
Re: цензії
- 23.01.2021|Ганна Клименко-СиньоокОпір локдауну, або Мандри в «поміжчасся» та «поміжпростор’я»
- 23.01.2021|Людмила Даниленко, кандидатка філологічних наукЗаглянути в СРСР і обов’язково повернутися
- 22.01.2021|Віра МарущакРядки, наповнені любов’ю
- 22.01.2021|Богдан Дячишин, Львів«Я і є пам’ять»
- 22.01.2021|Ярослав ПоліщукНаші прекрасні шістдесяті (?)
- 21.01.2021|Наталка Позняк-ХоменкоСила небайдужих
- 20.01.2021|Ірина Будзяк, Івано-ФранківськСпішу до вас
- 18.01.2021|Валентина СеменякМаємо пам’ятати: у кожного з нас своя, наймиліша у світі «Загребля»
- 17.01.2021|Олександр КозинецьДобро, яке випромінює радість
- 17.01.2021|Ярослав ПоліщукЗнаки часу
Видавничі новинки
- Книжка, в якій Глава УГКЦ відповідає на запитання молодіКниги | Буквоїд
- Вийшла друком книжка есеїв на фокус-тему Українського ПЕН “Що дасть нам силу?”Книги | Буквоїд
- Авантюрні пригоди французьких шевальє в УкраїніКниги | Буквоїд
- Мав дар відчувати божественний прояв у найменшому: про те і писавКниги | Валентина Семеняк
- Побачив світ артбук «Ласкавий хліб»Фотоальбоми | Буквоїд
- Саня Малаш написала абсурдний посібник з виживанняКниги | Буквоїд
- Еліна Форманюк. «Срібло і світло»Книги | Буквоїд
- Освідчення в коханніКниги | Владислав Савенок
- «Світязь»Книги | Буквоїд
- Віктор Вербич. «Міжтисячоліття ІІ»Книги | Буквоїд
Події
Автор поеми «Приємна розмова народу слов’янського»
Андрії Качичу-Міошичу виповнюється 304 роки.
Хорватський письменник Андрія Качич-Міошич (по-хорватськи: Andrija Kačić Miošić) народився 17 квітня 1704 року у селищі Бріст біля Макарски в Далмації. Належав до поважної хорватської шляхетської родини Качичів, яка до XVIII ст. втратила своє багатство та просторі землеволодіння. У дитинстві його виховував і навчав дядько – освічений чернець-францисканець Лука Томашевич. У 16 років Андрія Качич-Міошич сам вступив у францисканський орден. Вивчав філософію та богослов’я у францисканському монастирі у Заострозі, завершив освіту у Буді. Після повернення на батьківщину у 1730 році викладав у філософській школі в Шибенику та в місцевій семінарії (його вчительська посада називалась lector generalis), через десять років прибув у францисканський монастир Суматрин на острові Брач, де в 1747 році став настоятелем. Від 1750 року до смерті 12 грудня 1760 року Андрія Качич-Міошич перебував у монастирі в Заострозі.
Перший свій твір Андрія Качич-Міошич написав у 1737 році, це був «Підручник схоластичної філософської пропедевтики» («Priručnik skolastičke filozofijske propedeutike»), виданий того ж року у Венеції. Андрія Качич-Міошич – автор філософсько-богословського трактату латинською мовою «Elementa peripathetica juxta mentem subtilissimi doctoris Joannis Duns-Scoti», виданого в 1750 році також у Венеції. Займався Андрія Качич-Міошич перекладами біблійних текстів, зокрема, переклав хорватською мовою п’ятикнижжя Мойсеєве. Займався збиранням фольклору. Незадовго до смерті видав декілька філософських праць та історичну хроніку, своєрідну збірку біблійних та історичних шкіців, у якій використав частини творів інших авторів, «Кораблиця» («Korabljica», 1760), сама назва якої відсилає до Ноєвого ковчега.
Найвизначнішим твором Андрії Качича-Міошича є поема «Приємна розмова народу слов’янського» («Razgovor ugodni naroda slovinskoga», 1756). Це історична розповідь у віршовій формі з прозовими вкрапленнями. За формою та мовою поема близька до народної поезії, написана вона «десетерацем» (десятискладовим віршем), типовим для народної творчості, і включає в себе фрагменти фольклору. Про деякі частини поеми й далі дискутують, чи належить їх авторство Андрії Качичу-Міошичу, чи вони є його записами фольклору. В поемі Андрія Качич-Міошич описує історію південних слов’ян від античності до сучасності (стосовно себе), особливу увагу приділяючи героїчній боротьбі з турецькою навалою. Особливе місце в поемі відведене ідеї слов’янської спорідненості й братства. А слов’янство, за Андрією Качичем-Міошичем, простягнулося від Адріатики до Північного моря. Власне історичний матеріал Андрія Качич-Міошич почерпнув із праць істориків Мавра Орбіні (Mavro Orbini) та Павла Ріттера Вітезовича (Pavao Ritter Vitezović). Основу поеми складають вірші та літописні нотатки про п’ятдесят слов’янських королів. У той список увійшли передовсім тридцять дев’ять королів із «Літопису попа Дуклянина» та одинадцять сербських володарів (за його підрахунками) від святого Симеона до короля Вукашина, який представлений п’ятдесятим і останнім слов’янським королем. У поемі згадуються відомі герої зі славних хорватських родин часів боротьби проти османів. До загальної основи поеми Андрія Качич-Міошич додав вірші та літописні нотатки на теми регіонального характеру, про рашкських (після Вукашина), зетських (Рашка та Зета – історичні області Сербії), болгарських і боснійських ватажків, а в завершальній частині твору вніс вірші і про героїв пізніших часів, між якими найбільше віршів про албанського героя Юрія Кастріотича (Скендербеґа), якого також залучає до слов’янської історії. Поема швидко стала однією з найпопулярніших книг у народі та залишалась такою довший час, більше століття; була своєрідним народним патріотичним підручником. Популярність поеми, написаної новоштокавським діалектом, відіграла свою роль у закріпленні штокавиці як літературного стандарту хорватської мови.
Коментарі
Останні події
- 23.01.2021|18:46Держкомтелерадіо не дав дозвіл на ввезення в Україну ще 18 книг, які містять пропаганду держави-агресора
- 23.01.2021|18:44Пошепки про найсокровенніше
- 22.01.2021|17:29Скоро з’явиться SALIUT Magazine — новий журнал про українську фотографію
- 22.01.2021|16:31У «Видавництві 21» вийде книга про Голокост другого покоління
- 22.01.2021|13:37Станіслав Асєєв презентує книгу «"Світлий Шлях": історія одного концтабору» про в’язницю у центрі Донецька
- 22.01.2021|11:10Вийшов п’ятий том серії «Хроніки Архео»
- 20.01.2021|08:10Помер Роман Садловський
- 19.01.2021|15:16Стартує ІV Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея
- 17.01.2021|21:11Завантажуйте «Убити Антиципатора»
- 15.01.2021|10:06В Україні стартував прийом робіт на Міжнародну премію імені Івана Франка
