Український письменник, журналіст, перекладач, мовознавець, етнограф, правник Франц Коковський народився 17 березня (згідно із записами в метричній книзі – 17 вересня, згідно з автобіографією – 17 березня) 1885 року в Бережанах на Тернопільщині. Від 1898 року навчався в Бережанській гімназії. У 1906 році вступив до Львівського університету на філософський факультет. На початку 1907 року Франца Коковського виключили з університету за участь у студентській демонстрації проти полонізаційної політики вищої школи. Того ж року закінчив драматичні курси та працював секретарем, а потім заступником директора і режисера театру «Руська Бесіда» у Львові. Продовжував освіту в університетах Ґраца та Відня (Австрія) та Чернівців. У 1910–1911 роках знову навчався у Львівському університеті, проте вже на правничому факультеті. Студентом активно співпрацював у газеті «Громадський голос». Франц Коковський був міським комісаром Козови за часів Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), адвокатом у Бережанах (1921–1925), повітовим суддею у Підгайцях (1925–1928), окружним суддею в Сяноку (1928–1934). У 1934 році повернувся в Бережани, де працював адвокатом, отримав посаду судового радника, очолив філію «Сільського господаря», у 1936 році відкрив музей Андрія Чайковського. Був редактором газет «Зеркало», «Руська рада». Прихід більшовиків у вересні 1939 року застав Франца Коковського в Бережанах за підготовкою повісті з лемківського життя «Марія». У грудні (у ніч з 23 на 24 грудня) 1939 року Франца Коковського разом із сином Степаном та іншими діячами Бережанщини заарештували. Помер Франц Коковський 9 вересня 1940 року у тюрмі в Тернополі, місце поховання невідоме.

Друкувався Франц Коковський, починаючи з 1903 року, в газетах «Діло», «Буковина», журналах «Руслан», «Дзвінок», «Руська хата», «Бджола», «Рідна школа», «Розвага». Видав Франц Коковський поетичні збірки «Сердечні струни» (1907), «Настрої» (1909, з передмовою Богдана Лепкого), збірку віршів для дітей «Малим другам» (1909). Неопублікованими залишилися поема «Богдан Хмельницький» (1904), балада «Над озером» (1906), збірка сонетів і терцин (1905). Для поезії Франца Коковського властивий елегійний зміст, влучні повтори. Його поетична творчість протікала в загальному руслі західноукраїнського модернізму, але виділялася своїм особливим, притишеним тембром. Показовим і характерним для поетики Франца Коковського є такий вірш:

Як зійдемось колись на дорозі життя,

не тікай так тривожно від мене,

я собі наказав вже повік забуття,

в мене серце вже нині студене.

Я не стану вже більш на твойому шляху,

не підійду до тебе з проханням,

бо не хочу в очах твоїх бачить жаху

перед моїм сердечним коханням.

У свойому житті я вже раз перейшов

море туги, жалю і розпуки,

і я вже не дітвак, щоб небачно ізнов

своєвільно йти лиху у руки.

Як зійдемось колись, усміхнись, привітай,

як колись, ще давніше, вітала,

або – лучче цілком спокійненько вдавай,

що мене ти ніколи не знала.

Франц Коковський – автор популярної біографії «Оповідання про Тараса Шевченка» (1909), збірок оповідань «Вчорашні дні. Веселі оповідання» (1931), «Людська вдячність та інші веселі оповідання» (1934), «Слідами забутих предків. Оповідання з минулого Лемківщини» (1935), «Лемківська слава» (1937), повісті «За землю. Лемківська повість» (1936), п’єс «В ніч св. Миколая» і «Дві сили» (1937), етнографічних, діалектологічних і топонімічних розвідок і нарисів про лемків.

Перу Франца Коковського належить низка цікавих статей і спогадів про Бережани: «Бережани», «Бережанське міщанство», «Маркіян Шашкевич у Бережанській гімназії», «Доми в Бережанах, де жив Маркіян Шашкевич», «Селянська бурса "Рідної Школи" в Бережанах», «На ювілей Б. Лепкого», «Марко Мурава».

Писав Франц Коковський літературно-критичні статті про творчість своїх сучасників: «Листування М. Коцюбинського з О. Маковеєм», «Як Т. Бордудяк писав свої оповідання», «Микола Міхновський і література», «Початки літературної діяльності Марка Черемшини», «Початки літературної діяльності Ореста Авдиковича», «На вчительському хлібі (матеріали до біографії С. Коваліва)», «Микола Лисенко про галицьких композиторів у 80-тих рр. м. ст.», «Забута піонірка (Євгенія Ярошинська)», «Наталія Кобринська й Осип Маковей», «Адвокат-громадянин (мої спомини про Андрія Чайківського)».

Переклав Франц Коковський п’єси «Романтичні» Е. Ростана, «Свято миру» Ґ. Гауптмана, «Злодій» Г. Бернштайна, Г. Бара для Руського народного театру у Львові, постановки яких відбулися у 1908–1913 роках. Переклав Франц Коковський також чимало віршів німецьких, польських, російських поетів.

Велика заслуга Франца Коковського перед літературою в тому, що він відкрив материк Лемківщини, наче відродив лемківську Атлантиду.

За часів незалежності вірші Франца Коковського публікувалися в декількох антологіях, вийшли його книжки «Остання молитва: Оповідання, повість» (Львів, 1999), «Вибрані статті та оповідання» (Тернопіль, 2010).