Чеський поет Мирослав Флоріан (по-чеськи: Miroslav Florian) народився 10 травня 1931 року в місті Кутна Гора в родині поштових працівників (і батько, і мати працювали на пошті). У своєму рідному місті він у 1950 році успішно здав матуру. Ще сімнадцятилітнім учнем реальної гімназії видав свою першу поетичну збірку «Шлюбний перстень» («Snubní prsten», 1948). Ця збірка ліричної поезії визначила його дуже плідне майбутнє, його успішний шлях провідного чеського поета. Безсумнівно, одного з найвизначніших чеських поетів другої половини ХХ століття. Мирослав Флоріан здобув фах бібліотекаря в Карловому університеті в Празі, проте ніколи не працював бібліотекарем. Після військової служби, яку відбув на початку 1950-х років (1952–1954) в Мікулові в південній Моравії, тривалий час жив у Празі, де в редакції часопису «Чехословацький вояк» («Československý voják») завершив строкову службу. У наступні роки працював на Чехословацькому радіо (1954–1958), а відтак в редакції поезії видавництва «Чехословацький письменник» («Československý spisovatel», 1958–1977 роки), потім був «вільним художником». У 1976–1981 роках Мирослав Флоріан був депутатом Чеської національної ради. Звання заслуженого митця Мирослав Флоріан отримав у 1975 році, народного митця – у 1982 році, державну премію ім. Клемента Ґотвальда – у 1973 році, Національну премію Чехословаччини – у 1985 році. Був багатолітнім членом президії Спілки чехословацьких письменників. Помер Мирослав Флоріан 10 травня 1996 року у празькому Народному домі під час святкової презентації щойно надрукованої книжки «Зарубки» («Vroubky») з нагоди його 65-ліття.

Вже в 1950-х років Мирослав Флоріан заявив про себе як про талановитого поета, а його друга збірка «Дорогою до сонця» («Cestou k slunci», 1953), в якій він виразив своє захоплення модерною чеською поезією, була прихильно сприйнята критикою. Ще в 1950-х роках Мирослав Флоріан видав дві поетичні збірки, які були натхненні його перебуванням на військовій службі в південній Моравії: «Близький голос» («Blízký hlas», 1955) і «Відкритий дім» («Otevřený dům», 1957). У 1957 році він видав ще одну збірку, «Памороки» («Závrať», 1957), якою відреагував на вельми актуальну в той час загрозу ядерної катастрофи, яка нависла над людством. У цій збірці також відображена і т. зв. поезія повсякдення. Хоча це тоненька збірочка, що складається з п’яти віршів, написаних верлібром, проте для післявоєнної чеської поезії вона стала одним із знакових явищ. У 1960-х роках Мирослав Флоріан видає наступні поетичні збірки, ледь не щороку: «Сліди» («Stopy», 1960), «На кожному кроці» («Na každém kroku», 1962), «Запис про потоп» («Záznam o potopě», 1963), «Сім віршів» («Sedm básní», 1964), «Тиха пошта» («Tichá pošta», 1965), «Повітряні чари» («Vzdušné čáry», 1967), «Друге дихання» («Druhý dech», 1968), «Чорний мед» («Černý med», 1969), «Свята правда» («Svatá pravda», 1969).

Творча активність Мирослава Флоріана триває і упродовж наступних років і десятиліть, протягом 70-х і 80-х років він видавав поетичні збірки також сливе щороку (деколи й по дві на рік): «Липи» («Lípy», 1970), «Ініціали» («Iniciály», 1972), «Вітальні знаки» («Smluvená znamení», 1973), «Їзда на цвіркунові» («Jízda na luční kobylce», 1974), «Зоряна лоза» («Hvězdná réva», 1975), «Книга любові» («Knížka lásky», 1975), «Синь із неба» («Modré z nebe», 1976), «Весно, скажи мені» («Jaro, napověz», 1977), «Горобини» («Jeřabiny», 1977), «Кардіограма» («Kardiogram», 1978), «Освітлення квітів» («Rozsvěcování květů», 1978), «Поезії» («Básně», 1979), «Зелена флейта» («Zelená flétna», 1979), «Воднораз і назавжди» («Jednou provždy», 1980), «Відплив ночі» («Odliv noci», 1980), «Завтрашні сніги» («Zítřejší sněhy», 1981), «Празький вибір» («Pražský výběr», 1982), «Бачити Неаполь» («Vidět Neapol», 1982), «Золота хвиля червня» («Zlatá vlna června», 1983), «Вірші до кишені» («Verše do kapsy», 1984), «Переміни світла» («Proměny světla», 1985), «Шлях спалахів» («Dráha blesku», 1986), «Продовжений час» («Prodloužený čas», 1987), «Безупинно» («Nonstop», 1989). Це явище небуденне в сучасній чеській поезії, коли один автор видав стільки поетичних збірок поспіль.

Вже у своїх перших поетичних збірках Мирослав Флоріан вносив у лірику 50-х років нові струмені: молодечу зачарованість поезією («Шлюбний перстень»), імпровізаційну легкість, чуттєвість, програмний поворот до інтимності («Дорогою до сонця», «Близький голос»). Акцентування на присутності поезії у щоденному житті, на невимушеній природі ліричного суб’єкта зблизило Мирослава Флоріана з напрямком «поезії повсякдення», з поетами, що гуртувалися навколо часопису «Травень» («Květen»). Хоча він і культивував у творчості розлогі рядки, нав’язуючись до традицій чеського аванґарду, зосереджувався на темі проникнення особи в багатоликий світ («Памороки»), все ж тяжів до коротших, виразно мелодійних творів, в яких залюбки використовував звиклі чотирирядкові строфи. Інтимні переживання, любов і природа протиставляються в його віршах історичним подіям, міфам та офіціозу («Запис про потоп», «Тиха пошта»).

Від 70-х років гармонійний світ віршів Мирослава Флоріана все частіше наснажений ідилією («Ініціали», «Їзда на цвіркунові», «Зелена флейта»). У ньому виявляється поєднання природи, культури, цивілізації, суспільства, навіть офіційної політики, яка з тієї перспективи видається наповненням вічних космічних законів, продуктом природних процесів. Як один із кола «Травня», Мирослав Флоріан залишався на позиціях ідеологічних ілюзій, включаючи і догми «нормалізації». Його поезія працює з вузьким колом мотивів. Вона усталилася на досягненнях середини 60-х років, тематично та виражально вона часто близька до японської традиційної поезії. У цьому стилістичному ключі поезія Мирослава Флоріана втрачає свій розвиток, збірка за збіркою повторюють (з невеликими відмінностями) ту саму початкову ліричну ситуацію. Традиційний репертуар мотивів вічно молодої весни Мирослав Флоріан поставив на службу боротьби з історичними подіями у збірці «Санаторій, або Вечір у кролятнику» («Sanatorium aneb Večer v králíkárně», 1995). За життя вийшла ще одна збірка Мирослава Флоріана «Випалила мені тавро» («Vypálilas mi znamení», 1996).

Невід’ємною частиною доробку Мирослава Флоріана є його вірші для дітей, які він друкував у часописах «Сонечко» («Sluníčko»), «Материнка» («Mateřídouška») і «Вогник» («Ohníček»). Вийшли такі поетичні збірки Мирослава Флоріана для дітей: «Лебедине пір’ячко» («Labutí peříčko», 1961), «Які очі має вітер?» («Jaké oči má vítr», 1967), «Нісенітниці» («Třesky plesky», 1972) і «Річні кільця» («Letokruh», 1986).

Як перекладач Мирослав Флоріанзосереджувався головно на російській, німецькій і словацькій поезії, з деяких інших мов перекладав у співавторстві.

Українською мовою окремі вірші Мирослава Флоріана переклали Микола Бажан, Володимир Лучук, Дмитро Павличко, Дмитро Чередниченко, Ярина Бурбан (Черняк) (Простий мотив // Всесвіт. – 1964. – № 2; Які очі має вітер? // Світ від А до Я. Хрестоматія світової літератури для початкової школи: У 3 кн. Тернопіль, 2007. – Кн. 3.: Росія–Японія;[Вірші]// Перлини світової поезії в перекладах Д. Павличка. – К., 2012).