- Можу назвати Іллю Стронґовського - він створив символічну ялинку Революції гідності. Ірина Цілик - її ніжні рядки "Повертайся живим" для мене є словами самої України. Це і Юрій Андрухович та Сергій Жадан, котрі всіма можливими словесними інструментами пояснювали, що відбувається у нас, і своїм, і західним людям. Це і ті з моїх колег письменників, котрі пішли на війну, зокрема, Борис Гуменюк, Артем Захарченко.

Найбільший здобуток року - переможне фестивальне крокування стрічки "Плем`я" Мирослава Слабошпицького. Ці нагороди демонструють світові українську кіноестетику, можливості сучасного українського кіно, виводять Україну на перші позиції фестивального кіноринку.

Цього року ми пережили вервечка важких втрат. Пішли символи епохи, та й сама епоха іде у нескінченність. Анатолій Дімаров, Всеволод Нестайко, Євген Сверстюк, Олег Лишега - це не просто люди, не просто імена. Це – наша українська історія. Вона недосліджена, невислухана, і, можливо, недолюблена. Маємо зробити висновок, що треба слухати тих, хто залишився живим. Цікавитися минулим, щоб легше і не так болісно було відпускати його, увічнити память тих, хто пішов. Займатися архівами, екранізувати написане, зробити так, щоб вірші лунали, ідеї - впроваджувалися в життя.

Призначення В`ячеслава Кириленка міністром культури України - це скандал, що перейде з нами і у наступний рік. Частина української культурної спільноти намагається утворити діалог із Кириленком. Якщо не вийде усунути його з посади, важливо продовжити ініціативи і міністерські, і громадські, котрі працюють на розвиток культури, на забезпечення доступу до культури тощо.

Загалом, 2014 - дуже важкий рік. Рік особистих та суспільних втрат. Але саме цей історичний рік дозволив повірити в українців як у політичну націю, і в Україну як частину європейського калейдоскопа. Я вірю, що цей рік дозволить нам побачити яскраві картинки нашого майбутнього.

Катерина Кисельова