
Re: цензії
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Детективна антиутопія
Сергій Постоловський. Остання справа полковника Принципа. - Київ: Самміт-Книга, 2014.
Уважно прочитав роман Сергія Постоловського "Остання справа полковника Принципа". І абсолютно згоден із автором післямови до книги, відомим книжковим експертом та літературним критиком Костянтином Родиком, який, зокрема, зазначив: "новий твір С. Постоловського різко різниться від попередніх та засвідчує серйозність його претензій бути одним з творців сучасної української антиутопії".
Не переповідатиму зміст роману, аби не відволікати потенційного читача від справді детективних перипетій твору і від очікування: а що ж буде далі і чим все скінчиться.
Для зачину пан Постоловський обирає вже апробований голлівудськими "детективними схемами" прийом: полковника у відставці на прізвище Принцип (прізвище також, очевидно, має певне смислове навантаження) відкликають, як незамінного спеціаліста, із "заслуженого відпочинку" і доручають… Втім, я ж обіцяв не переповідати.
Сергій Постоловський добре володіє матеріалом, доволі вдало "закручує сюжет" і досить професійно "інтригує" читача.
Звичайно, антиутопія має містити в собі альтернативне бачення історії розвитку зображуваного суспільства зображуваної країни.
Заняття це доволі ризиковане, бо не все в цьому світі надається логічному осмисленню. Як з´ясовується, навіть дії президента великої ядерної країни.
Але Постоловський ризикує… "Скандал назрівав довго. Після того, як кримські татари восени минулого року взяли 51%, проросійські сили 35%, а представники провладної партії держави лише 13% голосів виборців, Державна асамблея втратила всі надії дотиснути до кінця проект Кримської області. Ідея позбавлення Криму автономії так і лишилась кволою теорією недолугих політиканів та їх технологів".
Ризик – так, але, погодьтесь, – цікавий і, що вже точно, – альтернативний.
Я, на жаль, не читав попередніх творів пана Постоловського, про них можу судити лише зі згаданої післямови Костянтина Родика, але цілком довіряю йому в тому, що "Справа…" - нова сторінка у творчості автора.
Проте існує одне велике "але", на якому хотів би зупинитись більш детально, і також хотілось би, аби мої зауваження були сприйняті автором більше як порада, а не як критика.
Справа в тім, що головним "будівельним матеріалом" будь-якої книги – є мова. І тут С. Постоловському є над чим працювати.
Уважний читач весь час буде "перечіплюватись" об русизми, недолугі мовні конструкції на кшталт: "Траплялися моменти, коли він плював на все і з головою стрибав у розваги", "В голові Семюеля з роздумами про "хвіст" перепліталися й інші думки", "Жінки завжди розуміли його і ніколи не перечили, бо він тримав їх на цьому світі. Навіть якщо й сам стояв вже однією ногою в могилі", "Римах був педантом і довіряв лише найкращому, що може подарувати французька парфумерія"… і ще, ще, ще.
Недостатнє володіння мовою фактично розвалює оповідь, ріже вухо і шкребе душу. Очевидно, Сергієві Постоловському варто звернути на це увагу, і тоді якість його творів, я в цьому переконаний, лише зростатиме.
Коментарі
Останні події
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні
- 03.10.2025|10:47В Ужгороді вийшла книжка відомого українського поета Олександра Олеся про Карпатську Україну
- 03.10.2025|10:44Кохання, війна і вибір між двома світами: Ірена Карпа представить свій новий роман у Луцьку
- 30.09.2025|19:02Український ПЕН оголосив 20 проєктів-переможців стипендійної програми
- 30.09.2025|18:58Вʼятрович на Форумі видавців презентує новинку «Генерал Кук. Біографія покоління УПА»
- 29.09.2025|09:04Я матір попросив: – ось тут мене вроди!
- 29.09.2025|09:01Що читають українські діти: ТОПи видавництва «Ранок» на «Книжковій країні»
- 25.09.2025|14:50Оприлюднено довгі списки Книги року ВВС-2025