Re: цензії

05.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, мов цвяхи, вийняті з долонь
Пароль до вирію
30.10.2024|Михайло Жайворон
Воскресіння у слові
30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
«Хотіла б я піснею стати...»
28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиня
У війни не дитяче обличчя
27.10.2024|Євгенія Юрченко
Драматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
25.10.2024|Ігор Чорний
Примари минулого
20.10.2024|Євгенія Юрченко
Пан на своїй землі
19.10.2024|Антоніна Царук, м. Кропивницький
Видобувач поезії з буднів
17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиня
Трансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
Головна\Події\Культура

Події

16.11.2009|07:27|Олександр Британчук

Пофігізм – як метод критицизму

Відкритий лист Андрію Кокотюсі у відповідь на його рецензію «Метеоризм - як засіб детективу».

Шановний пане Андрію, блукаючи нетрями Інтернету, надибав на вашу рецензію стосовно моєї книжки «Пригоди невгамовних борців зі злочинністю». Був приємно здивований, що мої доробки привернули  увагу такої значної постаті нашої літератури, але й водночас дещо вражений вашими висновками. Якби ви написали, що автор далеко не Панас Мирний, чи, наприклад, Микола Хвильовий - безперечно. Що не дотягую до корифеїв чи лавреатів сучасної української прози, на кшталт шановного рецензента, або Юрка Андруховича чи Марії Матіос, теж можна погодитись. Що є огріхи з мовою – також не заперечую, бо більшість творів спочатку були написані російською, а потім мною зроблено переклад. Але от коли ви пишете, що зовсім не смішно, це викликає в мене здивування.

Звісно, сприйняття та почуття гумору справа глибоко індивідуальна, однак я писав не для естетів, що виховувались на традиціях світової класики, а для читача масового, до літературної вишуканості непризвичаєного. Спостерігаючи за його (читача) реакцією, коли, наприклад, читав свої твори, бачив, що людям смішно, навіть дуже. Такої ж думки деякі українські літератори, з якими я навіть особисто незнайомий та колеги по ремеслу з ПРОЗА.РУ, від яких прийшло багато відгуків, про глибокі думки та глобальні ідеї ніхто не писав, але всім читати було весело. Та й наш журнал «Крокодил» залюбки друкував ті ж самі оповідання.

Ось ви дорікаєте, що занадто туалетної тематики. Але я брав історії з життя. Наприклад, колись у газеті вичитав, що п`яний мужик заснув у машині та сам себе бурхливим метеоризмом отруїв. А взагалі цих туалетно-метеоризматичних мотивів вистачає й у інших авторів, наприклад у Рабле  чи Гашека. І нічого страшного, народ вже скільки століть читає та за боки береться

Взагалі, в мене склалося враження,  що прочитали ви мою книжку не зовсім уважно. Плутаєте імена персонажів, посилаєтесь на те, чого в тексті немає. Виглядає так, ніби ви скоренько переглянули декілька творів й швиденько написали, щоб відбутися, як раніше казали: для «галочки».  Тільки мені незрозуміло, для чого? Якщо за ці рецензії хтось платить гроші, чи які інші бонуси перепадають, то може й мені протекцію складете, я вже постараюся, бо сарказму  в душі по самі вінця.

На мою думку автор має винести з рецензії щось конструктивне, щоб допомагало у творчості. Легковажне ставлення  виконавцем до справи було характерним для епохи розвинутого соціалізму, особливо серед пролетарів та іншої малосвідомої публіки, тому дивно бачити такий пофігізм у наші часи свободи та демократії ще й від представників творчих професій.

Також не розумію, чому ви ображаєтесь за  політичну партію, яку я назвав цим неблагозвучним словом. З огляду на те, яка користь народові від діяльності  наших партій, хіба що за винятком об`єднання «Свобода» Олега Тягнибока та прогресивних соціалістів Наталі Вітренко, ця назва цілком слушна до більшості українського політикуму, а про персоналії вже й не кажу, знов ж таки, хіба що  можна відзначити  безкомпромісну позицію Юрія Луценка. Та й взагалі, є думка, що митець, або не притупилося перо, повинен стояти в опозиції до влади, а не підлизувати можновладцям, як приміром, Микита Міхалков Путіну у Росії. Про наших блюдолизів спеціально не кажу, бо може серед них є ваші знайомі, і ви теж образитесь. До речі, у Міхалкова-старшого, коли помер Сталін, з пересердя вихопилось: « Двадцать лет работы псу под хвост!»

Будемо сподіватися, що я почерпну конструктивні моменти з інших ваших рецензій та зумію хоч трохи наблизитись до рівня вище згадуваних мною майстрів  пера.

З літературним привітом Олександр Британчук.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

30.10.2024|14:38
У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
30.10.2024|13:44
10 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
28.10.2024|13:51
Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
25.10.2024|09:29
Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
19.10.2024|09:56
Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
17.10.2024|12:48
У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
17.10.2024|11:55
Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
17.10.2024|11:33
Що читає Україна?: аналітика по областям
17.10.2024|11:27
«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
11.10.2024|18:46
Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”


Партнери