Re: цензії

У 1959 році вийшов друком роман Роберта Блоха «Психо». За рік, у 1960-му, на екрани вийшов однойменний фільм Альфреда Хічкока, який є майже буквальною екранізацією, що з першоджерелами трапляється досить не часто. Ще за два роки, у 1962-му, відомий французький режисер Франсуа Трюффо кілька днів розмовляв з Хічкоком, аби в 1966-му році видати книжку «Кінематограф за Хічкоком». Хтось помилково вважає Хічкока татом фільмів жахів, але це неправда, про що, власне, і пише Трюффо. Більшість історій, зафільмованих ним – це банальні детективи, простенькі за своїм сюжетом. Які Хічкок перетворив на напружене видовище. Навіть напівпрочинені двері на фоні невинного діалогу двох героїв змушують глядачів тремтіти від очікування несподіванки.

До чого тут Блох, Хічкок і Трюффо, коли говоримо про детективну повість українського автора Віктора Мельника? А ось до чого. Коли Трюффо запитав, чому в романі Блоха і фільмі Хічкока сторінки, сцени та епізоди за участю поліцейського (конкретніше – шерифа маленького містечка, де зачаївся маніяк) видаються найслабшими, Хічкок пояснив: «Втручання шерифа відбувається під знаком запитання, котрий ми не раз обговорювали: «Чому б героям просто не звернутися до поліції, якщо в них виникли проблеми?» В таких випадках я завжди кажу: «Тому, що це нудно». Ось вам прекрасний приклад того, що трапляється, коли злочинця шукає поліція».

Здається, я вже вустами Альфреда Хічкока дав вичерпну характеристику повісті «Двійник невідомого контрабандиста». Насправді автор обрав одну з найбільш виграшних тем детективного жанру, до якої звертався Хічкок та інші метри детективної літератури й кіно. Йдеться про встановлення особи людини. В даному випадку невідома особа попалася на кордоні з контрабандним вантажем і померла від серцевого нападу. Документи в померлого, звісно, були. Та виявляється, що вони фальшиві. Слідчий Олексій Гальчевський починає крок за кроком встановлювати істину – адже в даному випадку лише виявлення справжньої особи контрабандиста допоможе перекрити канал незаконного вивозу за кордон антикваріату. До того ж – частково підробленого. Власне, на виграшній темі чесноти роману, як на мене, скінчилися.

Бо – Олексій Гальчевський працює навіть не в карному розшуку, а в прокуратурі. Ви знаєте цікаві історії про роботу прокуратури? Навряд: історія детективного жанру від часів Едгара По таких сюжетів не знає. Правда, будучи трошки знайомим зі специфікою роботи правоохоронних органів, я в курсі – злочини в реальному житті один геніальний сищик не розкриває. Але ми говоримо не про реальне життя, а про художній твір, до того ж – детектив, який просто не має права бути нудним через те, що автор не хоче відходити від сірої реальності ні на крок.

Якщо вже хочеться зробити сищиком слідчого прокуратури, жанрова специфіка ВИМАГАЄ, аби це була людина, яка викинута з Системи. Адже надзавдання детективу – показати, як нестандартна Людина протистоїть Системі, не покірна їй, не є гвинтиком. Тільки в такому разі злочин успішно розкривається. Правда, слідчого Гальчевського під кінець виганяють з прокуратури. Але за що, кому він наступив на мозоль і чому цей мозоль такий болючий, я, як кажуть на Сіверщині, не втяв.

Той же Гальчевський нічим не відрізняється за способом мислення від своїх колег Чернієнка, Стінського та Ковача. Кожен із них цілком міг би замінити Гальчевського, і лише добра воля автора не робить їх центровими персонажами. Більше того – про Гальчевського автор задумав, коли вірити анотації, цілий серіал. Можливо, в цього персонажа є перспективи, коли він буде не лише шукати злочинця, а й заодно протистояти своїм корумпованим колишнім колегам. Тоді це нудно не буде. Поки що маємо перевидання першої частини обіцяного книжкового серіалу.

Оцінка ***(-)

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику