Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

07.12.2011|12:28|Буквоїд

Оляна Рута: «По-справжньому глибокі речі не можуть гучно кричати»

На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає поетеса, перекладач, художниця Оляна Рута.

- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Останні місяці я читала (перечитувала) переважно німецьку літературу, наснажувалась як духом улюблених письменників, так і розкошувала мовою перекладів. За останні три місяці до цього мого «німецького пласту» увійшли збірник оповідань Генріха Беля «Біла ворона» (у перекладі Євгенії Горевої), «Чорний обеліск» Е.-М.Ремарка, «Штіллер» Макса Фріша, «Степовий вовк», «Сіддтхартха» та «Гра в бісер» Германа Гессе (це все переклади Євгена Поповича). Аби висловити свої враження, знадобиться не один допис. Я закохана в німецьку літературу, в німецьку класичну філософію, люблю звучання німецької мови. Про враження можна говорити дуже довго, скажу краще коротко: я неймовірно наснажена натхненням, яке дало мені це читання.

Стараюсь вдосталь читати іноземними мовами, адже це дуже гарна практика для перекладача, коли немає живого мовного середовища. Іноземні мови - як художня гімнастика чи балет: навіть кілька днів без практики позначаються на знаннях та вміннях. Останнім часом, зовсім недавно прочитала дві книжки лауреата Нобелівської премії миру Далай-Лами XIV, які він написав англійською мовою: «The Universe in a Single Atom» та «How to See Yourself As You Really Are». Багато людей по всьому світу кажуть, що книжки цього автора роблять їх щасливішими. Однозначно переконана, що твори Далай-Лами XIV мають побачити світ українською мовою, тим більше, що нас, українців, з тибетським народом єднає подібність національних доль. Навіть за 40-річного життя цілої нації в екзилі вони зуміли зберегти свою мову, релігію, гідність, усе те, що хотів відібрати комуністичний режим. Далай-Лама не пропагує буддизм, він говорить про речі прості й близькі кожній людині: співчуття, добре серце, спокій, гідність, самоповагу, щастя; про секулярну етику - позарелігійні морально-ціннісні регулятиви. Свого часу його книжка «Мистецтво бути щасливим», взята в районній бібліотеці, вразила мене до глибини душі, й захотілося читати ще, ще і ще. Це концентрат мудрості й добра, яких у світі стає все менше.
Також корисна практика (не тільки для перекладача, а й для залюбленої в мову людини) - паралельне читання тексту в оригіналі і в гарному перекладі. Так я вправлялась, читаючи Оскара Вайлда, Стефана Цвайґа.

Окрім того, є в мене книжки, які завше мають бути поруч, адже в будь-який час здатні підняти настрій, варто тільки розгорнути й почитати. Це - «Оповідання та памфлети» Марка Твена, «Так казав Заратустра» (особливо -«Жадання влади») Ніцше, «Карлсон, що живе на даху» Астрід Ліндґрен і «Диво-капелюх» Туве Янсон. Змалечку люблю унікальні перекладацькі знахідки Ольги Сенюк, як от «панна Цап», «Мумрик-Нюхайлик»... Такими «книжками гарного настрою» стали для мене й казки Кястутіса Каспаравічюса, тому й переклала їх для видавництва «Навчальна книга-Богдан». Кястутіс - дивовижний письменник та художник і дуже добра світла позитивна людина!

- Як обираєте книжки для читання?
- Як вибираю книжки? Вочевидь, найсуттєвіше - аби книжка збагачувала, аби після прочитання її я ставала хоч на крихту розвиненіша, мудріша, глибша.
Не люблю книжок порожніх. Іще мене неможливо звабити модою, й коли Щось Модне - читає натовп, я за ним не поспішаю. По-справжньому глибокі речі не можуть гучно кричати.

З перекладної літератури для мене принципово, аби переклад був якісний, добре вичитаний. Скажімо, переклади деяких творів авторів, яких я дуже люблю, українською вчитати не змогла. Недуга художнього перекладу нашого часу полягає в тім, що перекладачам здається, мовляв, достатньо добре знати іноземну мову, а рідна - ну що там вивчати, вона ж рідна! Так і продукуються нечитабельні переклади, що рясніють русизмами, стилістичними каліцтвами, неоковирностями. Цілковито згодна з Дмитром Чистяком, який сказав: «На жаль, багато перекладів - мертвотні». Завжди звертаю увагу на ім´я перекладача. Воно має бути як знак якості. Тоді шукаю книжку. Тож видавці конче мають зазначати перекладача, а не замовчувати його на сайтах, в інтернет-крамницях.
Відтак справжня втіха для моєї душі - читати переклади Євгена Поповича, Ольги Сенюк, Євгенії Горевої, Ростислава Доценка, Юрія Лісняка, Світлани Жолоб, Миколи Лукаша, Андрія Содомори, Наталі Трохим, Дмитра Чистяка, ще деяких. Не можу не згадати й Дмитра Чередниченка та Галину Кирпу (і не тому, що це мої батьки, а тому, що вони для мене також - як знак якості).
Ці люди зважують у своїх перекладах кожне слово. Шкода, що нині уважність до слова нівелюється, люди дозволяють собі перекладати абияк. Чомусь якість набуває статусу архаїзму.

- Що можете порадити для читання іншим?
- Радити книжки - справа ризикована, бо ж на колір і смак товариш не всяк. Але душа завжди тягнеться до справжнього, чесного слова, де мова живе і дихає - Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Максима Рильського, Павла Гірника, Петра Засенка, Василя Симоненка, Григора Тютюнника... А ще хочеться швидше взяти в руки спогади Ірини Жиленко і «пожити» в її світі саду.
Проте однозначно можу порадити читати класичну українську літературу й не перекреслювати її, як це зараз модно, на користь культу «сучукрліту» (термін не я вигадала), адже й він не виріс посеред чистого поля без жодного ґрунту. Й саме всі заперечно-агресивні нотки супроти джерел і надають йому часом такого прикрого негативного звучання з присмаком самозакоханої поверховості. Особливо зараз, коли шкільну програму з української літератури можна перечитати в переказах та рефератах в Інтернеті, варто брати книжку до рук і читати. І не тільки програмні твори з-під палиці. Варто перечитати всього Івана Нечуя-Левицького, Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка, Степана Руданського, Лесю Українку, Бориса Грінченка, Ольгу Кобилянську тощо... Раджу читати листи і щоденники цих наших велетів духу та слова. Той, хто піддається на намови, що все це надзвичайно нудно, втрачає дуже багато...

 



Додаткові матеріали

05.12.2011|12:40|Re:цензії
Катерина Єгорушкіна: «Вибір зазвичай буває ірраціональним»
02.12.2011|07:29|Re:цензії
Костянтин Коверзнєв: «Якими нещасними людьми є ті критики, що й справді намагаються читати все підряд…»
28.11.2011|15:15|Re:цензії
Олег Петренко-Заневський: Молодшим читачам я б порадив просто більше читати
26.11.2011|07:01|Re:цензії
Рауль Чілачава: «До улюблених поезій повертаюсь безліч разів, а з прозою це роблю вибірково, за настроєм»
23.11.2011|07:33|Re:цензії
Олена Захарченко: «Коли відчуваю, що стала якась надто занудна, то читаю щось простеньке і веселеньке»
21.11.2011|07:35|Re:цензії
Тимур Литовченко: «Порадив би читати якнайбільше української україномовної фантастики»
04.11.2011|07:28|Re:цензії
Божена Городницька: «З приходом осені виникла потреба у поезії»
01.11.2011|13:06|Re:цензії
Галина Малик: Найбільше враження — від віршів Ірини Надворної, давно не читала такої сильної молодої поезії...
07.10.2011|09:20|Re:цензії
Юрій Завадський: «Я намагаюся видавати те, що сам хочу бачити на своїй книжковій полиці»
05.10.2011|07:15|Re:цензії
Світлана Богдан: «Нова дитяча книга Галини Ткачук «Вікно до собаки» – дуже весела і цікава книга»
28.09.2011|13:16|Re:цензії
Вікторія Горбунова: Мене потішила збірка іронії від Андрія Куркова «Форель аля Ніжність»
22.09.2011|07:38|Re:цензії
Тетяна Мельник: Художнім відкриттям стала «Друга спроба» Оксани Забужко
20.09.2011|07:34|Re:цензії
Іра Цілик: «У кожного з нас є свої «заповітні непрочитані книги»
15.09.2011|07:31|Re:цензії
Наталка Малетич: «Ніхто не прогадає, якщо, крім дорослої, читатиме дитячу літературу»
14.09.2011|07:13|Re:цензії
Марина Павленко: Читаючи «Верхи на крадених конях» у двох місцях по-справжньому розплакалась, чого вже давно не робила над художнім текстом
12.09.2011|07:37|Re:цензії
Андрій Сміян: Найчастіше книжки за мене обирає дружина
09.09.2011|07:45|Re:цензії
Галина Ткачук: «Пораджу бути у постійному пошуку»
05.09.2011|10:41|Re:цензії
Ірися Ликович: Для мене книга «Бунт тіла» була тестом на духовну зрілість
31.08.2011|07:37|Re:цензії
Альбіна Позднякова: «Якось у мене був такий період, що я зовсім не могла читати книжок, писаних чоловіками»
26.08.2011|13:43|Re:цензії
Сергій Гридін: Найчастіше обираю книжки за порадами друзів та після вивчення відгуків на форумах
22.08.2011|13:22|Re:цензії
Наталія Дев´ятко: «Раджу виходити за межі улюблених тем і жанрів та намагатися читати твори іншого спрямування»
16.08.2011|11:34|Re:цензії
Оксана Лущевська: «Про дитячу літературу я можу говорити годинами»
11.08.2011|07:05|Re:цензії
Маріанна Кіяновська: Масова література — джерело універсального знання про культуру
27.07.2011|07:07|Re:цензії
Андрій Бондар: «Принципово не читаю «прохідних» і попсових книжок»
21.07.2011|07:01|Re:цензії
Володимир Самойленко: «Часу читати обмаль, тому не можу собі дозволити читати «погані» книжки»
19.07.2011|07:11|Re:цензії
Олег Соловей: «Пропоную читачам «Буквоїду» уникати жанрів сучасного детективу, фентезі, еротики, порно…»
14.07.2011|08:35|Re:цензії
Максим Розумний: «Книжки, яка б захопила по-справжньому, останнім часом ніяк не трапляється»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери