Сербський письменник Мілутин Ускокович (по-сербськи: Милутин Ускоковић, Milutin Uskoković) народився 4 червня 1884 року в місті Ужіце на сході центральної Сербії. Ще в дитинстві відчув усі негаразди та злигодні збіднілої торговельної родини. Його батьки Міяло та Софія мали одинадцятеро дітей, а після занепаду власної крамниці не мали постійних джерел доходу. Малою дитиною майбутній письменник довго не міг почати говорити. Пішовши до школи, писав шматком олівця, бо мати була змушена один олівець розрізати на три частини. Після закінчення шести класів ужіцької реальної школи (саме стільки вона мала тоді класів) Мілутин Ускокович пішки вирушив до Белграда продовжити навчання. Отримував державну допомогу й сам себе утримував. Займався репетиторством, працював практикантом в Управлінні державної статистики, Міністерстві внутрішніх справ. Співпрацював із газетами за скромні гонорари, жив життям прибульців, яких пізніше описав у своїх творах.

У Белграді Мілутин Ускокович закінчив сьомий і восьмий класи гімназії. У 1906 році закінчив юридичний факультет Белградського університету. Три роки провів у Женеві, де в 1910 році в місцевому університеті захистив дисертацію з міжнародного права про митницю та здобув ступінь доктора юридичних наук. Як і більшість людей, яким було відміряно короткий вік, багато та наполегливо працював.

Свій перший літературний твір Мілутин Ускокович опублікував у 1901 році. Тоді мав лише шістнадцять років. За своє коротке життя, яка тривало всього тридцять один рік, чотири місяці й одинадцять днів, Мілутин Ускокович опублікував п’ять книжок: дві збірки шкіців і віршів у прозі «Під тягарем життя» («Под животом», 1905) і «Vitae fragmenta» (1908), збірку оповідань «Коли цвітуть рожі» («Кад руже цветају», 1911), два романи «Прибульці» («Дошљаци», 1910) і «Чедомир Ілич» («Чедомир Илић», 1914).

У письменниковій рукописній спадщині було знайдено начерк збірки оповідань «Мимохідь» («Успут»), яка була опублікована щойно в 1978 році. Перекладав Мілутин Ускокович з французької та болгарської мов.

У молодечі роки Мілутин Ускокович належав до студентів югославської орієнтації. На Конференції югославських студентів, яка відбулася в Софії в 1906 році, виголосив доповідь, у якій виступав за балканську конфедерацію та об’єднання південнослов’янських народів. Пишався успіхами Сербії та її союзників у Першій Балканській війні та перемогами над Туреччиною. Проте тяжко його вразила війна між Болгарією та Сербією 1913 року, бо руйнувала його політичні ідеали про південнослов’янську конфедерацію. Нове розчарування він пережив, коли в 1915 році Болгарія напала на Сербію та разом із Австро-Угорщиною та Німеччиною окупувала її. Хворобливий і надмірно чутливий, Мілутин Ускокович не зміг пережити падіння батьківщини.

Мілутин Ускокович виїхав зі Скоп’є, де працював у консуляті Сербії, у напрямку Ніша, прибув у Куршумлію. Там довідався, що шлях відступу відсічений, тож у нападі зневіри та депресії скочив у хвилі ріки Топлиця й потонув. Сталося це самогубство 15 жовтня 1915 року.

У родині Мілутин Ускокович отримав патріархальне виховання, а освіту отримав європейську. Знав французьку, німецьку та російську літературу, для свого часу був модерним письменником. Більшість його шкіців і образків, коротких оповідань і віршів у прозі могла б і тепер конкурувати із сучасною творчістю, адже ні за формою, ні за змістом не програє сучасним витворам такого плану.

Мілутин Ускокович належав до кола молодих літераторів, які на початку ХХ ст. рішуче поривали зв’язки з реалістичною традицією сербської літератури. Вони вносили нові теми, нові настрої та інше ставлення до життя. Мілутина Ускоковича не цікавила сільська проблематика, якою сповнена проза сербських письменників ХІХ ст. І в оповіданнях, і в романах він писав виключно про містечкове та міське життя. Теми знаходив і в Ужіце, і в Белграді. Показав економічний занепад Ужіце та швидкий розвиток Белграда, його переростання в сучасне місто. Писав про торговців, чиновників і журналістів, про учнів, студентів і хатніх робітниць. Його картини Ужіце та його мальовничі описи належать до найкращих замальовок у сербській літературі початку ХХ ст. Порівняно з попередниками, У. подав ширшу, всестороннішу та мистецьки модернішу картину Белграда, тож із повним правом вважається творцем белградського роману та визначним представником «белградського стилю».

Відступ від реалізму, використання багатьох розмаїтих мистецьких прийомів (показ нового та пасивного літературного героя; тонкий психологічний аналіз літературних героїв обох статей; описи, засновані на суб’єктивних настроях, враженнях і асоціаціях; інтелектуальна побудова стилю; використання нормативної літературної мови) є визначальними рисами літературної творчості Мілутина Ускоковича.