Re: цензії

01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка
16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Правда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"

Літературний дайджест

10.09.2010|17:00|"День"

Дмитро Лазуткін: Київ для мене — найкраще місто у світі. Справжній курорт

Один із яскравих і найзнаніших молодих українських поетів, Дмитро Лазуткін є автором п’яти книжок, лауреатом поетичних премій у кількох країнах і учасником багатьох міжнародних фестивалів.

Однією з причин зробити інтерв’ю саме з ним для мене стала його специфічна манера висловлювання: навіть коли цей поет говорить очевидно сумнівні чи суперечливі речі, його своєрідна бадьорість, веселість і безпосередність у поєднанні з напором і енергією ніби сприяють тому, щоб ми посміхнулися, подивилися свіжим оком на здавалося б давно вирішені нами питання та ще раз зважили свою думку.

— Дмитро, ти вчора повернувся з чернівецького поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz». Які враження? І взагалі, чи не видохся ще в Україні фестивальний рух, чи лишаються актуальними фестивалі літератури й зокрема поезії?

— Коли бачиш, що зали, у котрих лунає німецька поезія, переповнені уважними слухачами, говорити про якусь кризу фестивального руху не доводиться. І це зважаючи на те, що сучасна німецька поезія доволі герметична сама по собі. Адже, за словами Ігоря Померанцева, вона героїчно змагається з дисциплінованою німецькою граматикою. Що вже говорити про зацікавленість українськими авторами! На вечорі Юрія Андруховича, де той читав вірші двадцятирічної давнини, яблуку не було де впасти. А щодо особистих вражень, то дуже приємно було, коли після виступів на молодіжній сцені до мене підійшла дівчина і почала розповідати про те, як мої вірші з’явилися в її житті, як упливали на нього. Такі моменти неймовірні, мабуть, для кожного автора. А ще сподобалося саме місто й імпровізовані екскурсії його вулицями.

— А чому, на твою думку, в нас поки що з іноземних поезій актуально і помітно зазвучала лише російська, польська, німецькомовна та білоруська?

— Все-таки на даний момент багато що залежить від безпосередніх особистих контактів авторів і перекладачів. Найбільш плідний діалог відбувається передусім на прикодонних територіях. Це щодо білоруської і польської літератури. Російська на нашій території існує рівноправно вже кілька століть і безумовно має величезний вплив. Німці ж сприяють знайомству зі своїми авторами завдяки системі державних програм і сукупності приватних ініціатив. Окрім того, у нас читають англійську й американську поезію. Автори звідти приїжджають рідше. Мабуть, дорого їх запрошувати, а сподіватися на те, що це сприятиме комерційному успіху, наразі не доводиться. Поезія — не бізнес, її дія уповільнена, а в нас надто люблять моментальний ефект.

— Сьогодні багато хто з літераторів усе частіше висловлюється з приводу соціальної й політичної ситуації в країні, бере участь у політичних акціях. Чи відчуваєш таку потребу?

— Іноді така спокуса з’являється, але я не бажаю уподібнюватися до своїх поважних колег. Адже виникає відчуття, що у всі віки митець починає говорити про політику, коли йому немає чого сказати про кохання. Бо так чи інакше час усе розставляє на свої місця. Нинішня політична ситуація не дратує мене і не викликає у мене бажання звертати на неї увагу. Я щасливий жити та писати. А грати в чужі ігри не хочу.

— Чи хочеться тобі змінити свій поетичний стиль? Взагалі, чи ти якось раціонально скеровуєш творчі пошуки, чи все відбувається суто інтуїтивно?

— Іноді я вдаюся до експериментів із формою, шукаю нові для себе способи висловлювання. Не знаю, чесно кажучи, як визначити свій поетичний стиль... Часом вірші пишуться римованими, часом перетікають у вільне висловлювання. Намагаюсь отримувати задоволення від творчості. Іноді для цього треба пережити щось, пропустити через себе. Якщо відчуття чужого болю можна вважати раціональним скеровуванням, то так, дійсно, я вдаюся до цього свідомо. Але все ж творчий процес сповнений передусім радісними переживаннями.

— Що зараз читаєш?

— Зараз читаю книгу відомого тренера з боксу Михайла Михайловича Зав’ялова. Там так багато спогадів, написаних легко й цікаво, що відірватися важко! Як завжди, читаю багато віршів. Для мене хороша поезія — це найдосконаліша форма літературної творчості. Все решта — ремесло і висиджування на троні власного его. Справжні вірші — це абсолютна мова. Не в кожному тексті вона відчутна, але коли ця мить настає — решта не має особливого значення.

— Чи готуєш якусь нову книгу або літературний проект?

— Книга потроху пишеться. Відсотків на вісімдесят вона вже готова. Де видаватиму — поки що не знаю. Допишу — буде видно. Особливо не поспішаю, бо те, що маю у робочому варіанті, — найбільш зріле з написаного мною, найближче мені зараз.

— Яке в тебе улюблене місце й обставини для читання і писання?

— Найкраще, коли так собі якось невимушено випадає день або кілька днів самоти. Коли ніщо не відволікає, тоді слова самі знаходять мене. Раніше добре писалося, коли дівчата йшли від мене. Це було потужним емоційним імпульсом. А зараз більше заворожує, так би мовити, операторська робота пам’яті, здатність перенести через серце почуте й побачене. Фантастично добре пишеться у яблуневому саду. Особливо — у селі Пересипки Путивльського району Сумської області.

— Як поет і як спортивний ведучий ти багато мандруєш світом. Я чув і про твої поїздки в Китай, Францію, Канаду, Таїланд, на Кубу... Яка з цих мандрівок принесла найбільше літературного матеріалу?

— На Кубі мене постійно щось спонукало до творчості — небо, ром, кокоси, мандаринові сади, океан, дівчата, які так танцювали сальсу і регеттон, що подих перехоплювало! Там я цілий цикл віршів написав. У Польщі колись написав значну частину книги «Солодощі для плазунів». В інших країнах нібито вражень було вдосталь, але у ліричні тексти вони не проросли. Можливо, поки що. А взагалі — завжди з радістю повертаюся в Україну. Наприклад, у Гурзуфі мені комфортніше, ніж на Французькій Рів’єрі. А Київ для мене — найкраще місто на світі. Справжній курорт. Я тут народився, і мені тут добре.

Розмовляв Олег Коцарев



Додаткові матеріали

30.01.2009|11:06|Re:цензії
Анатомія голосу Дмитра Лазуткіна
06.08.2009|07:39|Re:цензії
Дмитро Лазуткін: «Мені подобається жива поезія Ірини Шувалової»
Лазуткін Дмитро
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

27.08.2025|18:44
Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
25.08.2025|17:49
У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
25.08.2025|17:39
Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
18.08.2025|19:27
Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
18.08.2025|19:05
У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
18.08.2025|18:56
Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
18.08.2025|18:51
На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»


Партнери