Чеський письменник Богумил Ржига (по-чеськи: Bohumil Říha) народився 27 лютого 1907 року в сільці Вишетіце (тепер це частина села Шебіржов у районі Табору). Його батько був ковалем, тож ціла родина через його роботу часто мандрувала по різних маєтках у південній і східній Чехії. Осіли вони в 1919 році в Чаславі, де Богумил закінчив середню школу, а в 1925 році – педагогічне училище. Короткий час працював у маєтку, потім майже три роки – помічником учителя у народних школах на Чаславщині. Після відбуття військової служби (1929–1931) Богумил Ржига працював учителем у середніх школах, зокрема в Гарбах (1934–1938), а потім до 1945 року – в Подєбрадах. У 1945 році зайняв місце окружного шкільного інспектора спершу у Високому Миті, а від 1949 року в Подєбрадах. У 1952–1956 роках працював секретарем Спілки чехословацьких письменників (Svaz československých spisovatelů). Від 1953 року був членом редколегії Державного видавництва дитячої книги (Státní nakladatelství dětské knihy), у 1956 році став його директором, на цій посаді пропрацював до 1967 року. У 1963 році Богумил Ржига став головою чеського Товариства друзів книги для молоді (Společnost přátel knihy pro mládež), а в 1964 році, після його прийняття до Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури (IBBY – International Board on Books for Young People) при ЮНЕСКО, очолив чехословацьку секцію цієї організації, був постійним учасником її конґресів і конференцій. Багато подорожував, окрім європейських країн і республік колишнього СРСР, побував у Китаї, південно-східній Азії, Мексиці. У 1967 році Ржига вийшов на пенсію та повністю присвятив себе літературній праці. У 1971 році приєднався до новоствореної Спілки чеських письменників (Svaz českých spisovatelů), від 1972 року був членом її правління та ради. Творчість Богумила Ржиги для дітей та молоді була неодноразово відзначена як на батьківщині, так і за кордоном. У 1972 році він отримав премію імені Марії Маєрової, у 1979 році за книжку «Новий Ґулівер» від польської секції IBBY – премію імені Януша Корчака, у 1980 році – міжнародну Золоту Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 1975 році Богумил Ржига був удостоєний звання народного митця Чехословаччини, у 1977 році став кавалером Ордена Праці, у 1980 році – лауреатом Державної премії імені Клемента Ґоттвальда, у 1982 році – кавалером Ордена Республіки. Помер Богумил Ржига 15 грудня 1987 року у Добржіші у вісімдесятилітньому віці. У 1989 році чеська секція IBBY вирішила за видатні здобутки в галузі літератури для дітей і молоді щорічно вручати Медаль Богумила Ржиги.

Дебютував Богумил Ржига казками та прозовими історіями для дітей. На ці твори вплинула поетика Владислава Ванчури, у них на тлі пригод головних героїв він формулював сенс людського життя як щастя, що досягається безвідмовною допомогою ближнім (казки «Про лікаря Пінґа» – «O lékaři Pingovi», 1941 і «Про трьох принців» – «O třech penízcích», 1941, оповідання «Кумасик Блажей» – «Kmotříček Blažej», 1946). У пізніших творах на воєнну тематику («Втеча» – («Na útěku», 1947, «Повстання в горах та інші історії» – «Povstání na horách a jiné povídky», 1949) Богумил Ржига зосередився на дидактичному показі щоденного сучасного життя, у якому дитина повинна була виховуватися на колективізмі, мала брати участь у побудові нового, комуністичного ладу («На сигнал дзвону» – «Na znamení zvonku», 1953, перероблене видання 1954). Богумил Ржига видав ще такі книжки казок: «Про чортика, вигнаного з пекла» («O čertíkovi vykopnutém z pekla», 1947), «Про трьох принців та інші розповіді» («O třech penízích a jiné povídky», 1957, включає казки «Про трьох принців», «Повстання в горах» і «Про лікаря Пінґа»), «Як човнярі задобрили сонце» («Jak vodníci udobřili sumce», 1974).

Від середини 1950-х років твори Богумила Ржиги для дітей молодшого віку характеризується подальшим удосконаленням навчально-пізнавальних тенденцій. Знання психологічних особливостей молодшого віку дають можливість авторові влучно змальовувати деталі при характеристиці персонажів і середовища. У повісті «Шлях Гонзика» («Honzíkova cesta», 1954) дошколярик пізнає життя та працю в колективізованому селі; відмінності між містом і селом відчувають і герої подальших творів Богумила Ржиги з мотивами шляху. Особливо це відчутно в повісті «Адам і Отка» («Adam a Otka», 1970) та циклі про Вітека, який включає книжки «Наш Вітек» («Náš Vítek», 1961, розширене видання 1970), «Як Вітек поїхав до Праги» («Jak jel Vítek do Prahy», 1973), «Вітек знову вдома» («Vítek je zase doma», 1974), «Вітек на екскурсії» («Vítek na výletě», 1975), «Вітек» («Vítek», 1982, видання включає повісті «Як Вітек поїхав до Праги», «Вітек знову вдома» і «Вітек на екскурсії»). Прямі повчання про правила поведінки присутні в написаній у середині 1980-х років повісті «Гра на хлопчика» («Hra na kluka», 1989), яка вийшла посмертно, як і повість «Таємний свисток» («Tajemná píšťala», 1990).

Спонтаннішого вираження необхідності пізнання різносторонності світу досягає Богумил Ржига в імпресіоністично написаних прозових творах, які прославляють романтику природи, дитячу згуртованість («Дикий коник Рин» – «Divoký koník Ryn», 1966, «Хлоп’ятко Пляменятко» – «Klouček Smítko», 1974), віру в справедливість і допомогу слабшим («Індіанська романтика» – «Indiánská romance», 1981). Для дітей Богумил Ржига написав ще книжки «Про літачок “Канюк”» («O letadélku Káněti», 1957), «Заміняється капітан» («Střídá se kapitán», 1963), «Веселі історії – і щось ще?» («Veselé povídky – a co ještě?», 1964), «Два хлопчики у вогні» («Dva kluci v palbě», 1975), «Весілля у ставку» («Svatba v rybníce», 1982), «Я його вистежу сам» («Já ho vypátrám sám», 1987). Для молоді Богумил Ржига написав повісті «П’ять богів тягнуться через море» («Pět bohů táhne přes moře», 1968) і «Новий Ґуллівер» («Nový Gulliver», 1973).

Досвід роботи у школі допоміг Богумилові Ржизі глибоко відчути дитячий спосіб мислення, зрозуміти особливості дитячого розвитку. У творчому доробку Богумила Ржиги для дітей є принаймні три напрями. Перший: твори, що розповідають безпосередньо про щоденне життя дитини (наприклад, веселі повісті «Адам і Отка», «Шлях Гонзика», «Про літачок “Канюк”»). Другий напрям – книжки метафоричного характеру, що розвивають уяву («Дикий коник Рин», «Новий Ґуллівер»). І третій – чарівні казки.

Велику вартість для чеської навчальної літератури, призначеної молодшим віковим категоріям, незважаючи на спрощену політичну тезовість, має «Дитяча енциклопедія» Богумила Ржиги («Dětská encyklopedie», 1959, перевидання 1962, 1966, 1971; перша переробка 1978, друга переробка 1985, третя переробка Е. Яновської 1998). У пізніших енциклопедичних книжках Богумила Ржиги «Велика ілюстрована книжка для малих дітей» («Velká obrázková knížka pro malé děti», 1976, спільно з Міленою Лукешовою) і «Велика ілюстрована книжка про звірят» («Velká obrázková knížka o zvířatech», 1981, спільно з Міленою Лукешовою) його раціональний і моралізаторський виклад пом’якшений поетичним сприйняттям світу співавторкою Міленою Лукешовою.

Тема соціалізації села та конфронтації міста й села пронизує також прозові твори Богумила Ржиги для дорослих. У 1950-х роках з позицій т. зв. «будівельної» прози Богумил Ржига дослідив заселення пограниччя у романі «Земля навстіж» («Země dokořán», 1950), а також колективізацію села – у романі «Дві весни» («Dvě jara», 1952). Психологічно складний портрет людини, яка пристосовується до нових умов, змальовано у романній дилогії «Селянин» («Venkovan», 1955 – перша частина, 1958 – друга частина, 1974 – сукупне видання). Цей роман, перероблений на початку 1970-х років, розпочав серію творів Богумила Ржиги про людей, які потрапивши в середовище соціалістичного села, оцінюють тамтешні міжособистісні взаємини та знаходять там свою життєву сутність. До сільського колективу пристосовується і листоноша з повісті «Дивна людина» («Divný člověk», 1964, перероблено п. н. «Листоноша Родимка» – «Poštmistr Znamínko», видана у 1988 році), і міський інтелектуал у романі «Доктор Мелузін» («Doktor Meluzin», 1973; його прообраз з’явився ще в повісті «П’ять богів тягнуться через море»), і сільський учитель, який узяв на себе відповідальність за своїх співгромадян, у повісті «Учитель Віктор Пельц» («Učitel Viktor Pelc», 1984). Для дорослих Богумил Ржига написав також книжки «Зустріч під лісом» («Setkání pod lesem», 1953), «Хто буде жити?» («Kdo bude žít?», 1960), «Дерева моєї країни» («Stromy mé vlasti», 1982). Повість «Про іржавого задираку та пухнастого пана» («O rezavém rváči a huňatém pánovi», 1971), написана начебто для дітей, насправді є «дорослою», адже є метафорою подій 1968 року.

Про часи чеського короля Їржі з Подєбрад (1420–1471) розповідає трилогія, що складається з романів «Переді мною вклякни» («Přede mnou poklekni», 1971), «Очікування короля» («Čekání na krále», 1977) і «І був тільки меч» («A zbyl jen meč», 1978). Ілюстрації з цієї трилогії увійшли до розлогої статті Богумила Ржиги «Шлях до людського серця» («Cesta k lidskému srdci», 1987).

Низка творів Богумила Ржиги була екранізована; він працював над сценаріями до фільмів за такими своїми творами: «Шлях Гонзика» (1956, режисер Мілан Вошмік, співавтор сценарію Ота Гофман), «Дикий коник Рин» (1981, режисер Вацлав Ґаєр), «Два хлопчики у вогні» (1983, режисер Вацлав Ґаєр). За мотивами повісті «Про літачок “Канюк”» був знятий фільм «Канікули в хмарах» («Prázdniny v oblacích», 1959, режисер Ян Валашек, сценарист Ота Гофман), однойменний фільм був знятий за повістю «Адам і Отка» (1973, режисер Яромир Дворжачек, сценарист Мілан Павлик). За романом «Доктор Мелузін» був знятий фільм «Дим картоплиння» («Dým bramborové natě», 1976, режисер Франтішек Влачіл, сценаристи Франтішек Влачіл і Вацлав Нивльт), за романом «Селянин» була знята однойменна телевізійна вистава (1984, режисер Евжен Соколовський, сценарист Ярослав Дітль). Однойменну інсценізацію повісті «Адам і Отка» здійснив Карел Маконь (прем’єра відбулася у 1972 році).

Видав Богумил Ржига збірки статей про літературу «Уперта мрія» («Zatvrzelý sen», 1973) і «Хвала письменництву» («Chvála spisovatelství», 1976), п. н. «Хвала письменництву» вийшло видання вибраних статей (1988).

З-під пера Богумила Ржиги вийшли книжки репортажів і подорожніх нотаток «Шлях до Угорщини» («Cesta do Maďarska», 1953), «Вела мене удача» («Vedla mě náhoda», 1969) і «Під сонцем і дощем» («Ve slunci i v dešti», 1983), а також путівник для молоді «Наша Прага» («Naše Praha», 1976, розширене видання 1982, спільно з М. Колем).

Написав Богумил Ржига книжки спогадів «Мої будинки» («Moje domovy», 1972) і «Як ми йшли у світ з дитячою книгою» («Jak jsme šli do světa s dětskou knihou», 1987).

«Вибрані твори» («Vybrané spisy») Богумила Ржиги вийшли в шести томах (1984–1988).

Твори Богумила Ржиги перекладені багатьма мовами народів світу.

Українською мовою роман Богумила Ржиги «Дві весни» переклав Б. Данек (вийшов окремим виданням у Києві в 1957 році), а роман «Доктор Мелузін» – О. Бобренко (надрукований у журналі «Всесвіт», 1976, № 10, того ж року вийшов окремим виданням у видавництві «Дніпро»).