Re: цензії

Залишатись живим
29.01.2025|Ігор Зіньчук
Прийняти себе, аби стати сильнішою
27.01.2025|Марія Назар, м.Тернопіль
Ключик до трансформації сердець
Моя калинова сопілка...
23.01.2025|Ігор Чорний
Жертва не винна
20.01.2025|Олександра Салій
Пароль: Маньо
16.01.2025|Ігор Чорний
Бориславу не до сміху
09.01.2025|Богдан Смоляк
Подвижництво, задокументоване серцем
07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Володимир Полєк – жива енциклопедія
03.01.2025|Віктор Вербич
Обітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
Головна\Авторська колонка\Українська література – література дезертирів

Авторська колонка

Українська література – література дезертирів

Коли Україна програвала війну з Росією, дезертирували хорунжий полку важкої артилерії УНР Петро Панч і Володимир Сосюра з 3 гайдамацького полку (за книгою Леоніда Куценка "Dominus Маланюк. Тло і постать"). Гадаю, так поступив і гайдамака Олександр Довженко (коли Іван Козловський приїхав у 60-і роки в Сосницю добиватися відкриття музею Довженка, селищний голова – комуніст обурено вигукнув: «Шо – тому гайдамаці музей!?». На В”юнищі пам’ятали, як він заїжджав у бекеші і чорному шлику). 

А ось старшина Євген Маланюк пішов з українським військом в еміграцію.

Думаю, з цього стався відбиток на всю українську радянську літературу - вони ж знали, що є дезертирами. І це їх мучило, а не тільки гніт комуністичної системи...
Тож,і говорячи словами Маланюка про Тичину, можна сказати і про всю радянську українську літературу - "від кларнета твого позолочена дудка осталась"...



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери