…від того, як ціпеніли руки і м’язи на обличчі, від холоду, що проймав невизначеним, полохливим пересердям, від життя, що підлетіло срібним рідкісним талером і розлетілося суєтним бісером скрізь, де полонився ледь відчутний фрагмент його перебування, - від усього, що приходило і відходило останньої миті, хотілося зупинитися і перевести подих.

Але зупину не було…

Олександр Ярковський розчинився, зник у Всесвітах, і тільки душа його, залишаючись цілісною, вигравала, збираючи розкидані у світах діамантові камінчики людської плоті.

Роман «Те, котре – холод, те, яке – смерть…», із нового циклу «Ефект Ярковського», письма - Володимира Єшкілєва. Простий для тих, хто приготувався до легкого чтива. Легкість прийде у насолоді, у гурманстві читання, у хитро закручених петлях-вервицях, означених на вінцях бокалів з отрутою.

Отрутою роман починається і отрутою закінчується. Отрута, як спосіб тамування гордині, призвичаїння її до буденності. Та, раптом, вибух, спланована випадковість, що стикається з іншою спланованою випадковістю – і, як підсумок: низка смертей людських.

Олександр Ярковський – головна постать роману, наділений особливим даром, і його митарства світами, насправді, це і винагорода, і прокляття життєве. Його вміння ще не має стійкості, тому десь на середині романних перепитій  здається, що він постійно не встигає, що смерті постійно, на якусь дещицю випереджають його. Та наприкінці все стає на свої місця – він і не має встигати: все було покладено раніше, ще у ХVІ столітті дивною смертю Барбари Радзівілової. Смерть мала свій, особистий спадок.

Отрута існувала завжди, і завжди вона втручалася в історію цивілізацій. Розставляла за рангами правителів. Змінювала династії. І просто приворожувала, заставляючи до безтями кохати, а з часом - до безтями страждати.

Володимир Єшкілєв знається на історії. Він підходить до теми підготовленим, практично не даючи шансів помилкам. І читач в цих питаннях очікується обізнаний. Та Володимир Єшкілєв знається і на ритуальних практиках, на окультних способах сприйняття Всесвіту. А цьому в школі не вчать – і читач починає губитися. Тут потрібно терпіння, бо того, хто шукає, Єшкілєві «петлі» виведуть із лабіринту.

Може здатися, що роман насичений історичними викладками та мідеєвістичними пошуками. Ні, це – не так. Все, як у житті: воно нуртує, вихиляється любовними капризами, постійною грою між чоловіками і жінками, літературними пролонгаціями, і просто різноманітними дрібницями, якими наповнене наше життя.

Роман про людей, які забули, що десь там у середині грудної клітини заховалася від образ і принижень їхня душа – те єдине, на чому тримається рід людський.

…те єдине, на чому жевріє життя головного нашого героя – Олександра Ярковського, у романі «Те, котре – холод, те, яке смерть…», роботи Володимира Єшкілєва.