Серболужицький і німецький письменник Юрій Брезан (Jurij Brězan) народився 9 червня 1916 року у селянській родині в селі Ворклеці (серболуж. Worklecy, нім. Räckelwitz) у Лужиці (Саксонія, Німеччина). У 1927–1936 роках навчався в гімназії в Будишині, культурному центрі лужицьких сербів.У 1937 році закінчив гімназію в Торуні, тоді ж виїздить до Праги. У 1941 році повертається до Лужиці. Від 1942 по 1944 року служив у вермахті. До 1946 року перебував у американському полоні. Після повернення до Будишина працює в серболужицькій організації «Домовіна». Від 1949 року стає вільним письменником. За свою творчість Юрій Брезан отримував численні літературні премії в період Німецької Демократичної Республіки, в 1969–1989 роках був заступником голови Спілки письменників НДР. ТвориЮрія Брезанаперекладено на три десятки мов, він писав як верхньолужицькою, так і німецькою мовами. Найважливіші з них існують в обидвох авторських мовних версіях. Однак частина літературної спадщини існує або у верхньолужицькій, або німецькій версії. Останні роки життя провів на хуторі Горні Гайнк недалеко від Будишина. Помер 12 березня 2006 року в місті Камєнц, похований в селі Хрущиці (серболуж. Chrósćicy, нім. Crostwitz).

Видатним письменником Юрій Брезан став завдяки своїм романам. Трилогія про Фелікса Гануша («Feliks Hanuš 1. – Šuler / Der Gymnasiast», 1958, укр. пер. «Гімназист», 1979; «Feliks Hanuš 2. – Wučbne lěta / Semester der verlorenen Zeit», 1959, укр. пер. «Семестр змарнованого часу», 1979; «Feliks Hanuš 3. – Zrałe lěta / Mannesjahre», 1964, укр. пер. «Роки змужніння», 1981) це – соціальний роман про лужицького сільського хлопчину, в НДР він розглядався як взірець соціалістичного реалізму. У популярному невеликому романі «Старий батько» («Stary nan», 1982 / «Bild des Vaters», 1983), в якому автор не нехтував тривіальними творчими прийомами, мова йшла про гідність людської смерті, яку кожен вибирає собі сам. У творах Юрія Брезанаприсутні елементи лужицького фольклору. Так, на основі образу чарівника Крабата Юрій Брезан створив об’ємний філософський епос «Крабат, або Перетворення світу» («Krabat» / «Krabat oder Die Verwandlung der Welt», 1976), у якому на тлі лужицьких народних легенд вів мову про сучасний прогрес. За допомогою містичного образу Крабата Юрій Брезан намагався виявити внутрішнє збентеження вчених-природодослідників, які не дотримувалися морально-етичних правил.

Юрій Брезанвидав поетичні збірки «До нових часів» («Do noweho časa», 1950) та «Наш суцільний день» («Naš wšědny dźeń», 1955). Прозових творів Юрія Брезанавийшло друком понад півсотні, це, зокрема, «Стара Янчова» («Stara Jančowa», 1952), «52 тижні становлять рік» («52 Wochen sind ein Jahr», 1953), «Кріста» («Christa», 1957 / «Christa – stawizny młodeje holcy»,1958), «Роберт і Сабіна» («Robert a Sabina», 1961), «Любовна історія» («Eine Liebesgeschichte», 1962), «Подорож до Кракова» («Nawrót do Krakowa» / «Die Reise nach Krakau», 1966), «Лужицькі враження» («Łužiske impresije», 1972), «Щуряча битва» («Die Rattenschlacht», 1977), «Водяні історії» («Geschichten vom Wasser»,1988), «Читанка» («Čitanka», 1996) тощо.

Перу Юрія Брезана належать автобіографічні нариси «Моя частина часу» («Mein Stück Zeit», 1989) і «Роздуми й домисли» («Rozmyslenja a domyslenja», 1998 / «Ohne Pass und Zoll», 1999).

Юрій Брезан написав низку творів для дітей, зокрема повість «Пригоди котика Мікоша» («Wulke dyrdomdejstwa małeho kocora», 1966 / «Die Abenteuer des Kater Mikosch», 1967), яка українською мовою виходила у двох різних перекладах – Дмитра Меденція (1974) та Божени Антоняк (2011; у 2005 році вийшла під назвою «Великі пригоди маленького котика»), «Чорний млин» («Čorny młyn» / «Die Schwarze Mühle», 1968, укр. пер. 1976), «Блакитний коник Діґідонк» («Módry konik Digidonk» / «Das wunderschöne blaue Pferd», 1991), «Гадріян і Авґустина» («Hadrijan a Awgustina» / «Tina und Hadrian», 1993).

Українською мовою окремі твори Юрія Брезана переклади Володимир Лучук, Роман Лубківський, Іван Петровцій, Михайло Павлюк, Богдан Гавришків, Олександр Мокровольський, Михайло Тупайло та інші ([Вірші] // Жовтень. – 1965. – № 4; Туга // Дніпро. – 1968. – № 9; Подорож до Кракова // Всесвіт. – 1969. – № 6; [Вірші] // Поезія лужицьких сербів: Антологія. – Київ, 1971 [Вірші] //Всесвіт. – 1982. – № 2; [Вірші] // Слов’янська ліра. – Київ, 1983; Як стара Янчова воювала з владою // Дивна любов: Оповідання лужицьких письменників. – Київ, 1984; [Вірші] // Жовтень. – 1987. – № 12).

Окремими виданнями вийшло кілька книжок Юрія Брезана в українському перекладі (Мандри котика Мікоша. – Київ, 1974; ; Чорний млин. – Київ, 1976; Гімназист. Семестр змарнованого часу. – Київ, 1979; Роки змужніння. – Київ, 1981; Великі пригоди маленького котика. – Львів, 2005; Пригоди котика Мікоша. – Львів, 2011).

Про Юрія Брезана опубліковано низку статей українських славістів (Моторний В. Творчість Ю. Брезана в Україні (переклади, відгуки, дослідження) // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 2008. – Вип. 57; Моторний В., Моторний А. Юрій Брезан в Україні (рецепція творчості письменника) // Питання сорабістики. – Львів – Будишин, 2009. – Вип. 6; Моторний В., Татаренко А. Крабат: людина, легенда, літературний герой (на матеріалі повістей Ю. Брезана та О. Пройслера) // http://www.franko.lviv.ua/page/n50/015.pdf).

В гостях у серболужицького письменника Юрія Брезана (стоїть справа з сигарою, за ним пес і невідомий), зліва стоїть Володимир Лучук, посередині стоять дружина Брезана й Оксана Сенатович. Лужиця, хутір Горні Гайнк недалеко від Будишина, 9 червня 1985 р.