На сайті «Главред» відбувся чат із українською письменницею(поетом, прозаїком іпубліцистом), членом Національної спілкиписьменників України та Асоціації українських письменників Марією Матіос.Спілкуючись із читачами, вона розповіла про те, що 99,9% письменники вУкраїні не знають, що таке фінансова винагорода за свою працю, що своїтвори вона пише «власною кров’ю», що українське суспільство більше неможе жити у форматі політичного ток-шоу, що хотіла би «оббігти всюпланету», але жити хотіла би тільки в Україні. Крім того, Марія Матіосвисловила впевнення, що жодні новітні технології ніколи не витіснятьпаперові книжки, а також розповіла, що на новорічні свята пригощатимерідних та друзів варениками із халвою.

Подаємо стенограму чату з Марією Матіос.

Ostapenko_K.: Пані Маріє, чи є для Вас влітературі заборонені теми, те, про що Ви ніколи не будете писати? Надяким із Ваших творів працювалося найдовше, найскладніше, тобто якийнароджувався найтяжче і чому? Дякую!

Марія Матіос: Я ніколи не скористаюся тим, щомені хтось довірив у хвилину розпуки чи відчаю. Майже всі твори, які явважаю своїми найголовнішими, можу сказати, написані власною кровю.Тому вони мені всі рідні, як діти. За часом написання – «СолодкаДаруся» – найтриваліша в часі.

Sun: Маріє, Ваші твори мають чималошанувальників, за Вашими книгами ставлять вистави. А чи хотіли би Ви,аби Ваші твори вивчалися дітьми у школі? І друге питання: що для Вас,як для письменниці, є найбільшою нагородою за Вашу працю?

Марія Матіос: Найбільша нагорода для письменника – це читач.
«Солодка Даруся» вже вивчається в школі. Але наш міністр освіти вважає,що твори живого письменника не можуть бути у шкільній програмі. Отже,він рекомендує сучасним письменникам або вмерти, або вилучити їхнітвори з програми. З програми твори можна вилучити без проблеми. Хайспробує будь-хто вилучити люблену читачем книжку з його розуму чисерця. Бажаю успіху міністрові у цьому процесі!

«Солодка Даруся» інсценізована Чернівецьким та Івано-франківськиммуздрамтеатрами, «Майже ніколи не навпаки» – театром імені Курбаса уЛьвові, а «Нація» має сценічне зображення у постановціІвано-франківського театру. Переаншлаги на всіх цих виставах менісповіщають про одне: глядач потребує правди життя, навіть коли вонадуже жорстока. Я, як письменник, препарую минуле задля того, щоб небуло історичної амнезії. Суспільством без пам’яті легко маніпулювати.

MyrRa: Цікава ваша думку. Сьогодні всепросякнуте політикою – освіта, релігія, більшість сфер культури. ЗМІговорять тільки про політику. Наскільки багато політики в сучаснійукраїнській літературі, на ваш погляд? І взагалі, що ви думаєте з цьогоприводу?

Марія Матіос: Я не знаю, наскільки багатополітики в сучасній українській літературі, але я знаю, що літературабез вибудовування ієрархії моральних цінностей, література, яка неоперує поняттями любові, людської гідності, честі, моралі, стаєлітературою убогою. Наше суспільство небезпечно хворе саме черезвідсутність культивування цієї ієрархії. Якщо б моя воля, я би наякийсь час зашнурувала роти усім українським політикам і з усіх рупорівдала би слово притомним по-українськи митцям – художникам,письменникам, науковцям, тобто тим, хто намагався би знизити небезпечновисоку суспільну температуру. Суспільство не може жити в цілодобовомустресі і у форматі політичного ток-шоу. Сьогоднішні політики переважнимчином мінують минуле, мінують майбутнє і цим невідворотно стримуютьрозвиток країни. Світ надає перевагу іншим швидкостям – рухові вперед,а ми розвиваємося так, начебто всіх нас вразила хвороба Бехтєрєва,тобто одна половина суспільного тулуба розвернута назад.

Vopros: Пані Маріє, ще в березні Ви,коментуючи призначення Табачника на посаду міністра освіти і науки,сказали: «Чи усвідомлює собі Президент, яке УКРАЇНСЬКЕ торнадо будепороджене після цього призначення?» Тепер минуло вже більш ніж півроку,Президент вже начебто мав би побачити і відчути обурення суспільства.Чому ж нічого не змінюється? Тепер Табачнику доручили ще молоддюопікуватися. Що Ви думаєте про це?

Марія Матіос: Про це доречно було би щодняпитати Президента, але, як казала моя покійна бабця, «пережили’смивОйну», то я думаю, переживемо і Табачника. Ті, хто вдають, що нерозуміють справжньої ролі Табачника, або були поганими учнями в школі,або є поганими політиками. Бо не засвоїли, що репресії і провокаціїпороджують опір.

svitlanka: Маріє Василівно, Ви – знаний кулінар. Поділіться секретом: що готуватимете до новорічного столу, що - до різдвяного?:) Дякую!

Марія Матіос: До новорічного столу приготую те,що мені надиктує кухонне натхнення, на Святвечір – незмінних 12 піснихстрав. Краплики, тобто вушка із грибами у буряковому соку, такожбудуть, а також холодні вареники з халвою, які є обов’язковиммріздвяними стравами на Буковині. Хто бажає скуштувати на Різдво цістрави, рекомендую прочитати їх рецепт у «Кулінарних фіглях».

gjfdl: Розкажіть, а як Ви потрапили до Шевченківського комітету?

Марія Матіос: 8 грудня 2003 року я була прийнятана роботу Іваном Михайловичем Дзюбою на посаду головного спеціалістаКомітету. Це є державна служба.

Denys: Чи можна в Україні заробляти на життя письменництвом? Чи можна прожити на цей заробіток?

Марія Матіос: Відповідь на це запитання длякожного українського письменника буде різною. Але 99,9% українськихписьменників вже дуже багато років не знають, що таке фінансовавинагорода за свою працю.

ігop Дніпpoпeтpoвcьк: Пані Марія, Ви вважаєте власну справу суспільнозначущою?

Марія Матіос: Безперечно.

Snizhana: Пані Маріє, відомо, що під часнавчання в Чернівецькому університеті ви були членом КПРС і активноборолися проти українського націоналізму. Чому тепер ви змінили своюполітичну орієнтацію?

Марія Матіос: Боже, як добре, що я не поміняласексуальну орієнтацію! А про мої студентські роки 1977-1982 років прошупрочитати у моїй книзі «Вирвані сторінки з автобіографії».

іpинa: Пані Марія! Я зачарована Вашими книжками!

Марія Матіос: Дякую! Для письменника немаєбільшого зачарування, ніж зачарування своїми читачами. Я пишу для того,щоб мене чули і розуміли. Дякую, що чуєте.

booklia: В одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали,що в літературі є «свої олігархи і свої бездомні». Кого Ви мали наувазі? Хто є літературним «олігархом», а хто - «бездомним»?

Марія Матіос: В українській літературі, можнасказати, що «бездомними» є майже всі, бо якщо в країні майже немаємісця для продажу книжки, якщо вже й Хрещатик «зачищений» відкнигарень, то хто може почуватися «олігархом»?! Я олігарх в одному – узнанні історії своєї родини. Це, як кажуть на Буковині, дуже помічне вусі скрутні часи для мене.

глoбaльнe_питaння: Маріє Василівно,українська література та взагалі література ХХІ століття – якою вонабуде? Чи залишиться для неї місце серед розмаїття електронних ЗМІ тановітніх медіа?

Марія Матіос: Вона буде. Буде, і ще раз буде. І жодні новітні технології ніколи не витіснять паперової книжки.

гoшa: И почему все нынешние националистыранее были или коммунистами, или комсомольцами? Это такая генетическаямимикрия или врожденная жилка карьеризма-иудства?

Марія Матіос: Шановний Гоша, він же Гога, він жеГеоргій і т.д.! Я так зрозуміла, що Ви щойно упали з Місяця. Або Ви –малючок старшої ясельної групи. В такому разі я Вам заздрю, бо Ви нежили у просякнутом наскрізь ідеологією радянському суспільстві. Якщо єбажання, можу поділитися досвідом.

Larysa: Пані Маріє, як Ви вважаєте, чи маєсьогодні книга вплив на суспільство, на його духовні цінності,потенціал? Чи були в Вашому житті такі літературні твори, про які Виможете сказати, що вони суттєво вплинули на Вас, Ваш світогляд, щосьзмінили у Вашому житті?

Марія Матіос: Якби книга не мала впливу насуспільство, її б не читали. А мене формували як людину і якписьменника бездоганні батьки, прекрасні вчителі, пульсуюче життя ідобрі книги. Їх в моєму житті було багато. Але є в моєму житті однакнига, яка стоїть осібно від усіх, - «Сто років самотності» Маркеса.

zoriana: Чи багато у ваших творах автобіографічного? Хто ваш улюблений герой із вигаданих вами? Що надихає вас писати?

Марія Матіос: Шановна Зоряно, відповіді на всіці запитання я спробувала дати у книзі «Вирвані сторінки завтобіографії». Буду рада, якщо Ви її прочитаєте. Але, як правило, моїгерої не вигадані – вони зібрані з багатьох-багатьох живих людей.

khf: Ви – забобонна людина?

Марія Матіос: Забобонна в одному: я ніколи не розповідаю наперед, над чим працюю.

Але якщо боязнь покари за свідомо заподіяне комусь зло вважатизабобоном, то вважайте, що я забобонна від коріння волосся до пальцівніг.

Taras_D.: Чи плануються найближчим часомзустрічі із читачами або творчі вечори? Ви охоче спілкуєтеся зі своїмчитачем? Чого ви від нього очікуєте в першу чергу?

Марія Матіос: Якщо є хтось більш «поведений» наспілкуванні зі своїми читачами, то я скидаю перед ним капелюшок. Щойноя повернулася з Харкова, де мала сім публічних зустрічей у рамкахблагодійного соціального проекту «Від серця до серця – із Заходу наСхід». Я під неймовірним враженням від читачів Слобожанщини! Наступноготижня я буду у Запоріжжі. А далі – в Дніпропетровську іДніпродзержинську. Приходьте, якщо матимете бажання.

K.T.: Питань і розпитувань про що Ви не любите? Чого-небудь в житті боїтеся?

Марія Матіос: Не люблю порожніх розмов ні прощо. А боюся завдати комусь болю або заподіяти зумисне зло. Я вірю в те,що будь-яке зло завжди є покараним. Можу про це написати дисертацію.Найгірше те, що наше зло обертається бідами і нещастями для дітей іонуків. Я ніколи не забуваю про це.

Bapя: Чи плануються екранізації ваших творів? Якщо так, то яких саме?

Марія Матіос: Зараз тривають переговори проекранізацію двох моїх книг – «Солодка Даруся» та «Майже ніколи ненавпаки». Але я належу до тих прикрих, які вважають, що краще ніяке,ніж погане. Поки я не пересвідчуся, що кіноверсія не спотворить моїакценти в книжках, я не прийматиму поспішного рішення.

hygfod: Чого бракує нашій владі, на Ваш погляд?

Марія Матіос: Найбільше – освіченості. А друге – розуміння того, що людство давно вийшло з печери. І Україна там також не затрималася.

Just: Чим Ви самі пояснюєте Ваше звільненняз посади керівника секретаріату Комітету з Національної премії Україниім. Т. Шевченка та заступника голови Комітету?

Марія Матіос: Я думаю, що Ганна Герман рукамиБориса Олійника дає мені знак, що пора нарешті комусь задуматися надНобелем для України. Але поки що мої творчі плани не кореспондуються зпланами їхніми. Бо мої батьки не навчили мене викидати капітуляційніпрапори у час несправедливості. Так що далі буде.

helga: Маріє Василівно, у Вас дуже цікаве і незвичайне прізвище. Ви знаєте його історію?

Марія Матіос: Я знаю історію свого роду до 1790року. Маю фамільні дерева по татовому і маминому «плечах». Вони, доречі, обоє від народження Матіоси. Якщо маєте бажання дізнатися про цебільше, то читайте мою книгу «Вирвані сторінки з автобіографії».

віpa_o.: Пані Маріє, чи любите Виподорожувати? Чи змогли би Ви жити де-інде, в іншій країні? Наскількимені відомо Ви зараз живете в Києві. Чи часто буваєте в своєму рідномуселі?

Марія Матіос: Пані Віро, я – класичний стрілець,а, отже, в душі мандрівник. Якби моя воля, я би оббігла усю планету.Але жити не хотіла б ніде, окрім як в Україні. А у своїх Розтокахбуваю, але не так часто, як мої батьки бувають у нас у Києві.

віpa_o.: Як вважаєте, чи багато існує усвіті стереотипів про Україну? Які Вас дивують (або обурюють, абовражають) найбільше? Дякую за відповіді!

Марія Матіос: Нещодавно мені в Німеччині однадосить поважна інтелектуальна пані сказала, що Україна – це великабідна і голодна країна, де люди дотепер ходять у валянках. В такійрецепції України в цивілізованому світі є найбільша провина самоїУкраїни. Україна як держава мало що робить для того, щоб такінісенітниці розвіювати.

мapія: Який спогад з Вашого дитинства Ви вважаєете найціннішим? Якою ви були в дитинстві?

Марія Матіос: Це спогад про те, як я вперше, втрирічному віці, відчула себе людиною: спогад про те, як я босоніж біжупо снігу на своєму хуторі до джерела, а мене наздоганяє бабусине«Марічко, верніться!» Оте «Марічко, верніться!» веде мене життямдотепер, бо коли я про це згадую, я чую, як коле холодний сніг підошви.Подеколи мені здається, що у тих йорданських снігах я отримала щепленнядо випробувань, терпіння і непоступливості.
А більше про моє дитинство у «Вирваних сторінках із автобіографії».

lesia: Ви – квіткарка. Що вам дає «спілкування» з квітами?

Марія Матіос: Гармонію і комфорт, який не завжди можуть дати люди.

Cвітлaнa: Пані Маріє, спершу хочу Васпривітати з Вашим Днем народження. Нехай ангели бережуть Вас відтруднощів і дарують безліч натхнення. Я, як Ваша щира прихильниця,завжди ходжу на презентації та зустрічі з Вами і обізнана з Вашоютворчістю, хочу подякувати Вам за кожну книгу, особливо за найновішу«Вирвані сторінки з автобіографії». Там стільки щирості... Скажіть,скільки часу писалася ця книга, як виникла ідея її написати? А такожцікаво і хочеться більше дізнатись про соціальний проект, в межах якогозаплановані Ваші мандрівки на Східну Україну. Як там сприймають вашутворчість? Також я була на виставах «Солодка Даруся» та «Нація»івано-франківського театру, невимовно красивих. Скажіть, чи долучалисьВи до постановок та репетицій? Дякуватиму за відповіді!

Марія Матіос: Пані Світлано, щиро зворушена.«Вирвані сторінки...» написалися за місяць, очевидно, після найважчогоперіоду в моєму житті, коли я спізнала реальний страх за своє життя.
А на Сході України такі ж вдачні читачі, як і на Заході. ЗІвано-франківським театром працюю «в чотири руки», бо то майже діти,акторам по 24 роки, а їх болить не менш гостро те, що болить і мене якписьменника.

Laoljan: Чи правда, що ви співробітниця СБУ й маєте навіть звання полковника?

Марія Матіос: А чому не генерала?

цeнтp: Вітаю Вас, пані Маріє, чомусь ніхтоне піднімає тему про дві сторони в протистоянні між українцями, яке Виописуєте в своїх книжках. Мабуть читач дуже молодий і не відчуваєнеобхідності цього. Ми з Вами про це якось трохи обгворювали вІнтернеті... Давайте про це. І про те, коли ми побачимо нові книги пронашу громадянську війну 1943-1954 років.

Марія Матіос: Юстас – центру (жарт). Прочитайте,будь ласка, в українсько-російському виданні «Солодкої Дарусі» лист домене Володимира Григоровича Панченка (с. 408-413) «Може, то мій дядькоконфетку Дарусі дав» і мою відповідь йому.

daryna: Пані Маріє, чи не здається вам, щоВаше звільнення – це помста письменника-комуністаписьменниці-націоналістці? Адже «його» вже давно ніхто не читає, а«вона» продовжує писати і видаватись. Так минуле помстилосьсучасному... І друге питання: що будете робити далі, чи підете донаступного суду?

Марія Матіос: А Ви засумнівалися у моїй твердості?

цeнтp: Стосовно комсомолу і партії – про цетреба багато розказувати. І з власного і чужого досвіду. Бо повторенняКПСС вже на підході – у вигляді певного фарсу звичайно. Але від того неменш гнітючого і деструктивного – по совїм результатам. Дуже гарнийспосіб зображення СРСР – вирізати все до 1964 року і показуватизастойні більш-менш благополучні роки, коли вся опозиція вже булазнищена, і існувало покірне суспільство в певному мінімалістичномукомфорті. Забувають про моральну задуху і черги за туалетним паперомстарші, а молодші цього просто не знають. тому КПСС-на система можевідроджуватися – шматками.

Марія Матіос: Шановний Центр, про всі ці речі,але іншими словами, я написала у «Вирваних сторінках з автобіографії».Я чую, що Вас болить так само те, що болить і мене. Говорімо про ціречі у два голоси! Двоє – це вже багато. До нас приєднаються інші. Ви жпригадуєте, що навіть моя Солодка Даруся заговорила в моментнайбільшого душевного потрясіння? Хіба потрясіння сучасною Україною єне меншим? Говорімо!

volodymyr1948@gmail.com: Не питання, а COMPLIMENT! Вecause YOU are GREAT!

Марія Матіос: Володимире, я Вас почула. Дякую!