
Re: цензії
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Події
Пісенний педагог
Аніці Черней виповнюється 118 років.
Словенська письменниця Аніца Черней (по-словенськи: Anica Černej) народилася 3 квітня 1900 року в селі Чадрам (в общині Оплотніца) на північному сході Словенії в родині вчителів. Її батько Людевит Черней був спочатку вчителем, пізніше шкільним наглядачем, а також поетом і взагалі письменником. Як і батько, Аніца була вчителькою та лектором. До школи пішла у п’ятилітньому віці (1905) в селі Гриже біля міста Целє. Через чотири роки (1909) поїхала в місто Марибор навчатися у приватній школі сестер-вчительок (тепер Конґреґація шкільних сестер св. Франциска Христа Царя – Kongregacija šolskih sester sv. Frančiška Kristusa Kralja). Потім працювала в селі Гриже та місті Целє. У 1927 році, захистивши дипломну роботу, закінчила в Загребі вивчення математики, фізики та хімії. Була вчителькою в першій міській школі у Мариборі, яка називалася Державна Перша (Državna I dekliška meščanska šola), тепер це Середня школа братів Поланчичів (Osnovna šola bratov Polančičev). У 1930 році отримала диплом Вищої педагогічної школи (тепер педагогічний факультет Люблянського університету) стала асистентом вчителя в Люблянському училищі (тепер Гімназія Ледіна – Gimnazija Ledina). Здала також професорський іспит. Восени 1943 році вона та ще кілька професорів і учнів були арештовані німцями та відвезені в концентраційний табір Равенсбрюк, де вона захворіла. Незважаючи на хворобу, вона та її друг Бісерко Ерцеґовач вирушили до Нойбранденбурґа, де стала наставницею ув’язнених словенок. 3 травня 1944 року вона там і померла.
Аніца Черней писала вірші для дітей (уклала збірку «Метелики» – «Metuljčki»), в яких закладені думки про батьківщину та любов до рідної землі, а також біль голодних і немічних дітей. Деякі вірші, зібрані в «Метеликах», друкувалися в молодіжному часописі «Дзвіночок» («Zvonček») і календарі «Марко Королевич» («Kraljevič Marko»), який для словенських дітей видавало Товариство св. Кирила та Методія (Družba sv. Cirila in Metoda). Писала також вірші для дорослих, але ніколи їх не зібрала й не видала. Вийшли вони щойно у 1975 році у збірці «Мої шляхи» («Moje poti») і часто друкувалися в часописі «Жіночий світ» («Ženski svet»).
Аніца Черней писала і статті, які друкувала у часописах «Дзвіночок», «Наш рід» («Naš rod»), «Мандрівець» («Popotnik»). За життя видала кілька ілюстрованих книжечок: «Для щасливих і сумних часів» («Za vesele in žalostne čase», 1933), «Краплини» («Kapljice», 1934), «Дідусь Міха» («Dedek Miha», 1939). У 1953 році вийшли її вибрані вірші п. н. «Посеред батьківщини» («Sredi domovine»). Потім вийшли її збірочки «Веселі віршики» («Vesele pesmice», 1957), «Братчики, це зима» («Bratci, zima bo», 1957), «Оремо, оремо» («Orjemo, orjemo», 1975), «Гей, конику» («Hi, konjiček», 1990), «Метелики» (1996).
Багато віршів Аніци Черней покладено на музику, вони стали популярними піснями. Зокрема такі: «Куди ходив Яне» («Kod je hodil Jane»), «Очі дерева бачать» («Očka drva žaga»), «Ранок» («Jutro»), «Дитинко, хто знає» («Dečica, kdo ve»), «Білі сніжинки» («Bele snežinke»), «Равлик є господар» («Polžek je gospod»), «Грушка як пампушка» («Hruška debeluška»), «Жаб’яча халепа» («Žabja nezgoda»), «Хлопчик і зайчики» («Deček in zajčki»).
Коментарі
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus