Re: цензії
- 27.02.2026|Василь КузанМіж "витівкою" і війною
- 26.02.2026|Роман Офіцинський«Моя Галичина» Василя Офіцинського
- 24.02.2026|Тетяна Іванчук, письменницяПартитура життя
- 22.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськТалановиті Броди
- 20.02.2026|Богдан Дячишин, ЛьвівПоет від природи: книга памʼяті
- 19.02.2026|Віктор ВербичЗцілення від синдрому загубленої пам’яті та закон бумеранга
- 18.02.2026|Оксана Дяків, письменниця«Фрактали» Олександра Козинця: про світло Любові й красу Жінки
- 16.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськГукання на сполох
- 07.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськМаска щасливої
- 07.02.2026|Ігор Зіньчук«Вербальний космос української літератури»
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
Літературний дайджест
Великдень: читаємо на дозвіллі
15 квітня частина українців відзначатиме Великдень. Але цей день – не тільки релігійне свято. Це ще й "зайвий" вихідний і, здається, прихід довгоочікуваного тепла.
Саме час брати каремати та пледи, іти в парки з улюбленими людьми та книжками.
"Українська правда. Життя" спробувала зібрати короткий огляд книжок, які можна почитати чудесного вихідного сонячного дня.
Олександр Бойченко. Мої серед чужих (Книги ХХІ)
Якщо чесно, всі вихідні я би присвятила тільки цій книжці.
Сашко Бойченко написав прегарну вервичку текстів про улюблених письменників. Ідея полягає в тому, щоби поговорити саме про "своїх" улюблених авторів.
Причина проста: процес розвитку літератури не враховує улюбленців публіки. Слава та визнання нащадків часто приходить до тих, кого сучасники не цінували.
Ще Чеслав Мілош про це писав і говорив, що люди не вміють любити і цінувати сучасників.
Олександр Бойченко в своїй книжці будує ніби свій особистий літературний Пантеон.
У ньому зібрано філософів (від Сократа до Івана Півла ІІ), німецькомовних поетів Буковини (Леопольд фон Захер-Мазох, Франц Кафка, Богдан Задура , Богуміл Грабал та інші), а також "солянку" з франкомовних, англомовних, російськомовних та різноманітних іншомовних авторів.
Мені найбільше смакували тексти про філософів. А ще, зі зрозумілих причин, сентименти викликали міркування про франкомовних авторів.
Ну і повчальна історія Генріка Ібсена може стати одним із промовистих прикладів на тему "що маємо – не цінуємо". На пару з уже згаданими роздумами Чеслава Мілоша та іншими текстами авторів різних калібрів.
Книжка написана рідкісним стилем. Тут серйозні речі та фактаж із історії літератури та філософії поєднано з легкістю письма.
"Мої серед чужих" - це нетиповий в сучасному літературному процесі приклад якісної популяризації.
Студентам допоможе готуватися до сесії. Читачам – згадати імена і тексти призабутих класиків. Професійним читачам дасть харч для роздумів і теми для полемічних есеїв.
Ярослав Пелікан. Кому ж належить Біблія? (переклад Дарини Морозової, Дух і Літера)
Я спочатку трохи злякалася слова "Біблія" в заголовку. Читання розвіяло всі страхи. Навпаки – так захопилася читанням, що мало не проїхала свою станцію в метро.
Ярослав Пелікан – історик християнства і богослов. Коріння його родини сягає в атеїстичний СРСР. Відтак сімейний інтерес до книги "Біблія" постає ще й як своєрідне звільнення – в комплекті з еміграцією.
Сам Ярослав Пелікан пояснює свій науковий інтерес як намагання відповісти на запитання тітоньки Ванди: "Скажи-но мені, і що ти думаєш за Біблію?"
Я не хочу переказувати зміст та інтелектуальний сюжет цієї книжки. Скажу тільки, що праця богослова та історика – це насправді історичний детектив. Гостроті сюжету направду позаздрив би будь-якийМарек Краєвський
Найліпшою настановою на читання є вступ. У ньому Ярослав Пелікан переповідає давній анекдот про трьох жінок (іудейку, католичку та протестантку), кожна з яких читає різну Біблію.
Тобто канон – неоднорідний. Чому так сталося? Свою версію і пропонує історик.
Андрій Курков. Львівська гастроль Джимі Хендрікса (Фоліо)
Андрій Курков у новому романі звернувся до світу міського львівського андеґраунду. До речі, це не вперше така паралель виникає між Курковим і Західною Україною. Не так давно він читав і коментував тексти Івана Франка.
Героями нового роману стали письменник Юрко Винничук, акторка Оксана Прохорець і легендарний львівський хіпі Алік Олісевич.
В романі поєднується декілька сюжетних ліній.
Наприклад, світ львівських субкультур. Місцеві "хіпарі" (одним із них є персонаж Алік Олісевич) раз на рік збираються на Личаківському цвинтарі та поминають одного зі своїх гуру. Кого, як думаєте? Самого Джимі Хендрікса.
В цей самий час львів’янин Тарас возить на своїй машині хворих із каменями в нирках. Його методика передбачає, що правильні "вібрації" львівської бруківки справді дозволяють ті камені виводити.
В Тараса є подруга-актриса Оксана, котра допомагає йому впоратись із побутовими дрібницями. А також сусіда Єжи, по вуха закоханий у Оксану.
А сам Тарас закохався в дівчину-касира з цілодобової "обмінки" - Дарку. Його пасія дивна дівчина – в неї алергія на гроші та пил грошей. Її врятує від алергії продукт життєдіяльності одного з пацієнтів Тараса… Завдяки чарівному камінцю гроші справді стануть ніби фікцією – все, як заповідав Сергій Вікторович Жадан.
З цими дивними людьми та іншими львів’янами починають відбуватися дивні речі. У різних кутках міста з’являється запах моря, а над головами літають чайки. І нападають на людей – все, як у Хічкока.
Загадку намагаються розплутати Юрій Винничук, працівники Лабораторії паранормальних явищ, колишні КДБіст та інші.
Андрій Курков написав фантасмагоричний путівник по місту. Тут годі шукати відповідності типажів і персонажів, яких вони втілюють.
Натомість цей роман варто сприймати як своєрідну гру. І гратися. Заразом ось і чудова нагода вирушити до весняного Львова.
Любко Дереш. Голова Якова (КСД)
Любко Дереш нарешті написав новий роман. В ньому знайшлося місце і популярній езотериці, і політичним міркуванням.
Назва роману є одним із ключів його інтерпретації.
Головний герой Яків має теорію про існування двох голів. Перша – "суб’єктивна голова", тобто умовно справжня. Друга – "об’єктивна голова", тобто зовнішня. Саме її бачить оточення. Щодо неї існує неписаний пакт. "Об’єктивна голова" мусить виглядати "нормально", і тоді ніхто не зважатиме на дивність "суб’єктивної голови".
Інша очевидна алюзія – біблійний персонаж Яків. Онук Авраама, син Ісаака, пастух, який за багатьма рисами чимось може нагадати Авеля. В біблійній історії Якова мені найбільше подобається один фантасмагорійний епізод. Це сон, у якому Яків побачив драбину між небом і землею, по якій ходили янголи.
Цей епізод неявно обігрується в романі. За сюжетом Яків вважає себе соліпсистом. Тобто він не вірить, що інші люди насправді існують. Рефреном у романі звучить теза "Я – Бог, а тебе насправді не існує".
Я не хочу переказувати сюжет роману. Якщо схематично, то це історія вигнання та повернення додому. Слово "дім" тут доречно вжити в якомога ширшому значенні.
Слабке місце роману – це діалоги. Репліки персонажів доволі мертві та позбавлені бодай якогось характерного забарвлення. Їх ніби вимовляє якийсь абстрактний рот невидимого абстрактного персонажа. Але діалогів у тексті небагато, і їх загалом можна пережити.
"Голова Якова" - це текст із кількома кодами. Він написаний у підкреслено "масовій" манері. Цей текст Любка Дереш точно буде по зубам будь-якому підлітку. Роман "ковтається" за вечір.
Цей роман уже спровокував багато неоднозначних відгуків. Діапазон: від повного захоплення до бажання дати "Золоту бульку".
До того ж, Любко Дереш 18 квітня ритуально читатиме фрагменти свого роману.
Ірина Славінська
Коментарі
Останні події
- 24.02.2026|15:53XХVІІ Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Остаточні результати
- 22.02.2026|12:341 березня у Києві відбудеться друга письменницька конференція проекту «Своя полиця»
- 18.02.2026|17:24«Крилатий Лев» оголошує прийом матеріалів на визначення лавреатів 2026 року
- 18.02.2026|17:14Оголошується прийом творів на конкурс імені Івана Чендея 2026 року
- 18.02.2026|16:5428 лютого Мар’яна Савка вперше покаже у Львові концерт-виставу «Таємний чат»
- 16.02.2026|17:46Романтика, таємниці та київські спогади: Як пройшла презентація «Діамантової змійки» у Відні
- 07.02.2026|13:14Українців закликають долучитися до Всесвітнього дня дарування книг
- 28.01.2026|09:39«Театр, ютуб, секс»: у Луцьку презентують книжку Ярослави Кравченко
- 25.01.2026|08:12«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 24.01.2026|08:44«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
