Re: цензії
- 08.05.2024|Віктор ВербичЕпоха і народ – крізь призму долі однієї людини
- 07.05.2024|Ігор ЗіньчукВогонь українства
- 07.05.2024|Ігор ЧорнийШукайте жінку
- 06.05.2024|Віктор ВербичРута Ружин - українська міс Марпл: екскурс у світ двох романів Надії Гуменюк
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
Видавничі новинки
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
Літературний дайджест
Дракула Миколи Хвильового
Що може бути спільного між готичним романом “Дракула” ірландця Брема Стокера і “Вальдшнепами” українського націонал-комунара Миколи Хвильового?
Здавалося б, життя і доля цих текстів – у паралельних площинах, а часова, естетична й жанрова відстань між ними – добрий шмат нескінченності.
Хтозна, чи сподівалися Стокер і Хвильовий, що їхні історії комусь закортить дописати й продовжити. Але чого вони точно уявити не могли, то це спільного результату, якого досягнули їхні сучасні інтерпретатори.
Роман “Дракула: повстання мерців” (Х.: Клуб сімейного дозвілля) та повість “Аглая” (К.: Смолоскип) з’явилися на початку цього року – так з’являються над водою ноги спортсменок у синхронному плаванні.
В обох виданнях читацьку увагу насамперед інтригують прізвища авторів. У першому випадку відразу закрадається підозра, що Дейкр Стокер – псевдонім, хоча насправді він таки родич засновника упирського жанру. Натомість, з якихось незрозумілих причин, автор “Аглаї” публікує своє продовження роману Хвильового під псевдонімом Артем Сокіл, а видавці лише напускають туману, хоча зрозуміти сенс такої містифікації неможливо.
Зазвичай сиквел – безпосереднє свідчення популярності оригінального твору – з’являється в тому ж часі, що й першоджерело. Часто-густо на поверхні лежить комерційна мотивація, і саме нею зумовлена традиція художніх “провалів” більшості творів такого кшталту.
Однак із часу появи “Дракули” минуло понад 110 років, а дистанція між романом Хвильового та публікацією його продовження – більш як 80 років. У світі сиквелів та рімейків – це виняткові ситуації (найвідоміший приклад “запізнілого” сиквела – роман Олександра Ріплі “Скарлет”, який з’явився через 55 років після появи “Віднесених вітром” Маргарет Мітчел).
Ще одна очевидна паралель між “Дракулою” і “Вальдшнепами” полягає в тому, що сиквели цих творів – неочікувані, бо неможливі суто з “технічних” міркувань. Охочих “дописати” Дракулу протягом ХХ сторіччя не бракувало, одначе нащадки Брема Стокера відкидали цю можливість, допоки в сім’ї не з’явився літературно обдарований екземпляр. Що ж стосується роману Хвильового, то про яке продовження можна говорити, якщо друга частина “Вальдшнепів” не збереглася й текст сьогодні залишається всього лише обрубком роману? А втім, роман Брема Стокера, на думку багатьох дослідників, також незавершений. Попри колоритну гонитву за Дракулою, що буцімто щасливо завершується перемогою над його циганським ескортом, у Стокера немає очікуваного читачем фіналу, який потвердив би загибель князя упирів.
Але всі ці перегуки між оригінальними творами Хвильового і Стокера – лише далеке тьохкання, порівняно з ревищем збігів у сиквелах Дейкра Стокера (варто уточнити, що книжку він написав у співавторстві з Айєнтом Голтом) та Артема Сокола.
Головні герої “Аглаї” – це Митя, син буремної та сексапільної московитки Аґлаї, і Аглая №2, дочка Дмитрія Карамазова. Тим таки шляхом пішов Дейкр Стокер, змусивши головних героїв “Дракули”, Джонатана та Міну Гаркер, подарувати світові нового антивампірського прапороносця – Квінсі Гаркера. Артем Сокіл відчайдушно натякає, що з походженням Миті – каламутна історія, він запросто може бути спільною дитиною Карамазова і Аґлаї №1. Ще далі пішли Стокер і Голт, які вирішили погодитись з версією Френсіса Форда Копполи, й проголосили батьком Квінсі не пияка-Гаркера, а самого Дракулу.
На превелику радість Івану Сергійовичу Тургенєву, діти полум’яно ненавидять своїх батьків, хоч і добряче плутаються, чиї саме вони діти. Доходить до того, що син Аґлаї, традиційно “мамулуватий” Митя вже на початку повісті в якихось дивних конвульсіях пароксизму убиває свою матір. Чи варто й згадувати, яка мета у Квінсі Гаркера?
Навіщо треба було збіднювати художній світ “Вальдшнепів” і “Дракули”, спростивши всі тамтешні конфлікти до карикатурного протистояння “нової людини” і “старого світу”, – Ленін його знає. Але не тільки ця ідея підганяє сюжетний розвиток обох творів. Є ще одна. І, як на мене, саме заради неї ці твори й були написані.
Дейкр Стокер виявився типовим “правнуком поганим”, і влаштував своєму славетному родичеві масштабну екзекуцію. Знищивши і висміявши всі ідеї, закладені Стокером №1, він у своєму продовженні досхочу збиткується над класиком, перетворивши його на жалюгідного, заздрісного й безталанного персонажа “Дракули: повстання мерців”.
Так само ідея своєрідної помсти оригіналу випирає і з “Аглаї” Артема Сокола. Автор усіляко намагається “розлучити” Хвильового з його еклектичними комунарсько-національними переконаннями, й заради цього нищить складну структуру характерів, що нею відзначалася перша частина “Вальдшнепів”. У Сокола Аглая №1 – миргородська вертихвістка, нікчемна примара, тінь минулого, Аглая №2 – натуральний плакат, на якому по черзі спалахують написи “відродження” та “самогубство”. “І потім, ці абстрактні розмови про націю”, – цього зауваження Ганни з “Вальдшнепів” досить, щоби окреслити “художній простір” повісті Сокола.
І, насамкінець, остання паралель. Я переконаний, що і “Аглая”, і “Дракула: повстання мерців” були написані з добрими намірами. Внаслідок бажання здмухнути пилюку з оригіналів, виправити тамтешні помилки, подати новий, сучасніший погляд на сюжети, що стали (кожен по-своєму) вічними. Але література – це ще й спорт. І змагання з попередниками – одна з основних дисциплін. Просто іноді – це гра в шахи, а іноді – боксерський поєдинок.
Михайло Бриних
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова