Він про нього писав моногорафію, розповідав і як зараз чую його глухий повільний голос, що читає сосюринську епіграму:
"У Спілці - мова
Бажанова,
Лиш української
Не чуть"...

Юрій Бурляй був сином свого часу - 1918 року народження, він і воював на фронтах другої світової, і керував у газетах, і викладав у нас, на факультеті журналістики. Не ходив у дисидентах, але і його потовкла голобельна критика а-ля Маланчук за якусь загалом прокомуністичну річ, але трохи не того висвітлення. Певно, він добре знав і долю Сосюри, про якого міг говорити довго, і його дружин, і сам - це тепер уже я так думаю - був зашнурований, загетьканий. Та все ж пробивалося і в ньому непокірне, українське... Та ще й з таким прізвищем!

Не пам´ятаю, щоб він нам розповідав про поеми Сосюри "Махно" і "Мазепа", адже ж були вони заборонені, але, думаю, що знав він про них.

Це тільки ось зараз "AINa.kiev.ua target=_blank>Літературна Україна" устами Сергія Гальченка розповіла історію проскрибованих творів Сосюри. Звісно, його мали забороняти за таке:
" О, націє моя, роздерта і розбита
На табори ворожі і чужі.
У кров твою вмочив жидівський кінь копита
І настромив на леза, на ножі".

Це він писав тоді, як "Украйну правив" Лазар Каганович...

...Сосюра сьогодні не модний - хоча Ірванець на перефразуванні його "Любіть Україну!" заробив собі зо пару оплесків, наваявши "Любіть Оклахому!". А колись же оте Сосюрине "Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання" знали чи не всі романтичні дівчата.

...До речі, Микола Бажан був таки українцем, але, на відміну від нього, і Довженко, і Яновський, і Сосюра були з іншого табору - не носили комісарських шпал, не партійничали зі Спілкою... Тому і "мова Бажанова"...