Хорватський письменник, серб за національністю, Сімо Мраович (по-хорватськи: Simo Mraović) народився 30 березня 1966 року в місті Кутина в центральній Хорватії. Дитинство провів у Ястребарському, а решту життя – в Загребі. На філософському факультеті Загребського університету студіював філософію, російську мову й літературу, кроатистику. Працював журналістом у різних загребських газетах, для телебачення писав короткі сценарії для ток-шоу, був редактором відділу культури у щоденній газеті «Республіка» («Republika»), від 2000 року до смерті вів популярне недільне ток-шоу «Кава й тістечка» («Kava i kolači») у загребській бібліотеці ім. Богдана Огризовича. Сімо Мраович був членом Товариства хорватських письменників, Хорватського товариства літераторів, шведського ПЕН-клубу. Помер Сімо Мраович 16 грудня 2008 року у Загребі від раку на 43 році життя. Похований, за власною волею, в селі Козарац на Кордуні.

Друкуватися Сімо Мраович почав у 1984 році. Видав поетичні збірки «Сезон отрути» («Sezona otrova», 1986), «Римлянам бракує милосердя» («Rimljanima nedostaje milosti», 1990), «На землі тінь» («Na zemlji je sjena», 1994), «Між губами» («Između usana», 1997), «Добраніч, Ґарбо» («Laku noć Garbo», 2001), «Ґмюнд» («Gmünd», 2004), «Нуль нуль» («Nula nula», 2006). Збірка «Ґмюнд», яка має підназву «Суперлайт для любих громадян» і складається з 50 пронумерованих розділів, відкривається віршем (під нульовим номером), у якому біблійні алюзії проектуються на сучасність:

В часи коли Івиця й Мариця.

Були єдиними людьми на Землі.

Їхнім потомством були сини Кічо і Мишо.

Залишається неясним, хто були люди.

З середовища яких Кічо вибрав дружину.

Після того, як вбив Мишу.

Чи значить це, що Івиця і Мариця.

Все-таки не були єдиними людьми на Землі.

І що діти їхні.

Сини Кічо і покійний Мишо.

Не були єдиними, хто побився на смерть.

Все так неясно, а просто.

В стражданні й невіданні.

(Переклав Юрко Позаяк).

Сімо Мраович є автором низки оповідань, есеїв і літературно-критичних статей. Видав збірку газетних колонок «Обдурюй мене ніжно» («Varaj me nježno», 2006) і збірку оповідань «Казки для пляжу» («Bajke za plažu», 2007). Посмертно, у 2009 році, вийшла філософська новела Сімо Мраовича «Доктор Біблії» («Doktor Biblije»), яку він написав в останній рік свого життя. Твори Сімо Мраовича присутні в багатьох антологіях сучасної хорватської літератури.

Хорватський літературознавець Влахо Богішич так характеризує стилістику Сімо Мраовича: «Літературний світ Сімо Мраовича схильний до нюансів і тихого нанизування слів, але багатий внутрішніми акордами».

Великий резонанс викликав роман Сімо Мраовича «Константин Богобоязний» («Konstantin Bogobojazni»), перше видання якого вийшло у 2002 році, друге видання разом із вибраними віршами («Konstantin Bogobojazni & sabrane pjesme») – у 2003 році, а третє – у 2007 році. Роман має підзаголовок «нацменшинний роман» («manjinski roman»), це вмотивовано культурною позицією автора (адже він був сербом), а також мовною специфікою дискурсу. Головний герой роману – молодий загребський поет Константин – це, по суті, сам автор. Інші персонажі – також справжні, хоча й замасковані, представники загребської мистецько-літературної богеми. За словами Юрка Позаяка, «у романі в один вузол виявляються зв’язані й особисті переживання практично бездомного поета, котрий, попри купу друзів, знайомих і коханок, все-таки залишається самотнім, і його національна драма як хорватського серба, котрому судилося жити в часи, коли обидва його народи зійшлися на полі бою як вороги». Сюжет у романі практично відсутній, це – «колаж дорожніх нарисів з елементами щоденника», опис реальних фантасмагоричних подій хорватської столиці із великою часткою дофантазовувань. У видавничій анотації до українського видання роману (2005) зазначено: «У романі багато відвертих описів, широко вживається табуйована лексика. Фривольність і легкість стилю, однак, не заважає авторові глибоко досліджувати такі серйозні теми, як кохання, творчість, війна, міжнаціональні відносини, що робить його роман справжнім твором художньої літератури».

Роман «Константин Богобоязний» і поетична збірка «Ґмюнд» перекладені українською та болгарською мовами, роман «Константин Богобоязний» – французькою та німецькою, частини книжок – словенською, польською, угорською, італійською та іншими мовами. Сам Сімо Мраович перекладав поезію з англійської мови.

Сімо Мраович виступив упорядником видання «Українські казки» («Ukrajinske bajke», 2002), переклади для якого здійснили студенти україністики Загребського університету.

Українською мовою окремі твори Сімо Мраовича переклали Юрко Позаяк, Марія Василишин. Окремим виданням вийшла книжка «Константин Богобоязний: Роман, поезії» (Київ, 2005), оповідання «Смерть у Мілані» увійшло до антології «Хорватська мозаїка: Сучасна проза» (Харків, 2006), вірші зі збірки «Нуль нуль» були надруковані у видання «Потяг 76: Балканський експрес» (Чернівці, 2007).

 Фото:  she.hr