Крім фахового піару і рекламних турне, є також інші шляхи досягнення популярності тієї чи іншої книжки. Наприклад, премії, які допомагають зорієнтуватися в книжковому морі новинок, визначаючи кращі серед них. Утім, більшість авторів цього огляду не потребують зайвої реклами, будучи відомими майстрами свого жанру і навіть живими класиками сьогодення 

Бернардо Ачаґа. Мемуари корови. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

З виходом цієї книжки сучасний український переклад вкотре відсвяткував заслужену перемогу, адже і саме видавництво, і перекладач Ярослав Губарєв здобули премію Баскського інституту Etxepare і Laboral Kutxa за переклад твору, написаного баскською мовою, Головна ідея твору – так само переможна, чи пак гуманна теорія про те, що попри своєрідний "фашизм" з боку людини – царя природи і вінця творіння, інші земні істоти мають право власного голосу. Наразі ані скривджені мурахи, ані столітні секвої, так само позбавлені такого права, а звичайна корова розповідає нам історію своєї батьківщини. При цьому вона, на відміну від людини, не пишається тим, що вона - корова, будучи незадоволеною своєю ідентичністю і воліючи народитися котом чи конем. Що ж до мемуарів, то це спогади нашої героїні післявоєнного періоду про життя корів. У них вона доводить усьому світові, що їхня порода – це не м’ясо-молочні машини, які здатні лише їсти та спати. Насправді світ корови, за словами "авторки", багатий і неповторний. У книжці ми занурюємось в його дивовижні перипетії, знайомимось з різними персонажами, поволі та несподівано дізнаючись про історію, культуру та природу Країни Басків.

Колм Тойбін. Майстер. – Х.: Фабула, 2018

Епохальний роман про письменника, який перенісся з Америки до Європи у пошуках слави, грошей, розвитку власної творчості. Натомість криза середнього віку руйнує всі плани, змушує ненавидіти театр, для якого пише герой, і чекати натхнення, шукаючи його в житті довкола. "Коли він жив у Парижі, - згадує він свою епопею, що припала на кінець XІХ століття, - усі навколо вдивлялись у лиця інших, шукаючи прихованих свідчень, уважно дослухалися до розмов у бажанні почути найменший натяк на щось іще. У Нью-Йорку чи Бостоні такого не було, та й у Лондоні, коли він туди переїхав, теж люди дозволяли собі жити відкрито, без ніяких секретів, якщо, звичайно, не хотіли створити довкола себе атмосферу нарочитої таємничості". Набридлі зустрічі, щоденні інтриги, театральні лаштунки. Згадуються і трапляються такі уславлені імена-постаті, як Альфонс Доде, Оскар Вайльд, Натаніель Готорн, автор роману "Червона літера". У романі крім сюжетних ходів та фабульної інтриги не бракує роздумів героя про природу творчості, причини занепаду, а також тонкого англійського гумору. "- Я сказав племінниці, що ваша любов до Лондона перевищує любов до життя,— сказав Генрі Ґоссу. - І це - найщиріша правда, - відповів гість. - Але це не робить честі життю". Треба додати, що книгу було відзначено Дублінською літературною премією, вона увійшла до короткого списку Букерівської премії, стала романом року за версією газети Los Angeles Times, однією з десяти кращих книг року за версією газети The New York Times.

Ієн Мак’юен. Амстердам. – К.: КМ-Букс, 2017

Цей комічний роман, який здобув Букерівську премію, насправді повчальна притча суто шекспірівського формату. Двоє лондонських друзів – редактор і режисер - поклялися на похороні своєї спільної коханки допомогти один одному піти з життя в разі потреби. Але трагіфарс ситуації полягає в тому, що кожен із них від тієї хвилини як міг пришвидшував кінець історії друга. Непристойні фото міністра іноземних справ, якими один намагався піднестися на хвилі газетної сенсації, призвели до його краху. Епохальна симфонія з-під пера другого не вдалася внаслідок сварки між друзями. Внаслідок зради, підлості, підступів і намов інтелектуально і духовно розвинені особистості, якими зовні видаються герої, опускаються на самісіньке дно, де, власне, на них чекає своєрідне виконання їхнього заповіту, який, знов-таки, виявляється ні чим іншим, як трагікомічним перстом судьби. І в такий спосіб спільне самогубство може стати звичайнісіньким і не менш "дружнім", чи пак обопільним вбивством. Оголошуючи "букерівську" нагороду, Дуглас Херд, колишній міністр закордонних справ Великої Британії, назвав роман Мак’юена "сардонічним і мудрим вивченням моралі та культури нашого часу".

Сергій Жадан. Інтернат. – Meridian Czernowitz, 2017

Новий роман Жадана - насамперед про зміни в житті людей за часу, коли на сході України почалась війна, і вже потім – про конкретного героя, вчителя Пашу.

Утім, за словами письменника, "інтернат – це одна з локацій роману. Але разом із тим це ще й метафора. Метафора світовідчуття, метафора загубленості, недолюбленості врешті-решт".

Насправді ж світогляд героя – з генетичного досвіду радянського минулого, коли в житті кожної людини-гвинтика системи, наче в інтернаті, була велика родина, але не було батька з матір’ю.

Роман здобув відзнаку "Найкраща книга" ХХІV Форуму видавців у номінації "Сучасна українська проза" (2017).

Катерино Калитко. Земля Загублених, або Маленькі страшні казки. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2017

За цю збірку оповідань її авторка, відома поетка, здобула премію "Книга року ВВС-2017". Серед провідних мотивів - пізнання та усвідомлення себе як індивіда в колі інших, різних, не таких. Збереження свого прихистку – назовні, всередині, в собі. "Колись я сказала – сказав - батькам, що добре було би спуститися жити в долину, – згадує героїня, яка змушена вдавати із себе хлопця, - і за цим був добрячий прочухан: ми жили в гордому місті і нізащо не згодилися б проміняти статус піднебесних воріт на якісь там два врожаї на рік". Серед героїв – інвалід, писар, каштелян, які живуть за скрутних, воєнних, непростих часів, що на контрасті з мирною добою дозволяє виявити всі гострі кути співіснування. Говорячи про книгу-переможця в номінації "Книга року ВВС-2017", редактор Європейського департаменту Всесвітньої служби ВВС Артем Лісс зазначив: "Теми, яких торкається Катерина Калитко у своїй збірці, особливо актуальні зараз, коли світ здається дедалі більш роз´єднаним. Вона підкреслює важливість зберігати просте вміння людського спілкування, досягати взаєморозуміння між людьми з різним життєвим досвідом, несхожою історією та цінностями".