Re: цензії
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
- 26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
- 23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяЖити, поки життя триває
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Авторська колонка
Лівий рух на правому березі
Радіохвилі – це як брижі на ковдрі життя: накрився з головою і не чуєш бурмотіння мовців. Тим паче коли вони повторюють зади політичної грамоти з таким патріотичним захватом, що аж уявні ґранти, як воші з дідівського кожуха, сиплються у молоді вуха…
У розмові з поетом на одному з українських радіо репортерка заважує, що головне мати свій власний корпус ідей – в культурі, суспільстві, науці. Свій, а не нав’язаний гегемоном – Москвою чи кимось іншим. Вона нагадує, що усвідомлення свого права на такий корпус прийшло до нас лише у 2014 році, коли виявилося, що здобути не тільки його, але й будь-що можна тільки силою. Після 2022 року, як мовить репортерка, коли почалась «справжня м’ясорубка», ми потрапили в ситуацію морального вибору (очевидно, щодо національного характеру згаданого корпусу ідей).
Насправді ж, щоб нікуди вкотре не «потрапляти», ми мали б всього лише згадати постуляти Миколи Міхновського з його «Самостійної України», і питання будь-якої гегемонії відпало би саме. «Всі люди – твої брати, - писав перший ідеолог українського націоналізму, але…» - хто саме нам історично «не брат», згадаєте (знайдете) самі. Тож не в 2014-му, а в 1917-му році наші «національні» предтечі так само згадали про «власний корпус ідей», який Міхновський на чолі зі своїм полком запропонував Центральній Раді, поклавши до ніг її соціялістичного проводу цю саму «незалежність», але провід в особах хоч би й Грушевського, а далі й Винниченка, маючи власного соціялістичного «гегемона», заслав його на румунський фронт, щоб не баламутив народ своєю дрімучою «самостійністю». Точніше, як сказав Петлюра про Міхновського, «обмеженістю і вузькістю».

До речі, чому ж «лівий», спитаєте? І чому на «правому» березі? Це з сучасного жаргону, як розумієте, коли той самий поет питає, чому цей націоналістичний журнал такий «лівий», а його слухачі обирають керманича «по-приколу». Що ж до «правого» берега, то вигадайте якісь свої евфемізми, щоб автору сих рядків не на румунський фронт, а куди ближче.
Загалом, як бачимо, і сьогодні ідеї Міхновського не в пошані, натомість тих самих «народних» вчителів ми всіляко вивчаємо, пишучи про них романи, популяризуючи, як «живих» і пояснюючи, «як їх читати». І лише іноді – так обережненько, лише останнім словом у своєму «роздумі» про феномен героїв в історії та культурі – черговий пророк-аналітик натякне, що згаданий корпус ідей (як і його представник), може виявитися (свят-свят-свят!) не «лівим», як всі наші поети з репортерками, а «правим».
Маючи на увазі не «ясний розум», а сильну руку.
Ілюстрація: Валер Бондар. Микола Міхновський. Пам’яти діячів РУП-СВУ-СУМ. 1991 рік
Коментарі
Останні події
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
- 06.11.2026|15:5110 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
- 06.11.2026|15:39В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
- 06.11.2026|15:32У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
