле», 2001), «Монолог про поезію» («Монолог о поезиjи», 2001). Видав Стеван Раїчковичтакож автобіографію «Одне можливе життя (Homo poeticus)» («Jедан могући живот (Homo poeticus)», 2002).

Для дітей Стеван Раїчковичвидав такі книжки: «Великий двір» («Велико двориште», 1955), «Компанія під сонцем» («Дружина под сунцем», 1960), «Крайцара й інші вірші» («Краjцара и друге песме», 1971), «Вітряк» («Ветрењача», 1974), «Малі казки» («Мале баjке», 1974), «Картини та зразки» («Слике и прилике», 1978). Для початкових шкіл колишньої Югославії та сучасної Сербії розроблено тематичні уроки за віршем Стевана Раїчковича«Малювання»:

Дай мені, малому,

дай листок з альбому,

а ще олівців

різних кольорів.

Дай оцей – спочатку 

нарисую хатку.

Кольором червоним

намалюю комин, 

мак і черепицю.

Жовтим – паляницю,

бджілку і віконце,

соняшник і сонце.

Голубого треба 

на шматочок неба,

на ріку, щоб там

жив гіпопотам. 

Ще зелений дай,

намалюю гай

і траву на лузі,

дуб на виднокрузі. 

А рожевим – тітку 

і садок улітку,

квітку для джмеля

і мале кроля.

Чорний дай ще – ним

домалюю дим,

розфарбую шапку

і поставлю крапку.

(Переклала Оксана Сенатович).

Стеван Раїчковичбув лауреатом багатьох літературних премій, зокрема імені Йована Йовановича-Змая, Петра Петровича Нєґоша, Йована Дучича, Бранка Мільковича, Любиші Йоцича, Івана Ґорана Ковачича, Вука Караджича, Десанки Максимович, Васка Попи, Душана Василєва тощо. «Зібрані твори» Стевана Раїчковичабули надруковані у 1998 році.

Вірші Стевана Раїчковичаперекладені українською, російською, польською, чеською, словацькою, болгарською, угорською, албанською, словенською та македонською мовами.

Українською мовою окремі вірші Стевана Раїчковичапереклали Марк Зісман, Захар Гончарук, Роман Лубківський,Оксана Сенатович (Мир // Всесвіт. – 1965. – № 2; [Вірші] // Всесвіт. – 1969. – № 1; [Вірші] // Слов’янська ліра. – Київ, 1983; [Вірші] // Ядран: Збірник. З мов народів Югославії.–Київ, 1986;[Вірші] // Кошеня в кишені: Антологія сербської поезії для дітей в переспівах Оксани Сенатович. – Тернопіль, 2010).