Re: цензії
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Кити, слони і космічна черепаха
Земля не обертається навколо Сонця та своєї вісі. Вона пласка. І тримається на трьох китах. На чотирьох слонах. Слони ще можуть стояти на гігантській черепасі, яка плаває в космічному океані. Так люди думали раніше. Але ми позбуваємося застарілих концепцій, хоча досі не опинилися на світлі. Позбуваємося, оскільки життя летить вперед, а спричинене Великим вибухом розширення Всесвіту відбувається і відбуватиметься ще не один мільйон літ. Одне слово, все у вогні й динаміці. Невидимий вогонь б’є у спину, а динаміка намагається зробити нас частиною свого невпинного руху. І тільки примарні кити лежать в архаїчній воді: вогонь їм не шкодить. І тільки уявні слони стоять на статичній землі: їх не зрушити з місця. І тільки черепаха пливе зі своєї ненаукової давнини у сіль міжзоряних водоростей. Але химерні теорії, яких позбулися, – вони не лише позаду, а й попереду, бо реалізована у складних формах дійсність для нас, необізнаних, постає у так само химерному, тобто у незрозумілому світлі.
Ми живемо в період між нині спростованою теорією пласкої Землі і тими прийдешніми часами, коли Всесвіт, як стверджують фізики, загине у вогні. Перебуваючи на півдорозі, ми мали б якісь речі відчувати гостріше, аніж їх відчували первісні люди. Але над нашою психікою вчиняли різні експерименти, може, тому ми дерев’яніємо, коли треба продемонструвати тонкість та гостроту сприйняття? Може, тому нам не вдається зробити прорив у напрямку справжнього життя – зі своєї сансари? Не знаю. Можна лише сказати, що до багатьох красивих речей ми й справді не готові. Тож і гармонія існує переважно поза межами нашого утилітарного мислення.
Колись метеорит ударив об землю і в різкому похолоданні розпочався відлік іншого часу. Реальну ціну за нове життя заплатили динозаври – вони вимерли. У них не було свого динозаврячого Конфуція, який би адаптував для них відомий імператив: «Спасешся сам – й інші з тобою спасуться». От ніхто і не врятувався. І ми забули про них, хоча по їхніх гігантських кістках, схованих у глибокій землі, пройшли всі покоління людей. Забули, щоб вигадати міфічних драконів і заповнити закамарки своєї пам’яті музикою Марка Болана і рок-гурту «T. Rex» та фільмами Стівена Спілберга.
Але нові дні – не за горами. І черговий метеорит вже шукає місця, куди б вгатити… На цих словах адепти апокаліптичних теорій аплодують. Адепти нависають над географічною картою, намагаючись вгадати те фатальне місце, куди влучить небесний камінь. І даремно. Бо найуразливішою територією є людська душа та розум: метеорит, призначений для відліку нової ери на ще більш охолодженій планеті, вдарить не об землю. І чи почуємо ми тоді мудрі слова свого людського Конфуція? Чи й про наше драконяче життя майбутні жителі цієї дивної планети складатимуть легенди? Легенди про двоногих «динозаврів», які жили після не менш страшних ящерів Юрського періоду.
Життя – хаос, в якому хочеться навести хоча б мінімальний порядок. Це не так вже й просто, бо життя саме толерує безлад. У хаосі легенькими словами справі не зарадиш. Натомість теорії, від яких ми відмовилися через їхню кричущу неактуальність, вагою правічних китів, слонів і однієї важелезної черепахи можуть бодай на мить стабілізувати цей воістину хаотичний світ. Світ, який з однаковою пласкістю лягає під ноги святих і грішників. Світ, який пам’ятає ходу королівських тиранозаврів.
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві