Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Війна на Донбасі у вільних віршах
Борис Гуменюк. Вірші з війни. – К. : Видавництво Сергія Пантюка, 2014.
Війна уже ввійшла в українську поезію. І першим зафіксував її у книжковій формі поет, прозаїк і заступник командира одного з наших добровольчих батальйонів Борис Гуменюк. Книжка так і зветься – «Вірші з війни». У видавництві Сергія Пантюка кажуть, що перший наклад розпродався ще на Форумі видавців у Львові, тепер розходиться другий.
Вірші про війну на Донбасі значно менш пафосні, ніж можна було б очікувати й іще менш пафосні, аніж ті, що їх писали українські поети минулого про попередні українські війни. Навпаки, вони несподівано співчутливі, задумливі, навіть медитативні. Ні, звичайно, в Гуменюка вистачає і брутальних сцен, і архетипічної «бойової романтики», і відповідної фразеології (цікавий випадок: одна польська перекладачка, що готувала добірку українських віршів про війну, викинула з неї один із віршів Бориса Гуменюка через формулювання «натягнути московитку»), тобто «данину Марсу» в принципі сплачено. Але значно численніші та яскравіші ті епізоди, де виявляються мотиви співчуття до ворога (який не перестає бути ворогом), жаху перебування людини як такої в обставинах війни, військових трансформацій краєвидів і, зрештою, долі тварин, котрі в конфлікті не винні й не можуть у цій ситуації до ладу зорієнтуватися. А якщо й орієнтуються, то часто в дуже жаский, як на «тилового» читача, спосіб.
Цікаво також, що Борис Гуменюк для фронтового письма обрав форму верлібра, принаймні в більшості випадків. Точніше сказати, це підкреслено розповідний, «епічний» верлібр, який, щоправда, іноді здобувається на не дуже регулярне римування або ще які-небудь прояви підкресленого ритмізування. Така форма дозволяє висловитись і розлого, і замислено (про що вже згадувалося), і з уточненнями. Подібно до того, як говорить утомлена людина, котра нещодавно повернулася з м’ясорубки. Ця «життєвість», гадаю, примирить із текстами «Віршів з війни» багатьох читачів, які не полюбляють верлібрів і взагалі неримованої поезії. Правда, в книжці є ще й прозові епізоди (чи то поезія в прозі?). Як на мене, вони дещо менш яскраві зі суто віршовану частину книги. В них виразніше присутні й суто політичні, а десь і агітаційні мотиви.
Примітною є історія появи «Віршів з війни». Борис Гуменюк розповідає, що йому давно не писалися вірші. Але відколи опинився на фронті, знову «пішло». Нові вірші він виставляв на свою інтернет-сторінку в соціальній мережі Facebook, практично з передової. Тексти дуже скоро здобули в українському інтернеті чималу популярність, тисячі «лайків» і «репостів». Відтак, виникла ідея створити книжку.
Вірші Бориса Гуменюка тугі, пружні, повні яскравих, переконливих образів. Часто вони болючі й зворушливі. Не можна гарантувати, що ви прочитаєте цю книжку без сліз. Є у «Віршах з війни» тексти гарніші, є такі, що виглядають на «прохідні». Але все одно книгу варто прочитати. Через те, що вона сильна, а також через те, що це – перша книжка української війни 2014 року. Такими «Вірші з війни» і залишаться в історії української літератури. Сумніватися в цьому навряд чи випадає.
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"