Словенський письменник Метод (при хрещенні Конрад) Турншек (по-словенськи: Metod Turnšek) народився 21 лютого 1909 року в селі Будині біля Птуя (на північному сході Словенії) в родині заможного господаря Франца та його дружини Антонії (уродженої Бомбек). У 1915 році його батько вирушив на фронт у Галичину, потрапив у полон і помер десь на теренах Російської імперії. До середньої школи Конрад ходив у 1915–1922 роках у Птуї, до гімназії отців цистеріанців у 1922–1930 роках – у монастирі у Стічні (30 км від Любляни). У 1930-1935 роках студіював теологію в Любляні, де у 1934 році прийняв постриг у монахи під іменем Метод. Ще під час студій став редактором вісника Апостольства св.св. Кирила та Методія «Царство Боже» («Kraljestvo Božje»). Спільно з Томажем Курентом почав видавати літургійну газету Божі джерела» («Božji vrelci»), сам заснував літургійну бібліотеку «Живімо з Церквою» («Živimo s Cerkvijo»). До 800-ліття монастиря у Стічні в 1936 році написав п’єсу «Подорожний хрест» («Potujoči križ»), того ж року в місячнику «Боголюб» («Bogoljub») опублікував опис своєї уявної подорожі «Стоїть, стоїть там сірий монастир» («Stoji, stoji tam sivi samostan»). У 1942 році захистив докторську дисертацію «Розвиток ритуалу хрещення в першій Церкві» («Razvoj krstnega obreda v prvi Cerkvi»). Працював викладачем у цистеріанців в Стічні, а потім у Любляні. У 1944 році еміґрував. До 1956 року жив у Трсті (Трієсті) та Горіці (Ґоріції) в Італії, у 1946-1956 роках працював учителем у словенській середній школі в Трієсті. У 1956 році втратив роботу, адже не мав італійського громадянства, тож переїхав у Ребрці (Рехберґ) в Австрію (федеральна земля Каринтія). У 1958-1961 роках викладав словенську мову та історію у школі в Тінях (Тайнах) на півдні Каринтії. У 1959-1966 роках співпрацював зі словенським радіо в Целовці (Кляґенфурт, столиця Каринтії). Збирав матеріал про словенські народні звичаї тих країв. Через діабет у 1972 році вийшов на пенсію, але письменницької праці не полишав. Помер Метод Турншек 26 січня 1976 року в Целовці, похований у Стічні (за заповітом).

Повісті та шкіци Метода Турншека є доволі романтичними та сповненими ідилії, персонажі дещо схематизовані, змальовані у чорно-білих тонах. Короткі оповіді «Квіти під хрестом» («Cvetje pod križem»), «Сови під Триглавом» («Očnice izpod Triglava») і «Хорутанин у корчах» («Korotan v krčih») склали видану у Трсті в 1951 році збірку «З рідної країни» («Z rodne zemlje»). Серед чималої кількості новел Метода Турншека найцікавішими видаються «Божий шлях для сина» («Božja pot za sina»), «Звір із гір» («Vanca s klanca»), «Cesta za morjem» («Cesta za morjem») і «Шлях до Драви» («Pot za Dravo»). У 1955 році в Трсті ж вийшов роман «І гомоніла Драва» («In hrumela je Drava»), дія якого відбувається у Штирії. Метод Турншек змальовує німецьке завоювання словенських земель і страждання словенського народу під чужинецьким гнітом. У 1965 році у Целовці вийшла історична «вішарська» повість «Божа верховина» («Božja planina»), перед тим вона друкувалася у целовецькому журналі «Віра і дім» («Vera in dom»). У цій повісті відтворена легенда про виникнення римського шляху (паломницької дороги) до св. Вішар’їв. У 1965 році у Гориці вийшов історичний роман «Стоїть на ребрі місто» («Stoji na rebri grad»), а в 1969 році там же вийшов і роман «На Вішар’ях дзвонить» («Na Višarjah zvoni»), який став вже другою книгою про знамениту паломницьку дорогу. Метод Турншек написав також романи «Госпа Света (Марія-Зааль)» («Gospa Sveta», 1966) і «Між каринтійськими братами» («Med koroškimi brati», 1973, воєнний роман). У доробку Метода Турншека є ще повісті «Чорний Ганей» («Črni Hanej», 1972, історична повість) і «Наш рід у корчах» («Naš rod v krčih», 1975).

У доробку Метода Турншека є також чимало п’єс. Спочатку Метод Турншек писав драматичні твори, в яких змальовував часи незалежного словенського князівства та часи хрещення словенців. У Трсті в 1948 році видав драму на п’ять дій «Держава серед гір» («Država med gorami»). Дія п’єси відбувається у восьмому столітті, коли словенці втратили політичну свободу. Головними темами драми є хрещення словенців та втрата ними політичної незалежності. У Целовці в 1959 році видав драму на п’ять дій «Король Само і наш перший вік» («Kralj Samo in naš prvi vek»), у якій зображено часовий проміжок 623-631 років. П’єса «Зірки нашого неба» («Zvezdi našega neba», 1966), названа драматичним сценарієм на 21 яву, є монументальною драмою про святих братів Кирила та Методія, до дійства залучена 81 дійова особа. Метод Турншек є також автором п’єс «Хрещення карантанських (хорутанських) князів» («Krst karantanskih knezov», 1968, монументальна драматична поема) і «Хай живе карантанський князь» («Naj živi karantanski knez», 1975, історична п’єса на 15 актів).

Вийшли такі літургійні та народознавчі твори Метода Турншека: «Рік Божих таїнств» («Leto Božjih skrivnosti», 1938, літургійний рік за міссалом), «Хрещення в першій Церкві» («Krst v prvi Cerkvi», 1941), «Під покровом віри» («Pod vernim krovom», 1943, про народні звичаї упродовж церковного року), «Малий міссал» («Mali misal», 1952), «Від моря до Триглава» («Od morja do Triglava», 1954, народознавча книга), «Рід за межею» («Rod za mejo», 1954, народознавча студія), «В Божий храм» («V Božji hram», 1955, молитовник для молоді), «Великий тиждень - Страсний тиждень» («Veliki teden – sveti teden», 1957), «Друга неділя страждань або Квітна неділя» («Druga nedelja trpljenja ali cvetna nedelja», 1957), «Квітна неділя» («Cvetna nedelja», 1957), «З Марією через життя» («Z Marijo skoz življenje», 1966), «Із хрещенням у Христову Церкву» («S krstom v Kristusovo Cerkev», 1969), «Великодня віґілія» («Velikonočna vigilija», 1975), «Велика п’ятниця» («Véliki petek», 1975), «Великий четвер» («Véliki četrtek», 1975).

Народознавчу студію «Рід за межею» Метод Турншек опублікував під псевдонімом Гектор Шпеконя (Hektor Špekonja). Писав і публікував свої твори також під псевдонімами Данило Добрила (Danilo Dobrila), Тіне Тополовец (Tine Topolovec), Блаж Заплазник (Blaž Zaplaznik), Конрад Зеленко (Konrad Zelenko). Метод Турншек багато сил доклав до консолідації національної свідомості. В останні роки свого життя Метод Турншек наукові праці писав також італійською та німецькою мовами.

Великою заслугою Метода Турншека є те, що словенці-християни ще за два десятиліття до Другого Ватиканського Собору отримали «Римський міссал» (католицьку богослужбову книгу, яка містить тексти меси з супутніми текстами: статутними рубриками, змінними частинами, календарем тощо) рідною мовою. Адже лише на другому засіданні Собору восени 1963 року було ухвалено опублікувати новий міссал, де б дозволялося служіння меси національними мовами. Перше видання «Римського міссалу» він підготував зі своїми колегами в 1944 році, друге вийшло в Целовці в 1961 році, а третє – в Любляні в 1965 році.