Re: цензії

Будучи учнем 5 класу Джейн Луен Янг купив собі 57 випуск коміксів «DC Comics Presents», і це перевернуло його життя. Таке поєднання тексту і картинок неабияк дивувало хлопця. Однак він розумів, що такий формат ніколи не замінить підручники, його ніколи не запропонують у школі у якості додаткового читання, було важко знайти комікси на щорічній книжковій ярмарці. Але він вперто шукав, знаходив і згодом сам почав їх малювати. Це призвело до того, що створюючи комікси, він почав заробляти цим на життя.

Пізніше він почав викладати математику, мистецтво та інформатику у старшій школі Bishop O’Down в Окленді, Каліфорнія. З першого дня своєї роботи в школі Джейн Луен намагався впровадити комікси у навчальну програму, розповідав своїм учням про те, що малює комікси. «Я не так хотів використати комікси для навчання, як для того, щоб показати класу, що я свій хлопак», – зізнається Янг.

Однак у 90х це було помилковим рішенням, оскільки комікси тоді не були настільки популярними, як сьогодні. А учні вважали Янга занудою. Тоді Джейн Луен вирішив, що й справді не варто поєднувати викладання і комікси. Але ця думка теж була помилковою.

Якось Янгу запропонували на деякий час підмінити вчителя алгебри. Аби не пропускати власні уроки, Джейн почав створювати відеолекції, аби полегшити роботу тим вчителям, які заміняли безпосередньо його. Янг намагався робити ці відеоуроки якомога захопливими, зі спецефектами, на кшталт, аплодисментів після вирішення важкої задачі.

Але і цей метод був провальним. Навіть учні казали: «Містере Янг, ми думали, що ви зануда, але в цих відео ви просто нестерпні».

З відчайдухи Джейн Янг почав малювати лекції у вигляді коміксів. Це вдавалося йому дуже швидко. Кінцевий результат міг займати від чотирьох до шести сторінок. Такі лекції вчитель передавав своїм колегам, які підміняли його. Тоді Янг потрапив у ціль. Учні просили принести комікси навіть тоді, коли Янг був безпосередньо на уроці. Такі візуалізовані лекції подобались їм значно більше.

Такого успіху вчитель не очікував. «Мені здавалось, що відеоуроки будуть для них більш зрозумілими, оскільки мої учні належали до покоління тих, хто виросло біля екранів», – розповідає Янг.

Тоді вчитель поцікавився у школярів, чому ж їм так сподобалися його малюнки. Виявилось, що ці діти звикли сприймати інформацію більш візуально. В інших видах візуального мистецтва, наприклад, у кіно, телепередачах чи анімаціях, образи змінюються безупину. Комікси, на відміну від звичайних підручників, були більш візуалізовані та відрізналися від відео чи анімацій тим, що минуле, теперішнє та майбутнє існували на одній сторінці. Це означає, що швидкість обробки інформації повністю залежить від читача.

«Наприклад, коли учням було важко зрозуміти певні теми, вони могли перечитати необхідний уривок зі зручною для них швидкістю», – каже вчитель.

В той час, коли Янг працював вчителем на заміну, він ще писав дисертацію. Такий успішний експеримент із коміксами надихнув його на те, аби й присвятити цій темі навіть свою магістерську дисертацію. «Мене цікавило, чому в американській освіті так довго не хотіли використовувати комікси».

Комікси стали популярними ще у 40-х роках. Щомісяця продавали мільйони випусків з коміксами. Вже тоді багато вчителів почали звертати увагу на них і намагалися впроваджувати комікси і під час навчання. Однак у 1954 дитячий психолог Фредрік Вертам випустив книгу “Зваблення невинного”, у якій він стверджував, що комікси сприяють розвитку дитячої злочинності.

Лікар Вертам і справді був достойним вченим. У своїй кар’єрі він працював з малолітніми злочинцями і одногоразу він звернув увагу на те, що більшість з них читали комікси. Однак від не врахував той факт, що у 40-50х рр. майже всі діти в Америці читали комікси.

Аргументи, які б підтверджували теорію Вертама, були сумнівні, однак їх було достатньо, аби сенат США провели слухання справи про вплив коміксів на злочинність. Кінцеве рішення було неоднозначним, але для американської публіки репутація коміксів вже була зіпсована.

Після цього вчителі припинили свої навчальні експерименти з коміксами. Лише відносно нещодавно комікси знову стали популярними серед американських вчителів. Графічні романи і комікси нарешті повертаються в американські школи.

Бібліотекарі були чи не найголовішими захисниками коміксів. Ще у 80-х в одному з бібліотечних журналів з’явилась публікація про те, що сама наявність коміксів підвищувала відвідуваність бібліотек на 80%, а кількість виданих на руки книг (не коміксів) – на 30%.

Тепер художики коміксів створюють більше цільових дидактичних матеріалів для школи, ніж будь-коли раніше. Здебільшого вони присвячені вивченню іноземних мов, але все більше з’являється коміксів і графічні романи для вивчення математики та іншим точним наукам. В Америці нарешті усвідомили, що комікси не впливають на поширення неповнолітньої злочинності і цілком можуть використовуватися у навчанні.

Інформація: Видавництво Старого Лева