
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
За всіма законами жанру
Андрій Кокотюха. Повний місяць. Київ: Нора-Друк, 2014.
Андрій Кокотюха – досвідчений і знаний в Україні письменник, що працює в жанрі пригодницько-детективного роману. Треба зазначити, що протягом досить тривалого часу такі книжки були рідкістю на полицях українських книгарень, і серед письменників старшого покоління до "детективістів" можна було зараховувати хіба що Ростислава Самбука. Отож, покоління Кокотюхи якраз і стало піонерами у цій царині, а Андрій зі своїми "Шлюбними ігрищами жаб" - одним із зачинателів і чільників когорти.
Роман "Повний місяць" написано абсолютно професійно, за всіма законами жанру, аж до певних стилістичних прийомів, покликаних зберегти динаміку сюжету і наростаючу напругу дії.
Кілька віддалених в часі та місці сюжетних ліній: фронтовика Андрія Левченка, втікача з ГУЛАГу Ігоря Вовка, капітана НКВС Сомова, кримінального злочинця Теплова (Теплого) поступово зближуються і перетинаються у подільському містечку Сатанові ( як бачиться, назва містечка також не є випадковою, хоча я міг би підказати ще й Чортків). Герої подій пов´язані спільним минулим і стосунками, які так трагічно відбились на долі, скажімо, Вовка, якого "ні за що" було обмовлено ворогом ще з дитячих років, а тепер капітаном НКВС Сомовим. І це протистояння – одна з центральних сюжетних ліній роману.
Ще одна напруга твориться на лінії з´яви у навколишніх лісах "вовкулаки", що вбиває людей, роздираючи їм горло.
Непрості стосунки у міліціянта Андрія Шевченка і з НКВСником Сомовим, і з бандитом Теплим, та й з Ігорем Вовком теж.
Тобто гострота пригодницького сюжету підживлюється й гостротою людських стосунків.
Аби зберегти і посилити увагу читача, Андрій Кокотюха вдається і до перевіреного прийому "обривання" оповіді на самому цікавому і переході до іншого сюжету, аби невдовзі всі ці лінії сплелись у одне. Ціле і цікаве.
Хочеться відзначити, що роман побудовано на історичному українському матеріалі, автор добре володіє і знає цей матеріал та ненав´язливо, органічно використовує ці знання у оповіді.
Історія намагань "виростити" суперлюдину – має цілу низку спроб і в науці, і в пригодницькій літературі. І тут "вовкулака" Кокотюхи має своїх "попередників" - людину-невидимку, людину-амфібію, людину-шарикова…
Автор цього і не приховує, навпаки, озвучує і використовує "на користь" романові власному.
А ще, хочу зазначити, що до самісінької "з´яви" читач не підозрює, що серед знайомих йому героїв роману приховано Гота – головного творця "вовкулаки".
У фіналі твору дещо "охолоджує" дію і збиває динаміку намагання письменника вустами Гота оприлюднити історію "творення" вовкулаки. Чим більше Гот розповідає про хід та наукові подробиці свого експерименту, тим більше у читача "зачіпок", які свідчать про наукову неможливість успіху такого жорстокого "досліду".
Ну і насамкінець, зовсім непереконливою видається "Післямова" у якій автор намагається якось пов´язати події роману та події на Майдані. Виглядає це збоку не лише непереконливо, а й, до певної міри, кон´юнктурно. Може, краще було б зовсім без "Післямови"?
Проте назагал я високо оцінив би цей роман, він є, він вийшов до читача і знайде його, безумовно.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша