Re: цензії

18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
10.12.2024|Ігор Зіньчук
Свобода не має ціни
01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Головна\Події\Культура

Події

23.02.2018|13:25|Іван Лучук

Стара самотня жінка у великому місті

Ярмилі Урбанковій виповнюється 107 років.

Чеська поетка та перекладачка Ярмила Урбанкова (по-чеськи: Jarmila Urbánková) народилася 23 лютого 1911 року в селі Горні Вілемовіце біля міста Тржебіч на заході Моравії в родині пастора євангелічної церкви чеських братів. Перші два класи гімназії закінчила в Тржебічі, у 1924 році переїхала в Пржеров, де закінчила гімназію в 1930 році. Студіювала в місті Брно чеську й англійську філологію на філософському факультеті університету ім. Масарика, який закінчила в 1935 році. У листопаді того ж року виїхала на п’ять місяців до Лондона, щоб удосконалювати свою англійську. Менш ніж за рік вийшла заміж за Макса Ґаландауера (взяла чоловікове прізвище, тож стала писатися Ґаландауерова – Galandauerová), активного комуністичного діяча «Лівого фронту» в Брно. У 1936 році у них народився син Ян, який у майбутньому став відомим істориком. На початку німецької окупації її чоловіка заарештували, загинув він у концентраційному таборі «Бухенвальд». Спершу Ярмила Урбанкова працювала викладачкою у приватній торговельній школі Йозефи Хлеборадової у Брні, потім жила з перекладацької праці. У 1953 році обійняла посаду головного редактора у Державному видавництві дитячої книги (Státní nakladatelství dětské knihy), у 1955 році стала редактором «Літературної газети» («Literární noviny»), через два роки перейшла на роботу в Чехословацьке радіо (вела передачі «Дзеркало культури» – «Zrcadlo kultury»). Від початку 1960 року займалася виключно літературною працею, стала професійною письменницею (spisovatelka z povolání). Померла Ярмила Урбанкова 13 травня 2000 року в Празі.

Як поетка Ярмила Урбанкова дебютувала у 1927 році, перші свої вірші публікувала в пржеровському часописі «Горизонт» («Obzor») під псевдонімами Юрка Баранакова (Jurka Baranáková) і Марина Крафтова (Marina Kraftová). Публікувала свої вірші у різноманітних періодичних виданнях: «Народна газета» («Lidové noviny»), «Розмисли Авентина» («Rozpravy Aventina»), «Чеське слово» («České slovo»), «Листки мистецтва та критики» («Listy pro umění a kritiku»), «Червоне право» («Rudé právo»), «Нове життя» («Nový život»), «Творчість» («Tvorba»), «Вечірня Прага» («Večerní Praha», тут від початку 1960-х років публікувала також рецензії на поетичні збірки), «Захист народу» («Obrana lidu»), «Власта» («Vlasta»), «Літературний місячник» («Literární měsíčník»).

Книжковим дебютом Ярмили Урбанкової стала поетична збірка «Розбите дзеркало» («Rozbité zrcadlo», 1932). Потім вийшли такі поетичні збірки Ярмили Урбанкової: «Верхня площа» («Horní náměstí», 1934), «Вітряний час» («Větrný čas», 1937), «Соняхи» («Slunečnice», 1942), «Зворушливе сказання» («Cituplná zkazka», 1944), «До ранкового джерела» («K jitřnímu prameni», 1955), «Крапелини» («Krůpěje», 1957), «Співочий птах» («Zpívající pták», 1964), «Під кохальним місяцем» («Pod milostnou lunou», 1968), «Якорі та соломинки» («Kotvy a stébla», 1978). Для поезії Ярмили Урбанкової характерним є поєднання природних вражень із емоційними змінами, гармонізаційні жести, культивування любовної теми. У пізніх збірках Ярмили Урбанкової зустрічаємо з болем змальовані портрети старих жінок у великому місті. Напротивагу мотивам самотності у них виникають дитячі мотиви, виражені любов’ю до онуків.

Для дітей Ярмила Урбанкова видала збірки віршів «Духмянка» («Vonička», 1943), «Ким я хотів би стати» («Čím bych chtěl být», 1946) і «Де живуть зірятка» («Kde zvířátka bydlí», 1955).

Вийшли такі збірки вибраного Ярмили Урбанкової: «За сонцем голову обертаю» («Po slunci hlavu obracím», 1961), «Дзеркало» («Zrcadlo», 1973), «Відлуння весна» («Ozvěny jar», 1981) і «Всі мої землі» («Všecky moje krajiny», 1986).

Перекладала Ярмила Урбанкова передовсім з англійської, французької, німецької, болгарської та словенської мов. Зосередилася на таких авторах, як Арчибальд Джозеф Кронін, Ґергард Гауптманн, Джон Кітс, Персі Біші Шеллі. Також перекладала Шекспірові сонети. За перекладацьку діяльність Ярмила Урбанкова в 1976 році була удостоєна звання заслуженої мисткині.

У перекладі Ярмили Урбанкової окремими виданнями вийшли книжки поетичних творів Персі Біші Шеллі (1939), Отона Жупанчича (1962; у співавторстві з О. Беркопцем), Пейо Яворова (1964, у співавторстві з Д. Гронковою), Дори Габе (1981).

Переклала Ярмила Урбанкова романи Івліна Во «Повернення у Брайдсхед» (1948), Джеймса Олдріджа «Дипломат» (1951, у співавторстві з Вацлавом Ванчурою), Томаса Вулфа «Про Час і про Ріку» (1961, у співавторстві з В. Вендишем), Арчибальда Джозефа Кроніна «Зорі дивляться вниз» (1970), Шарлотти Бронте «Містечко» (1975).

У порядкувала та переклала Ярмила Урбанкова антологію «Казки та пісні лужицьких сербів» («Pohádky a písně Lužických Srbů», 1959).

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери