Головна\Події\Культура

Події

16.04.2018|11:55|Іван Лучук

Автор інсценізованих романів

Зденекові Плугаржу виповнюється 105 років.

Чеський письменник Зденек Плугарж (по-чеськи: Zdeněk Pluhař) народився 16 квітня 1913 року у моравській столиці місті Брно. Його батько був правником і політичним діячем, у Брні виконував функції губернатора провінції (zemský hejtman) Моравія, а після 1945 року голови Земельного комітету (Zemský výbor). У рідному місті Зденек Плугарж вчився у початковій школі, реальній гімназії (1923–1931), Вищій технічній школі (1931–1937), здобувши фах будівельного інженера. У той час інтенсивно займався спалеологією, а особливо – альпінізмом (в Татрах, Доломітах, Альпах, де підкорив, зокрема, вершину Маттергорн). Після здобуття вищої освіти деякий час працював інженером на будівництві водосховища в Тржебиці, креслив плани трубопроводів і резервуарів водних систем на Вітковицькому металургійному заводі. Проте незабаром був мобілізований на будівництво військових укріплень у Судетах. Після демобілізації працював на різних будівництвах інженером. Вперше був арештований ґестапо у квітні 1942 року, а вдруге – навесні 1944 року (за підтримку людей у терезинському ґетто і за підробку документів для осіб, переслідуваних німецькою таємною поліцією). Ув’язнення відбував у Брні, Празі та Кладні. Після обох ув’язнень був інтернований у Малій фортеці в Терезині, де в 1945 році захворів черевним тифом і звідки по закінченні війни був перевезений до празької лікарні «Буловка». Від літа 1945 року брав участь у реконструкції мостів, будівництві гідротехнічних споруд. Після злиття приватних фірм в одне державне підприємство, був призначений керівником будівництва Вірської греблі, а від 1952 року працював у проектному бюро будівництва гребель у Гідропроекті в Брні. Після виходу кількох романів, Зденек Плугарж у 1956 році присвятив себе літературній праці. Жив у Брні, а від 1960 року виконував функції депутата Крайового народного комітету в Брні. Політично був активним як член президії Чехословацького комітету захисту миру. У 1975–1980 роках працював драматургом на кіностудії «Barrandov», у 1978 році переселився до Праги, де провів залишок життя. У 1982 році Зденек Плугарж отримав звання народного митця Чехословаччини. Помер Зденек Плугарж 18 червня 1991 року в Празі.

Ще в студентські роки Зденек Плугарж писав науково-популярні технічні статті, зокрема для часопису «Наука і життя» («Věda a život»), готував пізнавальні передачі для Чехословацького радіо. Далі публікувався в багатьох часописах і газетах. Свою першу книжку, популярний огляд будівничих проблем «Людина будує» («Člověk staví», 1944), Зденек Плугарж склав зі статей, що друкувалися у часописах. Пізніше для молоді написав також книжку про технічні питання водогосподарських споруд та їх конструкторів «Вода служить людині» («Voda slouží člověku», 1956).

Найбільшу частину доробку Зденека Плугаржа складають романи. Видав він їх чималу кількість. Перший роман Зденека Плугаржа ««Жага, хліб мій» («Touha, chléb můj», 1947) зображає атмосферу протекторату і на основі автобіографічного досвіду оповідає трагічну історію терезинського в’язня. До тематики опору Зденек Плугарж звернувся також у пригодницькому романі «Хмари тягнуться над Савойєю» («Mraky táhnou nad Savojskem», 1949, перероблений 1959), у якому використав власний альпіністський досвід і розвинув любовний сюжет із прославленням савойських партизан під час Другої світової війни. Професія інженера та будівельника надихнула його на твори, які прославляють цивілізаційний розвиток. У романі «Хрести ростуть до Тихого океану» («Kříže rostou k Pacifiku», 1947, перероблений двічі: 1958, 1966) описав участь чеського інженера у будівництві першої тихоокеанської траси, а в романі «Бронзова спіраль» («Bronzová spirála», 1953) – долю чеського винахідника гребного ґвинта Йозефа Ресселя. У романі «Блакитна долина» («Modré údolí», 1954, перероблений 1972) використано власний досвід при будівництві Вірської греблі; це суспільний, тобто «виробничий» роман, спроба створення опису апофеозу трудовому ентузіазму, образу морального перетворення людини-будівельника. Аналогічно ідейно-дидактичний підтекст мало також категоричне засудження чеської післялютневої еміґрації в романі «Чи покинеш мене» («Opustíš-li mne», 1957). У романі йдеться про трьох молодих людей, які еміґрували з Чехословаччини у 1948 році. За допомогою опису важкої долі еміґрантів та аморальності їх політичних провідників Зденек Плугарж апелював до читачевої приналежності до соціалістичної батьківщини. У назві роману використано рядок вірша Віктора Дика «Країно, скажи, чи покинеш мене». У 1960-х роках Зденек Плугарж звернувся до інтимнішої, психологічної тематики, не відмовляючись, проте, від рутинної схеми поділу на добро і зло. Прагнення морального очищення характеризує полемічний виховний роман Зденека Плугаржа «Хай в мене кинуть каменем» («Ať hodí kamenem», 1962). «Малюючи складні переплетіння людської долі, простежуючи, як прагнуть люди знайти духовний контакт і як трагічно втрачають його, якою небезпекою обертається неувага батьків до власних дітей, автор показує тяжкий процес руйнування кількох сімей, темну стихію алкоголізму й розпусти, згубний вплив вулиці, слизьку стежку злочину, що загрожує молоді без твердих моральних принципів. Твір порушує гострі питання відповідальності кожного дорослого члена суспільства за долю молодшого покоління. “Хай кинуть в мене каменем ті, хто має чисті руки, хто ніколи й нічим не завинив перед своїми дітьми!” – ніби промовляє письменник кожною сторінкою чесного й сміливого роману. Написаний у традиційній реалістичній манері, насичений гострими сюжетними ходами й глибокими роздумами, твір примушує читача до останньої сторінки напружено стежити за життям героїв», – написано в анотації до українського перекладу роману. Назва роману є парафразою біблійного вірша «Хто з вас без гріха, нехай перший кидає у неї камінь!» (Йоан, 8:7). У романі «Успіх» («Úspěch», 1965) йдеться про подружню пару наукових працівників, які проходять через період особистісної та професійного кризи. У романі «Хвилина мовчання мого кохання» («Minutu ticha za mé lásky», 1969), задуманому як історія людської совісті та невдач, Зденек Плугарж звернувся до теми чехословацького леґіону та подальшої долі леґіонерів у міжвоєнний період. Раціональна композиційна побудова домінує над психологічними шкіцами з будинку престарілих у романі «Кінцева зупинка» («Konečná stanice», 1971). На початку 1970-х років Зденек Плугарж повернувся до ідеологічно «підкутих» речей. У гостросюжетному романі «Скляна дама» («Skleněná dáma», 1973) описано атмосферу будівництва укріплень у прикордонних горах. Дія роману відбувається напередодні Мюнхенської змови 1938 року. У районі прикордонного містечка на північному заході Чехословаччини з’являється незнайомець, на якого полюють і ґестапівці, і судетські нацисти – генлайнівці (послідовники Конрада Генлайна). Доля відважного німецького підпільника-антифашиста, котрого підтримують чеські патріоти, тісно пов’язана з долею багатьох людей. Змальовуючи їхнє життя, автор розкривав загальну суспільно-політичну ситуацію в країні у ті тривожні часи. У романі «Один срібняк» («Jeden stříbrný», 1974) описано життя групи лісорубів у словацьких горах на початку Другої світової війни, а також пов’язані з ними пригоди чеського утікача в умовах клерикально-фашистської Словацької держави. У романі «Дев’ята смерть» («Devátá smrt», 1977) Зденек Плугарж використав кримінальний сюжет, критикував соціальні умови в часи довоєнної господарської кризи. У романі «Бар “Загублений якір”» («Bar U ztracené kotvy», 1979) розповідається про поневіряння молодого чеха, будівельного інженера, який позбувся батьківщини, про марність його спроб здобути місце під сонцем на Заході в перші повоєнні роки. Дещо ширше змальованих перспектив торкнувся Зденек Плугарж в останнє десятиліття своєї творчості. У романній хроніці «О шостій вечора в “Асторії”» («V šest večer v Astorii», 1982) паралельно описано життєвий шлях семи випускників 1942 року. Дія роману охоплює тридцятилітній період життя нової Чехословаччини до кінця 1960-х років. Переконливо й інтимно написаний «театральний» роман «Завіса без оплесків» («Opona bez potlesku», 1985), який пластично змальовує стосунки у провінційному театрі та людські історії на початку 1950-х років. Схильність до хронікального викладу минулого та його зв’язку із дійсністю виявилася і в романі Зденека Плугаржа «Міщанський дім» («Měšťanský dům», 1989), в якому автор намагався виявити смисл великих і потаємних історій та людського існування в післявоєнному світі.

Видав Зденек Плугарж також роман для молоді «Бунт на Пантері» («Vzpoura na Panteru», 1967) і книжку спогадів «За завісою творчості» («Za oponou tvorby», 1988).

На Чехословацькому радіо за творами Зденека Плугаржа були здійснені інсценізації «Кам’яний хліб» («Kamenný chléb», 1975, за романом «Дев’ята смерть») і «Я бачив…» («Viděl jsem...», 1988, за романом «Чи покинеш мене»).

У театрі йшли вистави за романами Зденека Плугаржа «Чи покинеш мене» (1973, інсценізував Ярослав Кубат, режисер Ян Стреєчек) і «Один срібняк» (1975, співавтор інсценізації і режисер Зденек Калоч).

Були зняті кінофільми за романами Зденека Плугаржа «Один срібняк» (1976, режисер і співсценарист Ярослав Балік) і «Кінцева зупинка» (1981, режисер і сценарист Я. Балік).

Телевізійні інсценізації виникли на основі таких романів Зденека Плугаржа: «Успіх» (1966, режисер Евжен Соколовський, сценарист Богумир Мацак), «Скляна дама» (1974, 2 серії п. н. «Ательє “Рафаель”» – «Ateliér Rafael» і «Людина на відстріл» – «Člověk na odstřel», режисер Федор Кауцький, сценарист П.), «Хай в мене кинуть каменем» (1975, режисер і сценарист Ева Садкова), «Кінцева зупинка» (Братислава, 1977, 2 серії, режисер Марта Ґоґалова, сценарист Їржі Фрід), «Чи покинеш мене» (1978, 3 серії, режисер Войтєх Штурса, співсценарист Даґмар Штурсова), «Хвилина мовчання мого кохання» (1978, 2 серії, режисер Карел Покорний, сценарист Дана Шпіркова), «Дев’ята смерть» (1983, режисер Е. Соколовський, сценарист Їржі Беднарж), «О шостій вечора в “Асторії”» (1985, п. н. «Моя червова сімка» – «Moje srdcová sedma», 4 серії, режисер Дюдвік Ража, сценарист Ї. Беднарж), «Бронзова спіраль» (1989, 3 серії, режисер Їржі Секвенс, сценаристи Ї. Секвенс і Карел Урбанек).

Вибрані твори («Vybrané spisy Zdeňka Pluhaře») Зденека Плугаржа у шести томах вийшли в 1983–1988 роках.

Окремі романи Зденека Плугаржа перекладені на низку мов.

Українською мовою роман «Успіх» переклала Воліна Пасічна («Всесвіт», 1966, № 11–12; окреме видання – Київ, 1968), роман «О шостій вечора в “Асторії”» («Всесвіт», 1986, № 10) – Юрій Лісняк, романи «Бар “Загублений якір”» («Всесвіт», 1981, № 2–4; окремі видання – Київ, 1983, 1990) і «Хай в мене кинуть каменем» (окреме видання – Київ, 1972) – Олег Микитенко, роман «Скляна дама» («Всесвіт», 1975, № 11–12, скорочений варіант; окреме видання – Київ, 1980) – Олег Микитенко та Воліна Пасічна. Під однією обкладинкою вийшли два його романи – «Скляна дама. Успіх» (Київ, 1976).

 

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери