Письменництво – не таке вже й просте заняття, як могло би здатися на перший погляд, особливо якщо йдеться про фентезі чи наукову фантастику. Та все ж хочете прокачати свої навички в цих жанрах або лише стаєте на стежку цієї справи? Тоді ловіть кілька порад від відомих письменників, які подарували світові чимало цікавих творів. Террі Пратчетт, Ніл Ґейман, Джоан Ролінґ, Філіп Пулман та інші відкрили кілька секретів зі свого творчого досвіду. Читаймо ;)

 

Bustle

 

Використовуйте логіку там, де вона не мала би бути задіяна. Якщо є магія, запитайте себе, звідки вона береться? Чи кожен може її використовувати? Які правила вам доведеться вигадати, щоб забезпечити інтригу у вашій історії? Яким є суспільство? Звідки береться їжа? Треба знати, як працює ваш світ.

 

Я прагну створити для історії певний ритм, який рухатиме її вперед, бо це головна суть розповіді. Це наче подорож – ти йдеш з одного місця в інше.

Спершу забудьте про натхнення. Звичка – більш надійна, вона підтримуватиме вас, незалежно від того, є натхнення чи ні. Звичка допоможе вам закінчити та «відполірувати» ваші історії, натхнення – ні. Звичка – це наполегливість у практиці.

 

Ми – автори історій – знаємо, що розповідаємо брехню задля виживання. Але це добра брехня, в якій йдеться про правдиві речі, і ми зобов´язані творити її якнайкраще для своїх читачів. Бо є хтось, кому потрібна така історія. Той, хто виросте в інших умовах без цього твору, буде іншою людиною. Комусь він може подарувати надію, мудрість, доброту чи спокій. І саме тому ми пишемо.

 

Не пиши як я. Пиши як ти. Ніхто інший так не зуміє. Закінчи цю книжку.

 

 

Почнемо з початку. Одне з найважливіших рішень, які приймає будь-який письменник, – ідея, про яку слід писати. Вона лежить в основі історії, тож повинна бути чимось більшим, ніж те, що вас (письменника) цікавить. Вона мусить схопити вас за горлянку і вимагати насильно і вперто розповісти цю історію.

 

Коли ви пишете історію, то не намагайтесь щось довести або продемонструвати заслуги чи недоліки чогось. Якщо просто, ви говорите про деякі цікаві події, ставите їх у найкращому порядку, щоб показати зв´язки між ними та розповісти їх якомога зрозуміліше.

Потрібно навчитися робити жахливу річ – критично дивитися на те, що робите. Сукупність слів на папері, яку вам вдалося отримати під час роботи, – це глина, а не мистецтво. Вам потрібно зліпити з неї остаточний текст. Будьте готові змінити, видалити та переписати цей текст, поки він не стане настільки добрим, наскільки ви можете його зробити на тому етапі вашого художньому розвитку. Потім зробіть лячну річ, перш ніж показати свою роботу світові: підготуйте текст і віддайте його редакторові.

 

Мені дуже важко відповісти на питання: «Чому ви так пишете?». Зокрема тому, що відповідь: «Бо так відчуваю». Я думаю, НЕписьменники мають уявлення, що написання творів є чимось попередньо обдуманим і стратегічним, але це не так. Я відчуваю силу. Я слухаю своє нутро. Я пишу те, від чого отримую задоволення.