Re: цензії

Різдво – одне із найсвітліших свят у році, коли великі й малі дива трапляються з нами на кожному кроці. Коли вся родина збирається за святковим столом, аби славити Ісуса Христа, обмінюватися подарунками і співати веселі колядки. Коли дорослі вірять у дитячі казки, гортаючи разом із дітлахами яскраві й добрі книги про Мумі-тролів, маленького Санту, Різдвозавра або пана Сирника.

Мумі-тролі взимку сплять. Тому перший лапатий сніг та Різдво вони пропускають, переглядаючи яскраві сни під м’якими та теплими ковдрочками. І якби буркотливий Гемуль не гепнувся на горище, і не розбудив Мумі-троля, а він потім – усю родину, цього року Мумі-тролі теж проспали б свято.

- «Мамо, прокидайся! – заходився будити Мумі-маму Мумі-троль. – Щось страшне йде до нас! Різдвом називається!»

Гемуль був настільки заклопотаним підготовкою до свята, що своїм буркотінням налякав Мумі-тролів. І їм здалося, що Різдво – це страшний звір, якого потрібно задобрювати смаколиками та яскраво оздобленою ялинкою.

Яким же був їхній подив, коли з’ясувалося, що Різдво – ніякий не звір, а світле свято. Свято, яке запалює вогні не лише на ялинці, а й у серцях мешканців країни Мумі-тролів.

«Маленький Санта»

Хто не хоче упіймати Санта Клауса за бороду? Хіба що його син, маленький Санта, який любить Різдво не так сильно, як усі інші.

«Тато Санта Клаус – це дуже весело. Але є одна проблема. Щороку напередодні Різдва діти по всьому світу збираються в родинному колі й чекають на Санту. Мій тато запрягає оленів і вирушає в дорогу – розвозити подарунки. А я залишаюся вдома, сам-один».

Найзаповітніше бажання маленького Санти – провести Святвечір разом із татом. І цього року воно збулося. Напередодні свята Санта Клаус зламав щиколотку... Звісно, маленький Санта не хотів, щоб все сталося саме так, але інколи наші мрії здійснюються, так би мовити, навиворіт.

Розуміючи, що Різдво – під загрозою зриву, маленький Санта вирушив у дорогу. Адже у різдвяну ніч всі дітки мають отримати подарунки.

Маленький Санта не підвів тата, а коли йому знадобилася його допомога, Санта Клаус опинився поряд. Здійснилася мрія маленької дівчинки і маленького Санти, бо для цього й існує Різдво, чи не так?

«Пан Сирник і різдвяний пампушок»

Пан Сирник – найкращий пекар у Ясному. Він готує найсмачніші у світі завиванці, бісквіти, хліб. А чого тільки вартують його пампушки, без яких неможливо уявити Різдво! Напередодні свята у пана Сирника завжди багато роботи, адже всім потрібна духмяна та смачна випічка.

І от коли з усіх полумисків за традицією зникли пампухи, до пекарні зайшла дівчинка у зелених рукавичках. Але пампушок, які вона так хотіла придбати, вже не було. Останній пекар залишив для себе. Та щойно він його надкусив, як з’ясувалося, що пампушок страшенно гіркий. Після того, як із пекарні пішла засмучена дівчинка, йому гірчив і цукор, і варення, і молоко, і навіть зацукровані вишні.

Бідолашний пан Сирник пішов до лікаря, аби той дав йому якусь пігулку. Але виявилося, що ліків проти цієї «хвороби» не існує. І все, що може зробити пекар, – розшукати дівчинку в зелених рукавичках і пригостити її пампушками. Так пан Сирник і вчинив.

«Виявилося, що гірка правда може неабияк підсолодити життя».

«Різдвозавр»

Хтось мріє отримати на Різдво книжку, хтось – нову іграшку, а Вільям Трандл, приміром, динозавра. Нічогенька така мрія. Але чому б їй не здійснитися, якщо ельфи, помічники Санта Клауса, якраз знайшли яйце динозавра?

Маленький Снігозавр стає найкращим подарунком для Вільяма, який обожнює і динозаврів, і Різдво. А опісля – і найближчим другом.

«… Друг – це на все життя, а не лише на Різдво».

Вільям хороший і світлий хлопчик, але він прикутий до інвалідного візка. У школі його доймає ображена на ввесь світ дівчинка Бренда. А ще він страшенно сумує за мамою, якої немає поруч. Тож динозавр з’являється у житті засмученого Вільяма неймовірно вчасно. І як з’ясувалося, інколи динозавр може бути людянішим за деяких людей.

«Різдвозавр» – це добра казка про Різдво, дива, дружбу і пригоди. І, до речі, якщо ви не знаєте, хто зачитує Санта Клаусу листи дітей і де він потім бере для них подарунки, маєте прочитати цю книжечку.

«Різдво у лісі»

Буркотун – вередливий старенький гном. На перший погляд маленьким читачам може здатися, що йому подобається бути самотнім і буркотливим. Але це не так. Останні п’ятдесят років він жив сам, а до самотності, як відомо, теж звикають. Окрім того, у Буркотуна багато справ – він запалює різдвяні свічки, наближаючи Різдво. А ця справа вимагає серйозності, самі розумієте.

Та щойно у житті Буркотуна з’являються діти, двоє крихітних кроленят, він перетворюється на турботливого татуся.

Лісові жителі з цієї казки, як і Мумі-тролі, нічого не знали про Різдво. Однак вони знали, що до них має завітати різдвяний гном. Бо Різдво буває лише тоді, коли він приходить на гостину.

- «А що таке Різдво? – питає мама.

- Та хтозна. Але, напевно, щось надзвичайне, – каже друга ворона.

- І щось таємниче, – додає перша».

Гном же навіть не підозрював, що лісові мешканці прикрашають ялинку, готують для нього смачні наїдки та подарунки. І якби не двоє відважних кроленят, які відправилися на його пошуки, то ніколи б і не дізнався.

Але ця казочка, як і годиться, закінчується щасливо. Різдво прийшло у ліс, принісши радість і обійми... Бо на Різдво прийнято обійматися без кінця і краю!

«Одного разу на Різдво»

Різдво – це свято надії. У цьому переконаний тато-їжачок. Тому у цей день потрібно не лише святкувати, а й створювати свято для інших. Особливо його потребують самотні, покинуті й знедолені.

Тому у родині їжачків до Різдва завжди готуються заздалегідь. Мама-їжачиха варить багато-пребагато пресмачних страв, тато відносить на доброчинний лісовий ярмарок охайні та чисті речі, книжечки, солодощі. А малі їжаченята наводять лад у хатинці.

Цього року напередодні свята до них несподівано завітали ховрашата. Вони пішли за ліками для хворої мами, але через сильну хурделицю заблукали. Та як же їм пощастило, що заметіль привела їх саме до помешкання їжачків. Вони не лише врятували і відігріли ховрашат, а й повернули їх додому. А їжачки Форко й Мілка зрозуміли, що віддавати – значно важливіше й приємніше, ніж приймати.

«Робити добро і допомагати тим, хто цього потребує, завжди вчасно і доречно. Прийшли гості – значить треба бути до них гостинними. Зігріти, нагодувати і чимось приємним потішити».

«Казки Різдва»

На Різдво дійсно трапляються дива. Найчастіше із тими, хто має на серці смуток і не вірить у них. Після смерті чоловіка та синочка Королева, яка правила в одній далекій країні, не чекала на Різдво. Але у цей особливий день вона познайомилася із мудрим Оленем і Старцем, який наповнив її сни світлом і радістю. Усі ми втрачаємо рідних і близьких, але життя на тому не закінчується. Вірніше кажучи, воно закінчується, але ми здатні почати його спочатку.

Єва із казки «Єва і білосніжна квітка лілії» – хороша і добра дівчинка, але, на жаль, вона не розмовляє. Яких тільки мудреців не запрошували Король і Королева, але всі розводили руками:

«Не знаємо, наш ласкавий Королю, чому Королівна мовчить. Дав Вам Бог дар мати дитину, та чомусь забрав у неї дар мови».

Так і жила Єва, збираючи навколо себе птахів та звірів. Бо уміла вона говорити серцем і мала ласкаву вдачу.

І от на Різдво із Королівною сталося справжнісіньке диво – вона заговорила. І лише свята Богородиця знає, як таке могло статися.

Загалом у книжечці «Казки Різдва», яка складається із одинадцяти казок, біблійні мотиви зринають часто. На мій погляд, це добре, оскільки Різдво – велике християнське свято, коли увесь світ славить Ісуса Христа. І про це варто пам’ятати.