Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
Авторська колонка
І залишиться тільки душа… Рефлексія
Володимир Єшкілєв «Ефект Ярковського. Те, котре — холод, те, яке — смерть…». Х.: Фоліо, 2015. - 282 с.
…від того, як ціпеніли руки і м’язи на обличчі, від холоду, що проймав невизначеним, полохливим пересердям, від життя, що підлетіло срібним рідкісним талером і розлетілося суєтним бісером скрізь, де полонився ледь відчутний фрагмент його перебування, - від усього, що приходило і відходило останньої миті, хотілося зупинитися і перевести подих.
Але зупину не було…
Олександр Ярковський розчинився, зник у Всесвітах, і тільки душа його, залишаючись цілісною, вигравала, збираючи розкидані у світах діамантові камінчики людської плоті.
Роман «Те, котре – холод, те, яке – смерть…», із нового циклу «Ефект Ярковського», письма - Володимира Єшкілєва. Простий для тих, хто приготувався до легкого чтива. Легкість прийде у насолоді, у гурманстві читання, у хитро закручених петлях-вервицях, означених на вінцях бокалів з отрутою.
Отрутою роман починається і отрутою закінчується. Отрута, як спосіб тамування гордині, призвичаїння її до буденності. Та, раптом, вибух, спланована випадковість, що стикається з іншою спланованою випадковістю – і, як підсумок: низка смертей людських.
Олександр Ярковський – головна постать роману, наділений особливим даром, і його митарства світами, насправді, це і винагорода, і прокляття життєве. Його вміння ще не має стійкості, тому десь на середині романних перепитій здається, що він постійно не встигає, що смерті постійно, на якусь дещицю випереджають його. Та наприкінці все стає на свої місця – він і не має встигати: все було покладено раніше, ще у ХVІ столітті дивною смертю Барбари Радзівілової. Смерть мала свій, особистий спадок.
Отрута існувала завжди, і завжди вона втручалася в історію цивілізацій. Розставляла за рангами правителів. Змінювала династії. І просто приворожувала, заставляючи до безтями кохати, а з часом - до безтями страждати.
Володимир Єшкілєв знається на історії. Він підходить до теми підготовленим, практично не даючи шансів помилкам. І читач в цих питаннях очікується обізнаний. Та Володимир Єшкілєв знається і на ритуальних практиках, на окультних способах сприйняття Всесвіту. А цьому в школі не вчать – і читач починає губитися. Тут потрібно терпіння, бо того, хто шукає, Єшкілєві «петлі» виведуть із лабіринту.
Може здатися, що роман насичений історичними викладками та мідеєвістичними пошуками. Ні, це – не так. Все, як у житті: воно нуртує, вихиляється любовними капризами, постійною грою між чоловіками і жінками, літературними пролонгаціями, і просто різноманітними дрібницями, якими наповнене наше життя.
Роман про людей, які забули, що десь там у середині грудної клітини заховалася від образ і принижень їхня душа – те єдине, на чому тримається рід людський.
…те єдине, на чому жевріє життя головного нашого героя – Олександра Ярковського, у романі «Те, котре – холод, те, яке смерть…», роботи Володимира Єшкілєва.
Коментарі
Останні події
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ
- 21.04.2024|14:39Восени побачить світ роман Степана Процюка про Євгена Чикаленка
- 21.04.2024|14:36У ВСЛ вийде підліткове фентезі Джордана Ліса «Шептосвітичі»
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize