Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Події
Пісенний педагог
Аніці Черней виповнюється 118 років.
Словенська письменниця Аніца Черней (по-словенськи: Anica Černej) народилася 3 квітня 1900 року в селі Чадрам (в общині Оплотніца) на північному сході Словенії в родині вчителів. Її батько Людевит Черней був спочатку вчителем, пізніше шкільним наглядачем, а також поетом і взагалі письменником. Як і батько, Аніца була вчителькою та лектором. До школи пішла у п’ятилітньому віці (1905) в селі Гриже біля міста Целє. Через чотири роки (1909) поїхала в місто Марибор навчатися у приватній школі сестер-вчительок (тепер Конґреґація шкільних сестер св. Франциска Христа Царя – Kongregacija šolskih sester sv. Frančiška Kristusa Kralja). Потім працювала в селі Гриже та місті Целє. У 1927 році, захистивши дипломну роботу, закінчила в Загребі вивчення математики, фізики та хімії. Була вчителькою в першій міській школі у Мариборі, яка називалася Державна Перша (Državna I dekliška meščanska šola), тепер це Середня школа братів Поланчичів (Osnovna šola bratov Polančičev). У 1930 році отримала диплом Вищої педагогічної школи (тепер педагогічний факультет Люблянського університету) стала асистентом вчителя в Люблянському училищі (тепер Гімназія Ледіна – Gimnazija Ledina). Здала також професорський іспит. Восени 1943 році вона та ще кілька професорів і учнів були арештовані німцями та відвезені в концентраційний табір Равенсбрюк, де вона захворіла. Незважаючи на хворобу, вона та її друг Бісерко Ерцеґовач вирушили до Нойбранденбурґа, де стала наставницею ув’язнених словенок. 3 травня 1944 року вона там і померла.
Аніца Черней писала вірші для дітей (уклала збірку «Метелики» – «Metuljčki»), в яких закладені думки про батьківщину та любов до рідної землі, а також біль голодних і немічних дітей. Деякі вірші, зібрані в «Метеликах», друкувалися в молодіжному часописі «Дзвіночок» («Zvonček») і календарі «Марко Королевич» («Kraljevič Marko»), який для словенських дітей видавало Товариство св. Кирила та Методія (Družba sv. Cirila in Metoda). Писала також вірші для дорослих, але ніколи їх не зібрала й не видала. Вийшли вони щойно у 1975 році у збірці «Мої шляхи» («Moje poti») і часто друкувалися в часописі «Жіночий світ» («Ženski svet»).
Аніца Черней писала і статті, які друкувала у часописах «Дзвіночок», «Наш рід» («Naš rod»), «Мандрівець» («Popotnik»). За життя видала кілька ілюстрованих книжечок: «Для щасливих і сумних часів» («Za vesele in žalostne čase», 1933), «Краплини» («Kapljice», 1934), «Дідусь Міха» («Dedek Miha», 1939). У 1953 році вийшли її вибрані вірші п. н. «Посеред батьківщини» («Sredi domovine»). Потім вийшли її збірочки «Веселі віршики» («Vesele pesmice», 1957), «Братчики, це зима» («Bratci, zima bo», 1957), «Оремо, оремо» («Orjemo, orjemo», 1975), «Гей, конику» («Hi, konjiček», 1990), «Метелики» (1996).
Багато віршів Аніци Черней покладено на музику, вони стали популярними піснями. Зокрема такі: «Куди ходив Яне» («Kod je hodil Jane»), «Очі дерева бачать» («Očka drva žaga»), «Ранок» («Jutro»), «Дитинко, хто знає» («Dečica, kdo ve»), «Білі сніжинки» («Bele snežinke»), «Равлик є господар» («Polžek je gospod»), «Грушка як пампушка» («Hruška debeluška»), «Жаб’яча халепа» («Žabja nezgoda»), «Хлопчик і зайчики» («Deček in zajčki»).
Коментарі
Останні події
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»