Все розпочалося у Трініті Коледжі об 11 ранку, коли спершу відбулася прес-конференція Еліс Монро,  лауреата Міжнародної Букерівської премії 2009 року. 78-річна канадська письменниця дуже рідко з’являлась на публіці і ніколи особливо не балувала журналістів, відмовляючи їм в інтерв’ю. Але вочевидь звістка про присудження їй цієї премії, яку одна американська газета назвала «довгоочікуваною альтернативою Нобелівській премії за літературу», трохи змінила її ставлення до публічності і додала їй енергії, з якою вона щиро і легко спілкувалась з журналістами зі сцени Екзаменаційного залу Трініті Коледжу, більше схожого на собор не лише архітектурно, але й тим, що у цьому залі стояв величезний старовинний орган. Після прес-конференції на сцену вийшли троє членів журі, серед них - ваш покірний слуга, і один з найвідоміших письменників та критиків Ірландії Колм Тойбін. 250 зацікавлених слухачів стали свідками талановитої спроби Колма Тойбіна розговорити членів журі і змусити їх видати секрети обговорень і «закулісних інтриг». Деяку інформацію Колму Тойбіну вдалось витягнути з членів журі, але загалом він залишився трохи невдоволеним – так ніхто з присутніх і не почув жодного імені письменників, які були в довгому списку кандидатів, але не потрапили до короткого списку. Але ж він не знав, що члени журі вже бачили «як гартувалася сталь» завдяки попередній прес-конференції, яка відбулась місяць назад у Нью-Йорку і де запитання від ведучої і журналістів були більш провокаційні (наприклад: «А чому до короткого списку не потрапили Філіп Рот або Тоні Морріссон?»). Звичайно, присудження премії Еліс Монро, авторці 16 збірок оповідань і одного роману, сприйнялось багатьма як спроба привернути увагу видавців і читачів до жанру оповідання, хоча щиро скажу – такої мети не ставилось! У короткому списку були й інші автори, які успішно пишуть і романи, і оповідання. Просто оповідання відомої канадської письменниці вражають глибиною і вмінням передати життя і почуття персонажів з середини, наче скрізь серце кожного з персонажів. За 41 рік творчої роботи Еліс Монро створила власний Всесвіт, і хоча Всесвіт цей є у кожній маленькій деталі канадською, але його розуміють усі читачі світу.  

Увечері, в цьому ж залі відбулась церемонія нагородження, на якій був присутній весь літературно-академічно-політичний бомонд Ірландії. Джейн Смайлі, голова журі, прочитала спеціально написану промову, у якій не лише пояснила мотиви рішення журі, але й згадала всіх письменників, які потрапили до короткого списку. Перед святковою вечерею за традицією Коледжу була прочитана латиною молитва, що звучить в цих стінах з ХVI сторіччя. Корпорація «Мен Групп», що є спонсором обох «Букерів», попри кризу, не поскупилась, і  цю вечерю можна було б легко назвати бенкетом. Моїми сусідами за столом були директор бібліотеки коледжу з дружиною,  молода пані – літературний агент, яка гарно розуміється на ситуації з правами й з продажем книжок у Східній Європі, відомий лондонський юрист і мисливець. Було дивно і приємно, що під час 4-годинного кулінарного свята наші розмови ані на сантиметр не відхилились від літературно-книжкової тематики. Вже пізніше, за кавою і ірландським віскі у вузькому колі членів Букерівського комітету, розмови точилися про склад нового журі і про місце церемонії нагородження Міжнародного Букера 2011 року. Трініті Коледж хоче, щоб всі знову зібрались у його стінах, але премія міжнародна і має «кочувати» світом, як «кочували» члени журі, збираючись на зустрічі щоразу в іншій країні. Очевидно, в 2011 році ще невідомий нам переможець отримуватиме премію у стінах Кембріджського університету.  

Інформація: Першим лауреатом міжнародної Букерівської премії в 2005 році був Ісмаїл Кадаре (Албанія), другим в 2007 році – Чінуа Ачебе (Нігерія).