Головна\Події\Культура

Події

18.03.2018|16:09|Іван Лучук

Визнаний post factum класик білоруської літератури

Максимові Горецькому виповнюється 125 років

Білоруський письменник, літературознавець, лексикограф Максим Горецький (по-білоруськи: Максім Гарэцкі) народився в селі Мала Багатьківка (тепер Мстиславського району Могилівської області) у селянській сім’ї. Мав трьох братів – Гаврила, Порфира й Івана та сестру Ганну, з якими ходив до школи в село Велика Багатьківка. У 1913 році закінчив землемірно-агрономічне училище в місті Горки. У 1913–1914 роках працював креслярем і землеміром у Віленській землевпорядній комісії. Восени 1914 року був мобілізований до російської армії. Був тяжко поранений 25 жовтня того ж року, довго лікувався у військових шпиталях Вільна, Москви, Могильова. У кінці 1916 року пройшов вишкіл у Павлівському військовому училищі в Петрограді, отримав чин прапорщика. Служив в Іркутську і Гжацьку, наприкінці цього ж року був на фронті на Пінських болотах. Там його призначили в комісію з реквізиції сіна в селян, але він відпросився в окопи. Тяжко захворів, був відісланий в тил на лікування, а потім і зовсім звільнений з війська. Переїхав у Смоленськ, поступив в Археологічний інститут у 1917 році, після більшовицького перевороту служив у Смоленській раді, був комендантом житлового відділу. Співпрацював з різними більшовицькими газетами. На самому початку 1919 року разом із редакцією газети «Зоря» («Звезда») переїхав у Мінськ, потім одразу – у Вільно. Після анексії ПольщеюВіленського краю у квітні 1919 року викладав білоруську мову на вчительських курсах у білоруській гімназії у Вільні. Співпрацював із газетами «Білоруські відомості» («Беларускія ведамасьці») і «Білоруський дзвін» («Беларускі звон»). Був редактором і видавцем газети «Наша думка» (грудень 1920 – липень 1921), редактором «Білоруських відомостей» (з вересня 1921 року). У січні 1922 року, перед виборами у Віленський сейм, був арештований польськими властями й ув’язнений. Внаслідок закордонних протестів проти масових арештів білоруських і литовських діячів був висланий у Білорусь. У кінці жовтня 1923 року вже був зі сім’єю в Мінську. Працював викладачем білоруської мови та літератури в Білоруському державному університеті, Комуністичному університеті в Мінську, Мінськом ветеринарному технікумі, Білоруській сільськогосподарській академії в Горках (там був завідувачем кафедри білоруської мови, літератури та історії). Був дійсним членом Інбелкульту (Інституту білоруської культури), науковим секретарем Літературної комісії, вченим спеціалістом Інституту наукової мови Інбелкульту. У цей період займався вивченням новітньої білоруської літератури та лексикографією. У 1929 році разом з іншими діячами білоруської культури піддався критиці в пресі. 19 липня 1930 року був заарештований за звинуваченням у причетності до «Союзу визволення Білорусі». У квітні-травні 1931 року був засуджений до п’яти років заслання у В’ятку, де працював креслярем і землевпорядником. З вересня 1935 року працював вчителем російської мови та літератури у селищі Песочня Смоленської області. Увесь цей час займався літературною працею. 4 листопада 1937 року був повторно заарештований, а 10 лютого 1938 року розстріляний у Вязьмі. Дружині повідомили, що він помер від крововиливу у мозок.

Перше оповідання Максима Горецького, написане у 1912 році, «У лазні» («У лазьні») було надруковане у 1913 році в газеті «Наша нива» («Наша ніва»), де в той час друкувалося багато білоруських письменників. Збірка оповідань «Вруна» («Рунь») вийшла у 1914 році у Вільні, її видання фінансувала княгиня Марія-Маґдалена Радзивілл. Потім Максим Горецький видав кілька збірок оповідань і повістей. Драматизована повість «Антон» (1914) вперше була надрукована в газеті «Гомін» («Гоман») у 1918 році, окремим виданням вийшло у 1919 році. Військові записки «На імперіалістичній війні» («На імпэрыялістычнай вайне», 1914–1919) фрагментарно друкувалися в часописі «Полум’я» («Полымя»), у повному обсязі вийшли у 1926 році. Оповідання «Литовський хутірець» («Літоўскі хутарок», 1915), яке було першою спробою власне художнього, а не документального твору про війну, надруковане в газеті «Білорусь» («Беларусь») у 1920 році. У цей же час були написані оповідання «Росіянин» («Рускі», 1915) і «На етапі» («На этапе», 1916). Оповідання «Генерал» («Генэрал», 1916) вперше було надруковане в газеті «Вільна Білорусь» («Вольная Беларусь») у 1918 році. Уривки незавершеної повісті «Меланхолія» («Меланхолія») друкувалися в 1916 році. Повість «Тихий плин» («Ціхая плынь», 1917–1918), перший варіант якої називався «За що?» («За што?», надрукований у травні 1918 року), окремими виданнями виходила у 1926 і 1930 роках. Цю повість критика називає найдовершенішим і найкрупнішим твором письменника. Повість «Дві душі» («Дзьве душы», 1918–1919) друкувалася в червні-липні 1919 року в газеті «Білоруська думка» («Беларуская думка»), того ж року вийшла окремим виданням у Вільні. Оповідання «Всебілоруський з’їзд 1917-го року» («Усебеларускі зьезд 1917-га году», 1922) і повість «За що його образа?» («У чым яго крыўда?», 1926) не публікувалися після написання. Написав Максим Горецький і два драматичні твори: «Червоні троянди» («Чырвоныя ружы», 1922) і «Жартівливий Писаревич» («Жартаўлівы Пісарэвіч», 1925, надруковано у 1926 році). Цикл із 42 подорожніх замальовок «Сибірські образки» («Сыбірскія абразкі», 1926–1928) був опублікований у двотомнику вибраних творів лише у 1973 році. Збірка «Оповідання» («Апавяданьні») готувалася до друку у 1928 році, але не була видана (частина матеріалів була опублікована у 1973 році). Невидана збірка оповідань «Люстра днів» («Люстра дзён») готувалася до друку у 1929 році. Роман-хроніка «Віленські комунари» («Віленскія камунары»), надісланий автором в Мінськ у серпні 1934 року, був віднайдений у фондах бібліотеки Академії наук Литви у 1961 році, а опублікований у 1965 році. Незавершений роман-епопея «Комаровська хроніка» («Камароўская кроніка», 1930–1932–1937) був опублікований у 1966 році. Автобіографічний твір «Левоніус Задумекус» («Лявоніус Задумекус»), написаний у 1930-ті роки, був опублікований з єдиного чорновика у 1993 році в часописі «Полум’я». Зібрані Максимом Горецьким автобіографічні матеріали, спогади, листи збереглися під назвою «Хронологія моїх творів» («Храналёгія маіх твораў»).

У творчості Максима Горецького виділяють такі періоди:

1912–1913: Горківський перший;

1913–1914: Віленський перший;

1914–1917: часу імперіалістичної війни;

1917–1919: часу революції;

1919–1923: Віленський другий;

1923–1926: Мінський перший;

1926–1928: Горківський другий;

1928–1930: Мінський другий;

1931–1935: В’ятківський;

1935–1937: Песочинський.

Максим Горецькийзвертався до проблем взаємостосунків інтеліґента й народу, до ролі й місії інтеліґенції в національному розвитку (повість «Фантазія», оповідання «Меланхолія» та інші). Він розцінював роль білоруського літератора як надзвичайно відповідальну й потрібну для виховання громадянської та національної свідомості. Виступав проти провінційної замкнутості молодої білоруської літератури.

Велике значення мають і лексикографічні праці Максима Горецького: «Російсько-білоруський словник» («Расейска-беларускі слоўнік», Смоленськ, 1918; 2 вид. Вільно, 1920; спільно з Г. Горецьким), «Білорусько-російський словничок» («Беларуска-расейскі слоўнічак», Вільно, 1919; 2 вид. Мінськ, 1925), «Практичний російсько-білоруський словник» («Практычны расейска-беларускі слоўнік», Мінськ, 1926; спільно з М. Байковим).

Максим Горецький написав першу «Історію білоруської літератури» («Гісторыя беларускае літаратуры», Вільно, 1919 і 1920; Мінськ, 1926), упорядкував «Хрестоматію білоруської літератури. ХІ століття – 1905 р.» («Хрэстаматыя беларускай літаратуры. XI век – 1905 г.», Вільно, 1922), видав літературознавчий нарис «Молодняк за п’ять років. 1923–1928» («Маладняк за пяць гадоў. 1923–1928», Мінськ, 1928).

Максим Горецький є співавтором фольклористичного видання «Народні пісні з мелодіями» («Народныя песьні з мэлёдыямі», Мінськ, 1928; спільно з А. Єгоровим).

Максим Горецький переклав білоруською мовою «Слово о полку Ігоревім».

Твори Максима Горецького виходили в перекладі на різні мови.

Тепер Максим Горецький – визнаний класик білоруської літератури. Фактично він є зачинателем творів морально-етичної проблематики, одним із основоположників епічного жанру, інтелектуально-філософської, ліричної, документальної прози в білоруській літературі.

Максим Горецький виявляв інтерес до української літератури. У 1928 році відвідав Харків, у журналі «Червоний шлях» (1928, № 5/6) опублікував статтю про білоруську літературу, яка так і називалася – «Білоруська література».

Українською мовою окремі твори Максима Горецького переклала Галина Вігурська. Окремим виданням вийшов роман «Віленські комунари» (Київ, 1969), оповідання «Досвітки» увійшло до антології «Білоруське радянське оповідання» (Київ, 1979).

 

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

- фільми в кінотеатрах України

Партнери