
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Лариса Денисенко: «Коли поезія відлунює почуттями, вона, на мій погляд, гарна»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Лариса Денисенко.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження
- Оскільки військова тематика, а також тематика усвідомлення нації, були для мене дуже важливими останнім часом, найбільше мене вразила новелістика Альберто Мендеса «Сліпі соняхи». 4 різні історії про війну і про іспанців, це єдина написана Мендесом книга, письменник помер у рік її виходу. Ці історії зворушливі і такі душевно людяні, що допомагають тобі навіть попри ненависть до війн, схильність, подекуди цілком справедливої, до мізантропії, краще розуміти та любити людей.
В книзі «Склянку молока, будь-ласка» норвезької письменниці Хербьйорг Вассму йдеться про торгівлю жінками, вірніше – підлітками, котрим легко помилитися і легко довіритися маніпуляціям. Історія про те, як литовсько-білоруська дівчина стала повією проста й одночасно жахлива, вона вчить цінувати гідність, розповідає, що доводиться відповідати за свої помилки та помилки інших людей, вчить витягувати себе з будь-яких ситуацій. Я зараз випускаю журнал з прав людини для підлітків, він зветься «Абетка Права», і я дуже рада, що моя колега Яніна Ігнатенко до другого числа журналу виписала дуже добру статтю стосовно літератури щодо права на гідність, де згадала про цю книжку, котра допоможе дівчатам зрозуміти цінність своєї жіночності, навчитися поважати себе і змусить хлопців замислитися над тим, що таке поважати жінку.
Не можу не згадати «Телефонуй мені, говори зі мною», збірку оповідань Ярослава Мельника, деякі оповідки я вперше почула у авторському читанні, перебуваючи на паризькому літературному салоні. В ці історії вживаєшся, вони філософські, забавні, сумні та такі, котрі хочеш продовжувати (чи то хочеш, щоб вони продовжувалися), так буває, коли починає відчувати героя з першої інтонації.
Поетична збірка Анни Малігон «Переливання крові» для мене є дуже осінньою, хоча я читала її влітку. Деякі вірші продовжують звучати в моїй голові досі, хоча Анна як поетка зростає, і я вже читала поезії, котрі вразили мене більше за тих, що є в збірці. Але коли поезія відлунює почуттями, вона, на мій погляд, гарна.
- Як обираєте книжки для читання?
- Мені треба торкнутися книги або почути автора, щоб невідомо чому повертатися додому вже не самій, а з іншим світом в торбині.
- Що можете порадити для читання іншим?
- Всі ці книжки, котрі я тут представила і прочитала сама, звичайно, що я можу рекомендувати до читання, але чи вразять/зачеплять вони читача так само як мене – не знаю, вітм, можна спробувати. Моя мама колись говорила про стрижене волосся: «Не рука - відросте», можливо, від деяких книжок трішечки «відросте» серце.
Додаткові матеріали
- Сергій Тарадайко: Читайте лише те, що не можна читати під час їжі або у метро
- Юлія Юліна: У виборі книжок, як і в музиці та кіно, важко давати поради
- Дмитро Дроздовський: «Критик мусить жити на планеті «Текстуальність»
- Анна Багряна: «Влітку читається багато»
- Богдана Костюк: «Перечитую Стівена Кінга в оригіналі»
- Юрій Андрухович: Роман «Світло згасло в Країні Див» дуже кайфовий
- Ірина Соловей: Найбільшим моїм літературним захопленням наразі є книга британського автора ДіБіСі П´єра «Світло згасло в країні див»
- Радій Радутний: «Реклама на мене діє навпаки — до надто розпіареної книжки або автора виникає певна упередженість»
- Міла Іванцова: «Різні настрої однієї людини викликають потребу в різних книжках»
- Олег Соловей: «Читання книжок – праця значно приємніша, ніж їх написання»
- Ірина Славінська: «Літо - це привід надолужити те, що не встигли прочитати протягом року»
- Юлія Марищук: «Щодня перечитую дуже багато поезії»
- Володимир Сапон: «Влітку читайте «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека або гуморески «з хутора Мозамбік» Євгена Дударя, а восени — щось серйозніше…»
- Іван Семесюк: Можу порадити до читання епопею «Вежа блазнів» Анджея Сапковського
- Олександр Моцар: «Раджу всім не думати про серйозне, а, лежачи в гамаку, перечитати Тома Сойєра»
- Жанна Куява: «Нещодавно «проковтнула» пригодницьку новинку «Шляхом Колумба. Через Атлантику без їжі та води»
- Роксолана Сьома: Для мене «НепрОсті» Тараса Прохаська — книга-наркотик, єдина, яку я закінчила і почала знову
- Володимир Германов: «Література, як і інше справжнє мистецтво, ніколи тебе не зрадить»
- Василь Рубан: «Зараз трапити книжку сучасного українського автора, яку можна було б читати, майже неможливо»
- Анна Рибалка: Мене як читача приваблює японська проза
- Zоряна: Зараз я «на хвилі» Люко Дашвар
- Мирослав Слабошпицький: «Розумію, що книжка, так само як плівка у кіно – відімре ще за життя мого покоління»
- Оля Жук: «Люблю неквапне читання, і тепер ніколи не читаю “з професійного обов’язку”»
- Вікторія Гранецька: «В читанні шукаю різноманітності та екстриму»
- Олексій Нікітін: «Смаки у всіх різні, книг багато, а часу мало»
- Ігор Грабович: «Читати для мене - це фактично любити»
- Ірина Вікирчак: Велике значення надаю читанню художньої літератури в оригіналі
- Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»
- Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
- Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем