
Re: цензії
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Нобелівський лауреат Тумас Транстремер, якого ми не знаємо
«Я дуже… дуже здивований. Це сталося дуже швидко», – так схвильовано шведський поет Тумас Транстремер відреагував на звістку про присудження йому найпрестижнішої у світі відзнаки в галузі літератури – Нобелівської премії.
Утім, годі збагнути, що саме він мав на увазі, кажучи про «швидко», - адже цього року, 15 квітня, йому виповнилося вісімдесят років, а про його номінування на Нобеля мовиться вже не перший рік, причому в останні роки він незмінно фігурував у ймовірному «короткому списку» найімовірніших претендентів на відзнаку (ймовірному - бо, згідно з правилами Шведської королівської академії, імена претендентів не розголошуються ані до, ані після оголошення лауреата; «витік інформації» за всю історію премії був лише тричі, а зазвичай письменники й журналісти можуть з цього приводу висловлювати лише власні припущення).
Зрештою, ці слова Транстремера - не пряма цитата, вони дійшли до публіки з вуст дружини поета, через яку він останнім часом здебільшого й спілкується зі світом. Адже понад 20 років тому з ним стався тяжкий інсульт, після якого лікарі суворо контролюють його мовлення і рух. Проте слава Транстремера на його батьківщині й любов до нього така велика, що композитори спеціально для нього пишуть п´єси для фортепіано, які він може виконувати самою лише лівою рукою, - бо ж, крім поезії, він відомий і як піаніст.
А за фахом Тумас Транстремер - лікар-психолог, і спершу він працював у в´язниці для неповнолітніх, а згодом - з інвалідами, які втратили працездатність унаслідок трудового каліцтва, ув´язненими та наркоманами. А поезією й музикою займався, так би мовити, «паралельно» - бо ж не лише в нас, а й на Заході дуже мало поетів (на відміну від прозаїків, передовсім тих, що працюють у «легких» жанрах) можуть заробляти собі на життя винятково творчістю...
Увага ж до творчості Транстремера завжди була високою - ще з 1954 року, коли він видав свою першу збірку «17 віршів». Вона одразу ж принесла поетові славу, й досі ці поезії регулярно перевидаються. Цитуючи рядок одного з перших Транстремерових віршів - «Пробудження - парашутний стрибок зі сну» - український перекладач Лев Грицюк прокоментував його так: «Пробудження тут - не підйом, не рух угору, а стрибок, падіння. Такі парадокси супроводжуватимуть читача Транстрьомерової поезії впродовж усієї його кар´єри. Поет постійно балансує на межі між фізичною та метафізичною дійсностями. Невидиме він робить тактильним». Власне кажучи, саме на оригінальну природу Транстремерових метафор звернула передовсім увагу і Шведська королівська академії, обґрунтовуючи присудження йому Нобелівської премії тим, що в нього «місткі, прозорі образи», які «дають нам можливість по-новому підступитися до реальності».
Загалом Тумас Транстремер видав 12 поетичних збірок, кожна з яких ставала подією в літературі. Він удостоєний практично всіх найпрестижніших європейських відзнак - Поетичної премії видавництва «Бонніер», Міжнародної премії в галузі літератури (Нойштадт), Золотого вінка Струзьких вечорів поезії, Шведської премії Міжнародного поетичного форуму та багатьох інших, уключно з німецькою Премією Петрарки, яка вважається найвищою (перед Нобелем) премією для поета.
Утім, в Україні всі ці премії мало кому відомі, та й про самого поета Тумаса Транстремера досі знало хіба вкрай вузьке коло поетичних гурманів. Ба більше - у нас навіть немає остаточної визначеності стосовно того, як правильно українською має писатися його ім´я та прізвище: Томас - як у більшості європейських мов, чи Тумас - як воно звучить шведською; Транстремер - як, згідно з чинним правописом, передається в нас літера «ö» (аналогічно до «Ґете»), чи Транстрьомер - як це прийнято радше в російській мовній інтерпретації (аналогічно до «Ґьоте»).
Ще більша проблема з українськими перекладами творів поета. Донести їх до українського читача бралися двоє перекладачів - львівська поетка Ванда-Юлія Мусаковська і так само львівський скандинавіст і перекладач Лев Грицюк. Обидва вони - молоді талановиті люди, володіють шведською і перекладають з оригіналу. Але...
Ось, для прикладу, як один із текстів Транстремера переклала Ванда-Юля Мусаковська:
Червневий ранок, ще вставати рано,
але запізно, аби знов заснути.
Я мушу вийти з дому в зелень, повну
спогадів, що мене проводять поглядом.
Їх не помітно, бо вони зливаються
із фоном, бездоганні хамелеони.
Вони так близько - чую їхнє дихання,
хоча птахи співають так оглушливо.
Щось тут не так, - скажете ви - і, певно, матимете рацію. Відомий письменник Анатолій Дністровий на своїй сторінці у «Фейсбуці» відгукнувся значно різкіше: «Я таку хрєнь можу писати гектарами»!
То невже секрет популярності й авторитету Транстремера на батьківщині - не в якості його поезії, а в чомусь іншому? Щоб з´ясувати це, я - за допомогою тієї ж соцмережі «Фейсбук» - зв´язався з кількома цікавими, талановитими людьми, знавцями поезії, в Німеччині та США і запитав їх, чи англійські й німецькі переклади поета-нобелянта теж сприймаються так неоднозначно? Виявилося - ні! Навпаки - мої співрозмовники в один голос розхвалювали цьогорічне рішення Нобелівського комітету, запевняючи, що, нарешті, шведські академіки, після кількох неоднозначних присуджень в останні роки, нагородили справжнього поета за справжню поезію, а не за політику чи за щось інше...
Отже, проблема в перекладі. Але чи виникла вона лише через молодість і недосвідченість Ванди-Юлі та Лева? Певно, що ні. Гадаю, все значно глибше й серйозніше. Як на мене, справа в тому, що в нас немає культури перекладу верлібру, ба більше - ця поетична форма (попри те, що її свого часу культивував ще Іван Франко) донедавна в нашій поезії була здебільшого лише принагідною, тоді як у Європі протягом практично всього ХХ століття поети писали переважно верлібром - вільним віршем, який не має звичного для нашої «шкільної програми» віршованого розміру чи неодмінної рими, а базований на власному внутрішньому ритмі й оригінальній образній системі. Останнім часом наші молоді поети теж активно культивують верлібр - але, сказати б, «логічний». Авторитетний поет Василь Герасим´юк (який теж нерідко пише верлібром) щодо такого емпіричного письма висловився був нещодавно вкрай категорично: «Таке враження, що це писалося спеціально для того, щоб якомога легше було перекласти - і перекладати має не людина».
Як на мене, справа в тому, що у справжнього поета дуже рідко поезія «міститься» безпосередньо в словах, які складають вірш, - вона мовби «розлита» поміж цими словами або затаєна в глибині їхніх поміж собою поєднань; і якщо перекласти просто слова - а так ми здебільшого й перекладаємо, - то вийде «абракадабра», за якою годі вловити те, про що насправді йшлося в оригінальному вірші.
Цікаво, до речі, що російський перекладач Ілья Кутік перекладав Транстремера з використанням силабо-тоніки й рими - за що його розхвалив лауреат Нобеля, російський поет Іосіф Бродський, який перекладав Транстремера верлібром, однак Кутікові переклади вважав кращими від своїх...
А великий Микола Лукаш не перекладав Транстремера - однак риму вживав навіть у своїх перекладах японських хокку (напрочуд складної форми короткого вірша, до якої, між іншим, активно звертається в останні роки і Транстремер).
Нам же тим часом залишається або вчити шведську - або плекати власну перекладацьку школу. Перше як мінімум нікому не зашкодить - але друге, без сумніву, є доконечною необхідністю!
Додаткові матеріали
- Тумас Транстрьомер. Поезія
- Нобеля-2011 отримав шведський поет Томас Транстрьомер
- Джакомо Гаврош
- Культові Нобелі
- Український "Нобель". Коли?
Коментарі
Останні події
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA